Український вчений, чиї роботи розвинули теорію Дарвіна – Теодозій Добжанський
Він народився в містечку Немирів Вінницької області, і хто б міг тоді подумати, що дитяче захоплення метеликами та сонечками перетворить його на одного з видатних біологів 20 століття і почесного доктора 21 університету.
У 21 рік він уже аспірант кафедри зоології Української академії наук, товаришує з Вернадським та науковою елітою того часу. У Києві знайомиться й з майбутньою дружиною Наталією.
А у 24 – перспективного вченого запрошують на кафедру генетики в Петербург, де він продовжує вивчати генні мутації мух-дрозофіл. Ці надокучливі комахи – ідеальний матеріал для досліджень: трапляються в цілому світі, живуть до 45 днів, тобто можна швидко відстежувати зміну поколінь, і їхня ДНК на 60%збігається з людською.
А тим часом у США Джон Рокфелер молодший засновує Університет медичних досліджень з потужними лабораторіями та розсилає по цілому світу стипендії для молодих науковців. У 1927 році нею скористається і Добжанський. Киянин одразу потрапляє в лабораторію Нобелівського лауреата Томаса Моргана.
Учений розуміє, що часу в нього обмаль, тож активно береться за роботу – роз’їжджає материком і під мікроскопом вивчає хромосоми мух.
Читайте також: Гаррі Вінстон — найвідоміший ювелір ХХ століття родом з України
У 29 повертається додому, але дослідження не завершене, а там більшовицька країна. Добжанський приймає рішення залишитись і одразу отримує тавро зрадника. Учений роздивляється дроздофіл одного й того ж виду, але з різних регіонів країни і помічає в них різний генетичний набір хромосом. Часом різниця настільки разюча, що ці мухи не спроможні давати потомство. Як таке може бути?! І тоді приходить розуміння, що природний відбір, про який говорив Дарвін, не єдина причина появи нових видів.
На цей процес впливають і генетичні зміни. Набір генів у популяції реагував на зміну кліматичних умов, їжі, висоти над рівнем моря. А мухи, які містили мутації різних популяцій, були стійкішими.
У 37 років він пише роботу "Генетика і походження видів", яка стає сенсацією в науковому світі. Українець не заперечував Дарвіна, а тільки розширив і дав поштовх новим дослідженням.
Професор Добі – як його називали – притягував студентів своєю харизмою та простотою. Не дивно, що кращі генетики-еволюціоністи були його учнями. До кінця життя він проводив польові дослідження, бігав зі сачком, виловлюючи мух, та прокидався першим, аби зготувати для своїх аспірантів сніданок.
Читайте також: Ольга Хохлова – українська дружина Пабло Пікассо
А тим часом у Радянському союзі генетику знищували, назвавши буржуазною лженаукою. Лабораторії закривали, науковців звільняли. Замість генетики прийшла агробіологія на чолі з Лисенком. Той заперечував відкриття Нобелівського лауреата Моргана про розташування генів у хромосомах, і за підтримки Сталіна, пропагував учення Мічуріна.
Попри залізну завісу Добжанський стежив за подіями в Радянському союзі й дуже болісно реагував на все більше відставання Союзу в царині біології. Адже коли американці отримали першого нобеля з біології у 1933 році, радянський союз мав уже двох.
Добжанський двічі пропонував приїхати й почитати лекції , але двічі йому відмовили. Прах ученого розвіяли на місці, де він любив збирати дрозофіл. А Університет Рокфелера, який колись надав йому стипендію, завдяки своїм лабораторіям підготував 25 нобелівських лауреатів.