Український фізик самостійно видув скляні трубки для дослідження електрики у вакуумі, а винайдена ним лампа давала можливість просвічувати предмети. І вже у далекому 1892 році Іван Пулюй уперше у світовій практиці зробив рентгенівські знімки скелета дитини та руки своєї доньки Наталі, під якою була схована шпилька.
У цей час українець працював у страсбурзькій лабораторії, де його колегою був тоді ще нікому невідомий Вільгельм Рентген. Саме тоді Пулюй мав необережність подарувати німцю одну зі своїх ламп.
Коли 1896 року в клініці Київського університету провели операцію із залученням променевої діагностики, Рентген тільки починав свої дослідження. Якщо в Пулюя фото були чіткими, а час витримки не перевищував 5 секунд, то в Рентгена натомість процес затягувався на 40-50 хвилин, тож його знімки виходили розмитими.
І тим не менше вже 1901 року саме німцю Нобелівський комітет присудив першу у світі Нобелівську премію. Пулюй був приголомшений і негайно написав німцю лист, де чітко запитав, чи той часом не використовував його лампи. Відповіді так і не отримав.
Альберт Ейнштейн, який був давнім приятелем Пулюя, порадив українцю змиритися і почуватися гордим, що зробив настільки епохальне відкриття.
Більше про гордість України читайте тут.