Ліри, торбани, кобзи, бандури, сопілки та скрипки – ледь не все, на чому грали українські музики за прадідів у звичайній харківський квартирі створює Назар Божинський. Він різьбить інструменти з цілої деревини, а потім грає на них серед міста, щоб відродити середньовічну козацьку романтику в сучасному світі.
Почути голос бандури чи кобзи наживо і просто неба можна у Харкові. І саме завдяки Назарові Божинському.
Читайте також: Оживити дотиком руки: у Львові відкрили виставку музичних інструментів 18 століття
Він грає біля церков, у парках або там, де прийде натхнення. "Я стараюся завжди носити або бандуру, або ліру з собою, бо не знаю, коли доведеться грати", – пояснив Назар.
Майстерню же чоловік розгорнув просто посеред квартири і без спеціальних верстатів. Навіть кобзарські інструменти Назар робить вручну, на підлозі.
Любов до народної музики Божинський перейняв від діда. У дитинстві він мріяв отримати в подарунок не іграшки чи книжки, а саме бандури. Кожен інструмент для майстра – жива істота. Бо у кожного – власна і неповторна історія.
Що таке кобза і кобзарство? Термін "кобзарство" або "кобзарське мистецтво" вперше ввів Гнат Хоткевич. Під ним розуміють мандрівних співців, які грають на кобзах, бандурах, лірах і торбанах. Колись мистецтво кобзарів було найбільш поширене саме на Харківщині і Полтавщині. Тут же кобзарство і ледь не вбили – на початку 30-х років радянська влада зібрала народних музикантів на "з'їзді", щоб потім усіх їх розстріляти. Після цього відроджувати гру нащадкам довелося за записами фольклористів і спогадами дивом уцілілих музик.
Щоб мистецтво кобзарське розвивалося, Назар особисто навчає усіх охочих. Разом із кількома музикантами береже автентичне мистецтво силами кобзарського цеху. І мріє повернути кобзу людям з вадами зору. Адже колись саме вони створювали цю музику і тому по-особливому відчувають цей інструмент.
Повʼязані теми:
Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter