Дрес-код для всіх однаковий - вишиванки. Першими зустрічають людей народні майстрині. Втім, вишивальниці скаржаться - їхнього краму майже не купують, адже майже усі в одностроях.
"Ну питають, але для них дорого. За наших заробітках для них дорого. Минулого року купляли, а цього року зовсім ніхто нічого не купляє", - каже керівник ручної вишиванки Аїса Ясько.
Кожен запрошений міг переконатись у силі українського війська, познайомитися із звичаями та віруванням предків. Поки учасники змагань, козаки, готуються до бою, старшина Олексій Заворотній із Запоріжжя, перед першою силовою вправою, хизується в оригінальному національному костюмі та демонструє артистичні таланти козака.
"Доволі горя й сліз, страждань уже до волі. Ми на своїй землі, не на чужих полях, то це ж хіба є гріх, що рвемось ми доволі, що нам не треба тут чужого короля", - каже старшина Запорізького козацького стану Олексій Заворотній.
На фестивалі, запевняють, кожному підшукають заняття, головне, щоб бажаючі доторкнулись до етнокультури та дотримувались фестивальних правил.
"Ми запросили зі всієї України, абсолютно кожен бажаючий міг прийняти участь у фестивалі окрім однієї умови: фестиваль абсолютно безалкогольний, він пропагує здоровий спосіб життя і запропонували також, щоб підтримали українські традиції і прийшли у вишиванках", - каже координатор фестивалю "Живий вогонь” Оксана Іщенко.
Ну, а який празник без традиційної сімейної пісні. Та ще у виконанні потомствених козаків. Кожен фестиваль присвячений одній із природніх стихій. Вінницький проходить під знаком вогню. Звідси і сама назва. Його запалюють вночі, коли у таборі розпочнеться справжнє святкування, втім козаки обіцяють - що без оковитої.