Кругова порука по-новому: як розслідують справу чинного судді Верховного суду Ольги Ступак
Під час конкурсу до Верховного суду виявлено чимало фактів, які свідчили не лише про недоброчесність суддів, а й про наявність в їхніх діях ознак дисциплінарних порушень і навіть злочинів. Вища кваліфікаційна комісія має право і зобов'язана звертатись до відповідних органів про перевірку цих фактів, але – не робила цього.
Громадська рада доброчесності позбавлена такого права. Проте в окремих випадках нам таки вдалось добитись відповідних розслідувань і підтвердити ознаки злочинів у діях переможця конкурсу до Верховного Суду.
Читайте також: Як проходять перевірку судді-родичі "слуг Януковича"
Ольга Ступак є однією з 29 суддів нового Верховного суду, які попри негативні висновки Громадської ради доброчесності таки стали переможцями конкурсу. У грудні 2017 року президент підписав відповідний указ та особисто був присутній на присязі. Ситуація Ольги Ступак дещо відрізнялась від інших. На момент прийняття рішення Вищою радою правосуддя та винесення указу президента НАБУ вже проводило розслідування кримінальної справи за фактами, викладеними у висновку Громадської ради доброчесності, а НАЗК розпочало повну перевірку її декларацій.
Тобто підстави відкласти призначення були, але її демонстративно призначили, щоб показати – голос громадськості нічого не значить і рішення залежать виключно від волі Вищої кваліфікаційної комісії, Вищої ради правосуддя та президента. Проте ми продовжували вимагати розслідування виявлених фактів і досягли певних результатів.
Нагадаю, хто така Ольга Ступак. У 26 років вона стала суддею Деснянського суду міста Києва. З приходом Януковича вона зробила різкий кар'єрний стрибок та, оминаючи апеляційну інстанцію, у 35 років стала суддею новоствореного Вищого спеціалізованого суду. Голова комісії Сергій Козьяков неодноразово казав, що за Януковича суддями вищих судів ставили не просто так. Чи просто так стала суддею Ольга Ступак – питання риторичне.
Чи просто так стала суддею Ольга Ступак – питання риторичне
Чоловік судді Юрій Ступак з листопада 2012 і по березень 2015 року був першим заступником начальника Черкаської митниці. За даними Люстраційного комітету він мав бути люстрованим. Мав, але не був. Після митниці він став радником голови Ужгородської районної ради Руслана Чорнака, який був членом "Партії регіонів", а зараз є представником партії "Відродження". До 2012 року суддя не декларувала жодного житла. А у 2012 році отримала службове житло у Києві площею 108 квадратних метрів. З цією квартирою вийшла дуже цікава історія.
Службові квартири не підлягають приватизації та видаються лише на час роботи суддею. Але зазвичай такі квартири дуже швидко втрачають статус службових та приватизовуються. До такого фокусу готувалась і Ступак. У серпні 2013 року Дніпровська райадміністрація вивела квартиру з-поміж службових. Підставою для такого рішення начебто було звернення самої Ступак. І тут починається найцікавіше. На співбесіді під час конкурсу у Верховний Суд Ступак двічі стверджувала, що такої заяви вона не подавала.
ЇЇ пояснення лягли в основу рішення Комісії, яким відхилено негативний висновок Ради доброчесності. Проте виявилось, що така заява все-таки була. Це підтвердила Дніпровська адміністрація. Тобто виходить, що або суддя бреше, або документ сфальшовано. А це вже злочин. Комісія та Вища рада правосуддя проігнорувала цей факт, але ми звернулись до прокуратури з вимогою провести розслідування і одразу відчули як тяжко порушити справу проти чинного судді Верховного суду.
Наявність заяви Ступак щодо квартири підтвердила Дніпровська адміністрація
Ми подали понад 20 заяв і усі вони були відхилені. Оскаржили відмову до суду і суд теж відмовив. Лише за другим разом суд таки зобов’язав прокуратуру зареєструвати провадження та почати розслідування фальсифікації заяви від імені Ступак. Паралельно ми звернулись до Дніпровської адміністрації з проханням надати копію заяви судді. Але нам відмовили – мовляв потрібна згода Ступак. Але ж вона стверджує, що не писала цієї заяви, то про яку згоду йдеться? Проте адміністрація невблаганна: без згоди Ступак – ніяк.
Ми знову звернулись до суду. Суддя Окружного адміністративного суду Києва Костенко ще 27 квітня відкрив провадження і навіть залучив Ольгу Ступак до справи. Минуло пів року, але жодного засідання не відбулось, а шановна суддя Верховного суду навіть відгуку не надала. До пошуку правди долучили і Вищу раду правосуддя. Якщо Ступак таки писала цю заяву, то значить вона цинічно збрехала на співбесіді і завдяки брехні стала суддею Верховного суду.
Це порушення суддівської етики та підстава для покарання судді. Відповідну заяву подано ще минулого року. Проте досі ВРП мовчить. Тому загадка заяви Ступак поки залишається нерозгаданою. А з іншим майном судді ще цікавіше. У 2014 році Ольга В'ячеславівна придбала 10 соток землі у Києві за дуже привабливою ціною – 149 тисяч гривень. Хоча на сайтах нерухомості такі ділянки коштують щонайменше втричі дорожче. Продавець теж був цікавим – Микола Пшонка, рідний брат колишнього генпрокурора Віктора Пшонки. Чому він так дешево продав свою землю судді Ступак – загадка, розгадка якої зовсім не зацікавила Кваліфікаційну комісію.
Землю судді Ступак продав рідний брат колишнього генпрокурора Віктора Пшонки
Найкоштовнішим майном у декларації судді є новеньке BMW Х5 2016 року, яке чоловік Ольги Ступак придбав майже за півтора мільйона гривень. На співбесіді та у своїх письмових поясненнях суддя впевнено заявила – придбали його шляхом продажу автомобіля Land Cruizer та сімейних заощаджень. Зовсім нещодавно виявилось, що і це брехня. З ухвали Солом'янського суду, яка винесена в рамках розслідування НАБУ справи Ступак дізнаємось, що Land Cruizer був проданий більш ніж через місяць після повної оплати чоловіком судді новенького ВMW Х5.
Цитата з ухвали Солом'янського суду
Далі детективи НАБУ порахували усі задекларовані доходи родини Ступак і дійшли однозначного висновку, що за ці доходи ну ніяк не можна було придбати ВMW Х5. Але і це ще не все. За класикою жанру родина судді проживає у добротному будинку під Києвом, яка є власністю її свекрухи. 76-річна Катерина Ступак начебто придбала новий будинок площею 380 квадратних метрів та землю під ним у 2015 році за 1 мільйон 800 тисяч гривень.
Коли на співбесіді суддю запитали – а звідки такі кошти у пенсіонерки, суддя чесно відповіла: "Я не знаю, але вона все життя працювала, була підприємцем". Свекруха дійсно до 2010 року мала бізнес – продавала ягоди на ринку. Дуже малоймовірно, що так можна було заробити на розкішний будинок, але ця версія цілком задовольнила членів Комісії, які визнали Ступак переможцем конкурсу.
Проте це виявилось черговою брехнею. З тієї ж ухвали Солом'янського суду дізнаємось, що свекруха дійсно заплатила 1,8 мільйона гривень продавцю будинку. Але ці кошти вона отримала з рахунку свого сина Юрія Ступака, який є чоловіком судді. Окрім цього Ступак перерахував ще майже 750 тисяч гривень зятю продавця. Тобто реально будинок коштував більше задекларованої ціни. І понад 2,5 мільйона гривень було сплачено за будинок саме з доходів сім’ї Ступак. Тільки звідки ці доходи?
Читайте також: Як корумповані і некомпетентні судді проходять перевірки
Це могла би пояснити сама Ступак та її родина, але усі вони відмовились давати свідчення НАБУ. Хороший приклад поведінки від судді нового Верховного суду. Цікаво, що на момент конкурсу до Верховного суду Ольга Ступак не декларувала свого користування цим будинком. Хоча на співбесіді вона визнала, що жила там з 2016 року. Це порушення теж не зацікавило Кваліфікаційну комісію. А от детективи НАБУ встановили, що і тут суддя злукавила, бо дані телефонних трафіків показують, що проживати у будинку сім’я Ступак почала ще у 2015 році.
Розслідування НАБУ виявило чимало інших фактів, які точно підпадають під ознаки злочину. До речі, судді дуже неохоче дають відповідні доступи детективам НАБУ. Кругова порука по-новому діє на повну. Але розслідування впевнено рухається і вже виявлених фактів, як на мене, цілком достатньо для обвинувального акту. Тому дуже ймовірно, що одним з перших обвинувачених на лаві нового Антикорупційного суду буде суддя нового Верховного суду.
Найпоказовішим у цій історії є те, що більшість цих фактів були відомі ще під час конкурсу до Верховного суду. І Вища кваліфікаційна комісія і Вища рада правосуддя закрили очі на них з простим розрахунком – суспільство все стерпить.