Як розпочався Євромайдан 4 роки тому: історії очевидців
4 роки Майдану. 21 листопада 2013 декілька сотень українців вийшли на головну площу країни. Вони протестували проти відмови від курсу на Євроінтеграцію. Тоді ніхто не міг і уявити, як завершиться цей протест.
У перший вечір на головній площі країни зібралися журналісти, громадські активісти та політики. Людей було небагато.
Соціологічні дослідження свідчили: більше половини українців не готові до протестів. Проте зійшлося усе. Потужний привід – відмова від Євроінтергації. І причина – тотальна корупція. Люди не довіряли політикам. Ні провладним, ні опозиційним. Настільки, що спершу утворилося два майдани. Політичний – на Європейській площі. І студентський.
Під кінець листопада два майдани об'єднуються. А у ніч на 30 студентів під стелою жорстокого розганяє Беркут. Це стало переломом у протесті. Допоки побитих рятують монахи Михайлівського золотоверхого, з усіх куточків України до Києва з'їжджаються люди.
У січні 2014 – перша кров. Рада голосує за так звані диктаторські закони. За рух у колонах більше 5 авто – вилучення прав і автомобіля, 15 років – за участь у протестах. На Грушевського починають вибухати світлошумові гранати та палати шини.
Читайте також: Порошенко з дружиною, Гройсман та Парубій вшанували пам’ять Героїв Небесної Сотні: фото
А 22 січня гинуть Сергій Нігоян та Михайло Жизневський. На вулицях тітушки та Беркут полюють на активістів. З лікарні викрадають Ігоря Луценка та Юрія Вербицького. Останнього згодом знайдуть мертвим. Машини активістів – трощать просто у центрі міста.
"Автомобілі "Беркутівців", два автомобілі, вони просто підрізали машину, вибігли на ходу, почали бити, витягувати людей", – розповіла активістка Автомайдану Катерина Бутко.
Неспокійний січень змінює кривавий лютий. Тоді гине Небесна сотня. Олеся Жуковська кулю в шию отримала 20 лютого.
Я спустилася з Михайлівського, взяла медикаменти, які мені потрібно. Мене врятували, бо швидка була поруч. Я думала, що помру,
– сказала активістка Євромайдану Олеся Жуковська.
Сьогодні дівчина, яка дивом врятувалася, вчиться рятувати життя іншим. Після майдану поступила в медуніверситет.
Громадська активістка Катя Бутко через 4 роки після Майдану все ще мріє повернутися до справи, якою займалася до революції – роботи в піар-агенції. Але це, каже, зробить лише тоді коли життя в країні налагодиться.