Ще буквально нещодавно Порошенко обурювався тиску антикорупціонерів та Заходу – та казав, що жодного окремого суду для справ НАБУ створювати не треба.
"Ми не Уганда",
– виголошував на засіданні Ялтинської Європейської Стратегії Петро Порошенко.
Але за три тижні Порошенко перетворився на прихильника окремого Антикорупційного суду. Це – типова риса чинного президента.
Коли він виявляється нездатний нав’язати суспільству або західним партнерам свою точку зору, він “перевзувається у повітрі” та починає відстоювати протилежні погляди, як ні в чому не бувало. Так вже було з блокадою торгівлі з окупованими територіями, коли Порошенко поміняв свої погляди на 180 градусів – від засудження протесту до підтримки.
Читайте також: Мікс пропаганди та маніпуляцій: чому Порошенко обрав тактику Путіна
Щоправда, у питанні окремого Антикорупційного суду Порошенко намагається нав'язати своє бачення. По-перше, він заявив, що внесений депутатами законопроект нікуди не годиться, є лише “піар-проектом” і він не має підтримки в залі. Саме по собі це твердження є зазіханням на конституційні повноваження Верховної Ради.
По-друге, ніщо не заважало президенту внести свій “правильний” законопроект з позначкою “позачерговий”, розглянути його ще рік тому та вже закінчити добір суддів у Антикорупційний суд. Але весь цей час Порошенко блокував створення суду.
Що вплинуло на Порошенка? Перше – це підготовка до масштабної акції протесту 17 жовтня, одним з гасел якої є окремий Антикорупційний суд. Виголошуючи нову ініціативу, Порошенко намагається демотивувати протестувальників, пошивши їх у дурні словесною еквілібристикою.
По-друге, не справдилися сподівання Порошенка отримати різко-негативний висновок Венеційської комісії на чинний законопроект про Антикорупційний суд від депутатів, серед яких є і ваш покірний слуга. Відповідно, знаючи наперед, що висновок не на його користь, Порошенко швидко перейшов до іншого табору. Чим поставив у скрутне становище навіть своїх політтехнологів, які два тижні тому він поширював тези про те, що окремий антикорупційний суд не потрібен Україні.
Тепер сценарій Порошенка полягає в створенні якоїсь “робочої групи” для закону щодо Антикорупційного суду. Це буде каналом впливу Порошенка на процес, адже він через своїх представників буде здатен зірвати кворум та шантажувати, вимагаючи прийнятних редакцій.
Зрозуміло, що саме хоче Порошенко – він погодиться на окремий суд, але хоча застосувати ту саму процедуру відбору антикорупційних суддів, яка була щодо набору членів нинішнього Верховного суду.
Читайте також: Євробонди замість траншу МВФ: чиї кишені час вивертати
Як ви вже знаєте, він на три чверті виявився заповнений представниками чинної корумпованої системи. І у випадку з Антикорупційним судом задум влади полягає в тому, що останнє слово буде казати Вища рада правосуддя на чолі з лояльним паном Бенедисюком, що перебуває на гачку до Банкової через проблеми зі своїм російським громадянством.
Про таку процедуру відбору суддів-антикорупціонерів уже заявив генпрокурор Луценко, який також зажадав створення антикорупційних судів по всіх регіонах, що, насправді, затягне процес його створення.
Потреба в окремому Антикорупційному суді постала після початку роботи Незалежного антикорупційного бюро, яке зіштовхнулося зі спротивом з боку прогнилої системи старих судів.
Один з прикладів – це відмова суду відсторонити з посади голову Центральної виборчої комісії Охендовського. Він вже на три роки перевищив свої повноваження, і не просто перебуває під слідством НАБУ – йому висунуто підозру. Але це жодним чином не позначилося на його роботі - Охендовський минулого місяця їздив представляти Україну як спостерігач за виборами в Норвегії.
Інший приклад – гучна справа НАБУ щодо намагань президентського “рєшали” Ігоря Кононенка призначити міністру економіки Айварасу Абромавічусу правильного заступника Андрія Пасішніка. Це на початку 2016 року спровокувало урядову кризу, про скандал писав весь світ, але ось справа вже півтора року лежить в суді без руху, тримаючи на гачку і самого Пасішника, який зараз управляє державною компанією "Укртранснафти", і всю ситуацію без вироку.
Читайте також: Про конфлікт інтересів народних обранців
Натомість сам Абромавічус програв Кононенку цивільний позов – суд відмовився визнати доказом e-mail, де Абромавічусу нав’язували заступників від Кононенка. Вдумайтеся! Суддя сказав, що оскільки адреса електронної скриньки написана англійськими літерами, це не може бути доказом. Дурниця – скажете ви? Ні, це наші українські суди.
Саме з такими судами звик мати справу Порошенко. Його сценарій полягає в перетворенні всього процесу на фікцію. Тому нам всім, небайдужим громадянами, антикорупційним активістам, політикам та чиновникам нової хвилі треба не сидіти, склавши руки, а створювати такий тиск на продажну систему, щоб їхній сценарій провалився. І це буде той випадок, коли ми своїми силами здатні змінити країну на краще.