За однією з найпопулярніших версій прізвисько командира взялося зі звички роздавати доручення – він спочатку вказував виконавця і потім пояснював що той має зробити. "Ти то" а "ти то" – так і повелося. Хоча сам Броз казав, що взяв псевдо з прізвища хорватського поета. Світ почув про нього під час Другої Світової. Завдяки організаторським здібностям Броз Тіто став на чолі пів-мільйонної армії партизан. Югославський рух опору був унікальним своєю строкатістю і найбільшим у Європі об’єднанням, яке воювало з країнами Осі без допомоги союзників.
Лаконічне псевдо командира партизан наводило жах на італійців і німців. У листівках які розповсюджували по окупованій Югославії говорилося про неймовірну нагороду – 100 тисяч рейсмарок золотом – за живого чи мертвого ватажка партизан. План його ліквідації розробляв головний диверсант Третього Рейху Отто Скорцені і затверджував особисто Гітлер. Операція "Хід Конем" увійшла до найбільших десантних "акцій" Другої Світової. Головний штаб партизан у Дрварі оточили 20 тисяч солдат вермахту і хорватських усташів. Літаки висадили кількасот десантників, щоб захопити ватажка партизан. Але операція провалилася, а Тіто, хоч і з пораненою рукою, зміг вислизнути з пазурів фашистів.
Читайте також: Кім Чен Ин – любитель оплесків, баскетболу і артилерійської канонади
Першими на допомогу югославським партизанам у 1943 прийшли англійці. Вінстон Черчиль прислав у якості емісара до Тіто свого сина Рендольфа. А ще техніку і зброю. З 1944 балканський рух опору починає отримувати підтримку із Радянського Союзу. Разом з Червоною армією партизани звільняли Белград. В спільних боях проявилися перші тріщини у стосунках двох Йосипів. Тіто написав у Москву листа у якому скаржився на зверхність радянських емісарів у своєму штабі, масові мародерства і зґвалтування червоноармійцями після звільнення Белграда. Відповідь Сталіна була різкою. Він закликав не піднімати паніку через поодинокі викривлення і не наговорювати на героїчну і непереможну Червону Армію.
Така зухвалість дала зрозуміти, що за військову допомогу Москва хоче взамін повне підданство Югославії. А ділитися цим із північним сусідом Броз не збирався. Остаточний розрив із Сталіном відбувся у 1948. Тіто відмовився бути другим номером у придуманому в "білокам’яній" Балканському Союзі Болгарії і Югославії. У відповідь "союзник з півночі" перетворився на ворога і почав гібридну війну.
Агенти впливу Москви серед югославських комуністів спробували зняти Броз Тіто, але спроба на пленумі провалилася. Згодом югославська розвідка викрила змову серед військових. Дійшло до того, що Кремль розробляв план окупації підігнавши війська до кордонів Югославії зі сторони Угорщини і Болгарії. А шпигуни просочилися навіть на зйомки антифашистської саги "В горах Югославії". Паралельно на Тіто готувалися замахи.
У відповідь на таку "любов" Тіто влаштував небувалі репресії. Під удар потрапили всі москвофіли, любителі "русского міра", Сталіна і Червоної Армії.
Найприскіпливіше ставлення було до комуністів і військових. Щасливчикам вдавалося втікати за кордон. Але більшість політв’язнів опинялися на югославському "алькатрасі".
Голий острів. Невеликий безлюдний клаптик суші площею менше 5 квадратних кілометрів перетворився на пекло. Погане харчування, виснажлива праця в каменоломнях, взаємні чвари і нелюдські умови утримання мало кому залишали шанси вижити. Медики зафіксували, що серед в’язнів табору Голі Оток поширений дивний недуг - деформація чоловічого тіла і зникнення чоловічих статевих ознак. Грудні залози в декого виглядали, як груди середньої величини у дівчини 18 - 19 років. Спостерігалися випадки зменшення, а іноді і повної втрати одного або обох тестікул. Серед причин - психічний стрес, погане харчування і постійний нічний холод.
Напруга розрядилася тільки після смерті Сталіна. Хрущов приїхавши у Белград вибачався за тиск "Джугашвілі". Для холодної війни треба були союзники і він обіцяв золоті гори за повернення Югославії в орбіту впливу Москви. Але Тіто вмів вчитися на помилках. Тим більше його давні друзі з Лондона застерігали від зближення з Союзом. Зважаючи ще й на дружні стосунки з Черчілем недовіряти англійцям Тіто не став. Його відповіддю було створення позаблокового об’єднання. Разом із індійським лідером Джвавахарлалом Нер і турецьким лідером Гамалем Насером Тіто створив Блок Неприєднання. Країни, які утрималися від приєднання до гонки озброєнь і відкритих союзів із суперниками Холодної Війни СРСР і США. Згодом до ініціативи Тіто приєдналося 120 країн світу. Він відмовився приєднуватися до Варшавського військового договору і таким чином позбавив Москву додаткової сили у протистоянні з Америкою.
Читайте також: Енвер Ходжа – "албанський м’ясник" і послідовник Сталіна
Внутрішня політика Тіто також славилася зваженістю. Югославія другої половини ХХ століття складалася із 6 республік, які у 1918 році об’єдналися навколо Белграда . Питання – як уживатися разом не сходило з порядку денного. Розвинутіші економічно словенці і хорвати думали, що вони годують всіх інших, босняки вимагали особливого ставлення до себе через мусульманську традицію, серби нагадували путінську росію – дивилися на всіх як старший брат – і це викликало неврози в сусідів. В кожній республіці були люди, які виношували плани самостійності, а відтак кінця об’єднання південних слов’ян в кордонах 1918 року. Це зрештою відбулося через 10 років після смерті Тіто. Але поки маршал був при владі йому вдавалося задовольнити всіх. В основному через грамотну кадрову політику. Найбільш відданих югославській ідеї сербів він розселяв по інших регіонах. За переїзди у чужі землі були доплати і вигоди – помешкання і кар’єрний ріст. Загалом боротьба Тіто за цілісність Югославії нагадувала втихомирення псів під час одного із домашніх засідань ЦК.
Попри строгість режиму, який відправляв за грати через політичні анекдоти відмінність між Югославією та іншими країнами соц-блоку і Радянським Союзом зокрема була колосальною. Тіто ніколи не будував залізну завісу. Не боявся відпускати туристів і запрошував на відпочинок до себе.
Подорожі займали ключове місце в політиці Йосипа Броза. А його гостинність дуже цінували на обох півкулях.
Гедонізм югославського лідера проявлявся у всьому. Розкішний автопарк, який він збирав і міг легко подарувати при нагоді. Їдучи до Белграда настороженим Хрущов повертався до Москви з новеньким кабріолетом.
З закордонних відряджень він привозив рецепти страв, які йому найбільше сподобалися. Згодом їх вчилися подавати під час відпочинку правителя в резиденції на острова Бріоні. На столі могли з’явитися – оленятина з Канади чи качки з Камбоджі.
Ми їх обслуговували в басейні, наливали шампанське. Робили екзотичні десерти, Подавали лобстери. До речі, Тіто дуже любив лобстери, але ще більше йому подобалося коли дивувати і догоджати апетитам гостей,
– розповів кухар Йосипа Броз Тіто Сава Вукоєв.
В його резиденції відпочивали не лише політики, ай гламурні знаменитості далекі від політичного життя. Часто на Бріоні гостювала Софі Лорен. Тіто легко домовився із легендарним актором Річардом Бертоном про зйомки у стрічці про партизанів. В Югославію приїхали відразу дві зірки – Бертон привіз свою дружину Елізабет Тейлор. А розкішні прийоми в його резиденції на острові Бріоні дали назву модному чоловічому бренду.
Гарних жінок не можна приховувати – казав Тіто. Він першим із керівників соціалістичних країн вів з тіні свою дружину. Кароока сербка з широкою посмішкою Йованка Будиславович зачарувала старого бійця. Вперше вони побачилися ще під час Дрварської Операції у 1944. Вона піклувалася про одруження Маршала. А з часом стала його секретаркою. Коли розвалився роман Тіто із оперною співачкою Зінкою Кунц – посмішка і ніжність секретарки остаточно заспокоїли його серце. Йованка не пхалася у політику і буквально допомагала чоловікові виглядати на всі 100.
Маршал завжди виглядав досконало. Ми купували йому костюми лише в Англії та в Італії. Одяг купували через дипломатичні канали. Зразки лежали на столі, а Тіто і Йованка обирали те, що їм підходило найбільше. в рік ми шили йому до 18 костюмів. Також він мав кілька наборів мисливського одягу в якому полював в угіддях Караджоржево,
– розповів кравець і комірник Тіто Джодже Стоянович.
Між ними було більше 30 років різниці. Але це не відчувалося. Пара всюди була разом і світилася від щастя.
Це було справжнє кохання. Ми доповнювали один одного. Наприклад Йосип добре їздив на коні і любив полювати. Я навпаки стріляти не вміла і боялася. Коли виникали якісь проблеми він розмовляв зі мною і ми радилися як краще їх вирішити,
– сказала дружина Йосипа Броз Тіто Йованка Броз.
Вона знала добрі манери і достойно трималая в компанії королев і перших леді наймогутніших правителів світу. Хімію між закоханими важко було приховати навіть перед камерами.
Читайте також: Радован Караджич – психолог, аферист, "боснійський м'ясник"
Разом вони приймали гостей, разом їздили у відрядження. Однак це кохання не мало щасливого кінця. Йованка не мала дітей. Час вкрав її красу. Тіто почав нарікати на її непомірні амбіції до влади і сварливість. Казали, що у нього з’явилися нові фаворитки – молоді сестри Гарбіч. Вони були фізіотерапевтами. Але не виключено, що допомагали президенту задовольнити усі його потреби.
Вибух стався наприкінці 70-х. Йованка погодилась на зустріч із групою сербських генералів, які були невдоволені Президентом і критикували його. Швидше за все вона не мала ніякого злого умислу проти чоловіка, а прийняла військових, як земляків – адже сама була сербкою. Однак оточення Тіто звинуватило її у змові і шпигунстві. За зачиненими дверима відбувся трибунал, який постановив ізолювати "першу леді". В розкішному особняку під домашнім арештом вона пробула майже тридцять років. Більше вона з Тіто не бачилася. Лише після смерті Броза Йованку відпустили попрощатися з чоловіком.