Він прагне довести нас до такого стану, коли значна частина людей скаже: "Краще жахливий кінець, ніж безкінечний жах. Давайте вже підпишемо що завгодно, аби воно припинилося". Про це пише Валерій Пекар.

Розумом всі усвідомлюють, що це буде не кінець, а новий початок. Але ворог прагне довести нас до стану морального виснаження, коли розум мовчить, а душа його навіть не питає.

Ми не можемо захиститися від балістики

Мушу вам сказати кілька неприємних речей.

Немає ніякого способу захистити українські міста від балістичних атак. Просто фізично у світі немає такого способу. Світ не виробляє ракети-перехоплювачі у такій кількості, як Росія виробляє ракети, і цього швидко не змінити. Це математика, її не обманеш.

Держава про нас не подбає. Вона просто не пристосована до того. Тож не питайте, чому не побудовані укриття тощо

Часом здається, що на печерських пагорбах переймаються лише двома речами: як врятувати від правосуддя своїх "міндічей" і як не допустити, щоб у когось виріс вищий політичний рейтинг. Хоча цей рейтинг знадобиться лише на виборах, а до них ще треба дожити.

Облиште марні сподівання на державу. І не забудьте оце сьогоднішнє відчуття безпорадності й відсутності дорослого в хаті, коли підете на післявоєнні вибори.

Хто про нас подбає?

Ми можемо подбати про себе лише самі, і ще одне про одного. Як це було на початку 2022 року, складіть собі план, як подбати про себе і про своїх.

Не думайте, що нічого не можна зробити. Війна – це гра в карти зі смертю, і завжди можна трохи краще зіграти тими картами, які тобі випали. У мережі повно порад, які можуть зберегти саме ваше життя й життя ваших близьких.

Подумайте, про кого ви можете подбати. Завжди є ті, кому важче. Коли ми дбаємо про них, нам самим стає легше. Думаймо про інших, поважаймо їх та їхні зусилля, дякуймо щодня.

Вже неможливо триматися осторонь

Коли в час Другої світової формувалася УПА, то заклики лідерів руху на початках призвели до появи лише невеликої когорти добровольців. Масово люди пішли в армію лише тоді, коли зрозуміли, що вижити зі зброєю в руках імовірніше, ніж без зброї.

Що я хочу сказати: якщо ви думали, що триматися осторонь від війни гарантує вам життя, то тепер це не так. Ставайте до лав, якщо не Сил оборони, то принаймні волонтерських рухів – там руки і голови дуже потрібні.

Потрібно рятувати економіку

Бізнес та аналітичні центри мають спільно натиснути на уряд, щоб він швидко вдався до антикризових заходів. На початку 2022 року це вдалося, і тоді спільними зусиллями економіку врятували від падіння у прірву. А потім все повернулося на свої кола й навіть стало гірше.

Нині ситуація така сама: економіка може померти від шоку. Рішення є, вони добре відомі. Наведу просто як приклад зміну порядку введення в експлуатацію об'єктів розподіленої генерації. Не буду тут виписувати десятки рішень. Головне – зупинити шок.

Будь ласка, купуйте українське. Допоможіть встояти малим місцевим виробникам, ветеранським бізнесам, незалежним медіа, культурі, книговидавцям.

Будьте рішенням, а не проблемою

Щодня вичищайте мозок від трухи, яку туди насипають росіяни. Ворог хоче, щоб ми впали у відчай та опустили руки. Ворог не заслужив такого подарунка. Не впадайте у відчай, не опускайте руки.

І головне: будьте частиною рішення, а не проблеми. Навіть невелика частинка рішення – це значить, що ви на правильному боці. Якщо ти не частина рішення, ти – частина проблеми.

Тримайтеся й допомагайте триматися іншим. Виживемо, вистоїмо, переможемо.