Начальник комунікації 44 окремої артилерійської бригади імені Данила Апостола Максим Коломієць "Хитрий" дав ексклюзивне інтерв'ю для 24 Каналу. Військовий розповів про зміну тактики на Запорізькому напрямку, контрбатарейну боротьбу, скорочення роботи артилерії через дрони та нові загрози з неба.

Одна з найгостріших деталей розмови: ворог почав використовувати дрони-"ждуни" з котушками на 60 кілометрів оптоволокна, які можуть чекати на ціль до доби. Також говорили про роль жінок у підрозділах розвідки та про рекрутинг до бригади.

Яка зараз оперативна ситуація на Запорізькому напрямку, де ваші хлопці несуть службу? Як змінилася взагалі робота артилерії, коли таке засилля дронів і РЕБів зараз?

Якщо говорити загалом про оперативну обстановку на напрямку, можна впевнено говорити, що ворог не міняє своєї тактики. Він не змінюється вже більше ніж пів року. У нього залишаються ті самі наративи, ті самі принципи. І все там та ж сама бойова робота.

Це малі штурмові групи по чотири – п'ять осіб, які рухаються для того, щоб знайти якусь шпаринку в нашій лінії оборони, проводити інфільтрацію.

Зазвичай такі штурмові групи придушуються ще на самому початку, тоді, коли ворог тільки починає наступ. Його зараз із розвитком технологій, з розвитком дронів, помітно ще на зародках їхніх планів. І ми, як артилеристи, намагаємося придушити це ще на початку.

От якраз один із засобів. Можете пояснити, що це таке, для чого потрібно це роботі?

Ось це саме антидронова рушниця. Вона працює на декількох частотах. Якщо придивитися, тут є діапазони, на яких частотах вона працює.

Насправді, будемо відверті, це уже зараз не така дієва штука, як була раніше, тому що вже всі знають, що працюють дрони на оптоволокні. І доцільність ось цього, коли є оптоволокно, мінімальна.

Зараз найбільш доцільне для того, щоб збивати дрони, це помпові рушниці. Рушниці, які під час пострілу розлітаються на велику кількість дрібних уламків. І за рахунок цього вони і знищують сам цей дрон.

Стосовно того, як в нас ця штука з'явилася. Ті ж самі диверсійні групи, які рухалися, пробували просочитися, вони часто можуть носити з собою ось таке озброєння для того, щоб подавлювати наші дрони. Один з тих військовослужбовців ворожих мав от таку штуку. Як ми бачимо, її трошки деформували, модернізували. Вона вже не працює, і вона в нас як експонат.

Повна розмова: дивіться відео

На що зараз зокрема збираєте? Які у вас актуальні потреби залишаються?

Якщо перейти від цієї антидронової рушниці до наших потреб, ми намагаємося зараз покращувати, модернізовувати безпілотні літальні апарати, тому що зазвичай вони йдуть штатні, вони не модернізовані. Тобто які в них технічні характеристики під час виготовлення, такими вони працюють.

Ми намагаємося ж їх покращити, щоб вони могли летіти далі, бачити більше, літати довше і знищувати ворогів ще краще. За рахунок того, якщо ми їх будемо модернізовувати, ось такі штуки точно не зможуть їм завадити. Тому хто бажає, ми будемо дуже раді, якщо ви зможете підтримати нас і долучитися до цієї благородної справи.

Для дооснащення та модернізації безпілотників – донатьте на актуальний збір за посиланням.

Тобто я так розумію, що будь-яка бригада артилерійська чи будь-яка інша все одно має на своєму озброєнні зараз і дрони, і РЕБи? Це обов'язково. Немає такого, що якщо артилерійська бригада, то лише працюєте артилерією?

На жаль, напевно, є безліч глядачів, які думають: "Є от піхотна бригада, там тільки піхота, більше нічого немає. Є артилерійська бригада, тільки артилерія, гармати, люди біля гармат і все". Це далеко не так.

Насправді зараз з плином часу війна змінюється, принципи бойових дій змінюються, і в кожній бригаді мають бути різні напрямки розвитку.

Раніше б ніхто не міг подумати, що в артилерії будуть потрібні НРК, тому що всі думають, що артилерія стоїть значно далеко від передньої лінії фронту. Але з тим, як зараз розвиваються дрони, ми уже розуміємо, що без НРК нам буде важко.

Нам потрібно підвозити боєкомплект, нам потрібно підвозити будь-яку провізію, і за допомогою НРК це зробити набагато простіше, ніж наражати якусь людину, а часто це дві людини, тому що ніхто поодинці не їздить в транспортних засобах, на небезпеку.

Які зараз хлопці переважно на вашому напрямку виконують завдання?

Якщо говорити саме про бойові завдання, звичайно, це якомога більша кількість знищення ворожої техніки та особового складу. Ми працюємо в синергії з дронами, як наземними, так і безпілотними літальними апаратами.

Насправді все дуже просто. Дрон летить, бачить ціль, одразу передає координати для нас, і далі вступає в дію вже наше міцне і сильне слово артилерії.

Ми працюємо тоді, коли не може працювати той самий дрон, тому що, на жаль, дрон – це така штука, якій необхідні сприятливі погодні умови. Тобто має світити сонце, не повинно бути великого вітру. Якщо буде падати дощ, буде важко ним керувати. Знову ж таки, туман – він не злетить, бо не буде бачити нічого, або потрібно буде літати дуже низько. І тоді вже повертаються до старої доброї артилерії.

Як зі зміною погодних умов буде змінюватись ваша робота і чи буде працювати по ворожій техніці і безпосередньо по ворогу простіше? Тому що ми так розуміємо, зеленки не стане, то це більше полегшить вам роботу?

Воно з однієї сторони так, а з іншої сторони і ні. Тому що, по-простому, тебе стає набагато простіше побачити. І знову ж таки, ті самі БпЛА, за допомогою них набагато легше виявити гармату або, наприклад, якусь іншу техніку.

До чого я це веду? Тому що коли працює гармата зимою або восени, коли вже стає прохолодно, вона надто сильно нагрівається, і через тепловізійний дрон її просто буде видно за кілометри. Навіть не злетівши, не стоячи над нею. Тобто там ти бачиш за десятки кілометрів, що десь там працює гармата.

Але насправді дійсно працювати в певному сенсі легше, тому що зникає природне маскування, немає цієї зеленки, важче замаскуватися, або уже видно там, де є протоптані маршрути ворожі.

Тобто ми можемо зрозуміти, що ага, там десь їздила якась техніка або там стоїть гармата, значить туди треба попрацювати.

Якщо, наприклад, порівнювати роботу ваших хлопців у 2022 році і зараз, то зараз артилерія у відсотковому співвідношенні наскільки менше працює, ніж тоді?

Так, справді, вона зараз має менше роботи в порівнянні з тим, як було раніше, тому що тоді ніхто навіть і уявити не міг, що будуть так сильно розвиватися дрони. Ми знали, що от вони є, вони десь там літають. Зазвичай це були дрони такого типу "Крила", розвідувальні дрони.

Дуже рідко хтось щось придумував, щоб чіпляти на них бомби або боєкомплекти. Але якщо порівняти 2022 і 2026 рік, я би сказав, що робота артилерії скоротилась як мінімум вдвічі.

Просто цифра – 2022 рік, червень місяць, ми стояли під Бахмутом. Ми працювали з однієї гармати в районі 150 снарядів на добу. Один снаряд – 50 кілограмів. Ви можете порахувати, скільки в кілограмах ми запускали по ворогу.

Зараз одна гармата в кращому випадку працює 20 – 30 пострілів на добу. І знову ж таки, це не стільки з міркувань того, що ми не маємо чим працювати чи ще щось, а з міркувань безпеки.

Тому що ми зараз працюємо на самохідних артилерійських установках "Богдана". Вони дуже великі, і для того, щоб унеможливити їхнє виявлення або зменшити ймовірність того, що їх виявлять, ми мусимо відпрацювати, зробити один – два швидких постріли і знову поїхати замаскуватися.

Це вже певний час. Маємо перечекати період, тому що дрон буде шукати нас. Після того, як ми це перечекали, ми вже можемо виїжджати і знову працювати. Раніше такого не було. Ми могли працювати без зупинки, тобто годинами.

Артилерія – це теж одна із першочергових цілей, яку шукає ворог. Чи він вдається до теж нових технологій маскування? Я чула про те, що навіть зустрічаються такі "ждуни", дрони, які сидять і можуть там по пів дня чекати, поки щось на горизонті не з'явиться для того, щоб вражати ціль. Чи дійсно таке є?

Так. "Ждуни" зараз насправді дуже сильно докучають нам. Це один з таких ключових факторів боротьби саме ворога проти нашої артилерії, тому що вони засилають їх далеко в тил, можуть маскувати їх в траві.

Зустрічали ми зовсім недавно такого дрона, який мав котушку на собі 60 кілометрів оптоволокна. Надзвичайно велика відстань, на яку він може летіти.

Його принцип роботи: він може чекати до доби часу свою ціль. І як тільки він уже бачить, що це дійсно так, він піднімається і одразу намагається атакувати свою ціль, на яку він націлився.

Виходить, окупант теж цю добу сидить і спостерігає, чи він може працювати автоматично, чи в напівавтоматичному якомусь режимі цей дрон, чи як? Чи тільки коли спостерігає за ним оператор, як на оптоволокні працює?

Насправді я не готовий відповісти саме на це питання, чому воно так працює, але з логічних міркувань він би мав сидіти там цілу добу. Але цілу добу сидіти, дивитися в монітор, я сумніваюсь, що хтось так буде робити.

Але з іншої сторони, якесь автоматичне наведення поставити на нього – це, напевно, дуже дороговартісна штука, яку витрачати на один дрон... Але ніхто не шукає логіки на війні.

З того, що, наприклад, з нового ви зустрічали з російського озброєння, до яких нових тактик вони вдаються, які більш спрощені безпілотники вони, наприклад, використовують? Ті ж там "Молнії", ми розуміємо, їх летить дуже багато, хоча вони коштують копійки, але скільки шкоди вони завдають?

Останнє, що я бачив, як працює ворог. Ті самі "Молнії", вони коштують копійки, як ви говорите, але вони ще на крила їм ставлять FPV-дрони.

Тобто "Молнія" працює свого роду як матка. Вона долітає до певної відстані, FPV-дрон злітає, і уже не одна "Молнія" наносить удар, а за рахунок FPV він долітає, ще далі б'є.

А якщо збити цю "Молнію", то автоматично збивається і FPV-дрон, чи може FPV-шка встигнути полетіти далі?

Мають мати якусь доволі серйозну реакцію, то я думаю, вона може полетіти далі. Але зазвичай, якщо воно збивається в повітрі, то за рахунок вибухової хвилі можна пошкодити і дрон.

Що ще докучає зараз на фронті переважно якраз на вашому напрямку?

Звичайно, є та сама контрбатарейна боротьба, про яку ми говоримо. Не тільки з нашої сторони працюють гармати, на жаль, з їхньої сторони вони працюють.

Але я можу з впевненістю сказати, що за останній період часу ми, як артилеристи, звели нанівець їхню перевагу саме на півдні. Вони там вже не мають домінації, а подекуди навіть і бояться висунутися до нас, тому що розуміють, що будуть знищені моментально.

Були випадки, що подекуди вони могли запихати свої гармати в людські будинки. Стволи стирчали з вікон. Про гуманітарне право, про людяність тут взагалі не мовиться.

Тобто вони максимально намагаються якось приховувати свої позиції і маскуватися під цивільних. Ми це бачимо постійно. Чи було щось крім будинків, де вони теж намагалися?

Зазвичай відсотків 60 вони завжди намагаються заховатися за цивільними.

Тобто це гармати, які стоять поруч з будинками, як я сказав, в будинках вони можуть бути десь там біля населених пунктів. Зазвичай більшість вони використовують саме населені пункти, щоб там замаскувати своє озброєння.

Буквально нещодавно була інформація, що на Гуляйпільському і Оріхівському напрямках ваші хлопці вразили і знищили три гаубиці "Мста" і ще одну гаубицю. Як взагалі це можливо? Тобто такі великі одиниці техніки. Це робота за один день, за тиждень, щоб зрозуміти, наскільки це рідкісні зараз такі випадки стають?

Якщо говорити про сам комплекс роботи, це явно не один день і може навіть і не пару днів, тому що нам потрібно бути впевненим, що там саме знаходиться гармата чи не щось інше. Ми дуже довгий період часу відслідковуємо це.

Щонайменше дві – три доби нам потрібно політати, подивитися, чи це дійсно там гармата, чи, можливо, ми все-таки помилилися і там якийсь муляж стоїть, щоб ми туди не працювали зайвий раз. Відповідно, це робота нашої розвідки.

Після того вже вступають в справу наші гармаші. Їм насправді розібрати гармату – це вистачає півтори – дві хвилини, тому що потрібно один – два рази влучно потрапити. І гармати немає.

А є такі випадки, коли гармата не може потрапити саме туди, тому що от той самий, наприклад, будинок, ми можемо його зруйнувати, але гармата залишиться ціла, і ми знаємо, що вони її відкотять. Тому ми працюємо за допомогою БпЛА також.

Знову ж таки, це про той самий збір, що нам потрібно модернізовувати БпЛА, щоб він міг уникати ворожих РЕБів, щоб він міг прилетіти набагато швидше або полетіти набагато довше. За рахунок цих БпЛА ударних ми також знищуємо вороже озброєння.

Отут якраз таки теж дуже цікаво, чи вони несуть на собі вибухівку?

Ні-ні, зазвичай в нас є два типи БлЛА. Звичайні – це FPV-дрони, на які ми чіпляємо вибухівку, а є і дрони типу "крила", які називаються "Дарс".

Він летить уже на більші відстані, він більш стабільний, тому що в нього є крило, він більш стійкий до вітру. І можна краще ним керувати і доводити до тієї цілі. Він може нести вибухівку на собі до 8 кілограмів, якщо не помиляюсь. Цього більш ніж достатньо, щоб пробити як мінімум дірку в стволі або потрапити в боєкомплект, який моментально вибухне.

Якщо говорити про тактику ворога, розуміємо, що КАБи для нас все-таки це ще залишається великою проблемою, бо у них, на жаль, їх ще вистачає. На вашому напрямку як часто ворог застосовує КАБи і чи є в цьому протидія зараз?

Насправді протидії КАБам я навіть не знаю, що це має бути, тому що ти його ніяк... Напевно, що його потрібно збивати, коли він ще в літаку. Протидії як такої я не знаю, але це безперестанку.

Насправді не буває якогось такого періоду часу, коли би не працювала ворожа авіація. Погода не впливає на це ніяк. Взагалі ніяк. Тобто вони злітають, вони запускають з величезної відстані і працюють. Найгірше, вони працюють по цивільному населенню.

Це найгірше, що може бути, тому що у співвідношенні, напевно, 70% КАБів летить у великі міста, такі як Запоріжжя, або прифронтові населені пункти, такі як Комишуваха та поруч населені пункти, які біля неї. А 25% тільки вже летить саме по Збройних Силах.

Навіщо вони запускають по цивільним об'єктам, щоб що?

Я думаю, тут немає ніякого логічного пояснення. Насправді, це особисто моя думка, це схиблені люди, які не мають нічого просто святого.

Для того, щоб залякати, можливо, показати, що от дивіться, які ми страшні, що ми можемо зробити так, і все, тікайте або підкоряйтеся.

Це єдина моя думка, для чого це робити, тому що не бійтеся, воюйте з військовими, а не з цивільними людьми. Це просто вони роблять геноцид, насправді.

Але от по Запоріжжю так само і FPV-дрони вже долітають?

На жаль, так, FPV-дрони долітають. Знову ж таки, за тим самим принципом, який я розповідав раніше, за допомогою розвідувальних БпЛА вони можуть летіти ще далі.

І найгірше те, що коли вони прилітають по Запоріжжю, вони розуміють, що не долетять далі в центр Запоріжжя, де вони, можливо, до якогось там "центру прийняття рішень хочуть потрапити", а вони б'ють по околицях.

По околицях, там, де живуть мирні люди, вони б'ють по маршрутних транспортних засобах. На жаль, і пояснення цьому просто немає.

Але оператори їхні в цей момент бачать картинку?

Звичайно, повністю картинку. Так, ми всі з вами бачили це відео, яке вірусилось по мережі, де дрон літав над чоловіком в Херсоні, і оператор бачив цю картинку. Це просто знущання.

В чому складнощі вашої роботи через те, що так багато дронів літає. Наскільки важче стало заходити, виходити з позиції? Тому що не раз уже чули історії, що по 100, навіть по 200 днів могли хлопці перебувати на позиціях, але ми розуміємо, що ніби артилерія – це ж не перша лінія все одно. Але так як лінія зараз, "кілзона" досягає 20 – 30 кілометрів, то це впливає в тому числі, виходить, і на вашу роботу?

Так, звичайно. Коли на початках тільки починали говорити про "кілзону", ми говорили, що це в районі 10 кілометрів. І всі говорили, що артилерія далеко, вони себе повинні спокійно почувати.

Але насправді "кілзона" зараз – це маршрут від Запоріжжя, наприклад, до Оріхова або на те саме Гуляйполе. Тому що дрон може тебе чекати всюди.

Ми говорили про "ждунів", які надзвичайно докучають нам. Ті самі дрони розвідувальні, які мають на собі FPV ударні дрони, працюють як матки.

Це надзвичайно ускладнює нам роботу, тому що потрібно добратися до позиції на величезній машині САУ "Богдана". Це машина, яка 12 метрів в довжину і 4 метри у висоту. Я думаю, ви розумієте, що по такій цілі не потрапити – це важко.

Знову ж таки, ми рухаємося на позиції тільки тоді, коли є несприятливі погодні умови для дронів. І за рахунок цього наші хлопці, які на позиціях, можуть перебувати дійсно певний довший період часу, ніж хотілося б, але часто це не більше ніж два – три тижні.

І наші хлопці одразу змінюються, в нас немає таких колосальних цифр. Знову ж таки, потрібно розуміти, що все-таки певний проміжок і відстань до лінії бойового зіткнення в нас існує. Як в артилерії, там щонайменше 10 кілометрів. Небезпека є, але не така критична, як уже у піхоти.

На Запорізькому напрямку залишається активна така лінія фронту. Зараз ви бачите скупчення військових, чи бачите підготовку до можливого більшого, ширшого наступу? Ось ми чуємо про те, що росіяни збираються мобілізувати ще 300 тисяч людей. Чи дійсно якось бачите підготовку до такого?

Тут знаєте в чому ще специфіка? Вони можуть готуватися надзвичайно довго, збирати велику кількість особового складу, величезну кількість техніки, але є специфіка ландшафту саме на півдні. Це величезні степи, на яких видно будь-які рухи ще здалеку.

Щонайменше, я думаю, 50 кілометрів ми будемо розуміти, що вже щось рухається. Наприклад, в нашому арсеналі є такий БлЛА, який називається Raybird, він летить до 70 кілометрів в глибину, в тил ворога.

Чому він летить так далеко? Тому що в нього є велика специфіка саме зуму, і за рахунок того він знімає з висоти 5 кілометрів. Тому ви можете розуміти: якщо там щось відбувається, ми про це вже будемо дізнаватися ледь не в режимі онлайн.

Знову ж таки, якщо вони щось там будуть думати, планувати, збирати, зараз за рахунок саме ландшафтної специфіки півдня ми зможемо дуже швидко протидіяти цим діям зі сторони ворога. Можемо швидко знищувати колони, можемо швидко реагувати на переміщення техніки, переміщення особового складу ворога. Тому для них буде надзвичайно важко там щось зробити.

Так, вони, на жаль, коли ми дивимося на DeepState, ми бачимо, що вони поступово рухаються, але вони рухаються тільки в тих ділянках, де є ускладнення для лінії оборони. Тобто де-не-де, на жаль, можуть бути провали, і після цього провалу воно суттєво може вплинути на подальші лінії.

Тобто виходить, станом на зараз накопичення військ і техніки такої на Запорізькому напрямку немає, щоб це було свідченням про більш широкомасштабний наступ?

Саме на передньому краї, там де вони розпочинають свої бойові дії, ми цього не фіксуємо. Можливо, вони в тилу десь можуть щось збирати, але саме на передньому краї ми цього не бачимо.

Ми цього літа побачили, як прекрасно наші далекобійні дрони перерізають цю логістику. Чи почало це впливати на окупантів? Чи почались у них складнощі з пальним? Бензовози не доїжджають, техніка не доїжджає, можливо, навіть відступають десь на якихось ділянках. Тут дуже цікаво, чи вплинуло перерізання логістики вже на них?

Насправді так, вплинуло. І можна сказати те, що чому вплинуло: тому що ми вже не бачимо тієї великої техніки на лінії фронту. Ми не бачимо танків, ми не бачимо БМП, ми не бачимо БТРів різних.

Зазвичай це якісь невеличкі машинки, типу мінівенів або їхніх "Тигрів". Зазвичай вони використовуються для підвозу особового складу на позиції, щоб швидко їх підвезти туди і виїхати звідти. Для штурмів взагалі не використовується техніка. Це тільки квадроцикли або мотоцикли.

Раніше під'їжджала техніка ближче до лінії розмежування, заправлялася вся основна техніка і бензовози поверталися назад. Зараз навпаки, вся основна техніка виїжджає до бензовозів, заправляється і повертається до себе.

Скільки часу ви вже не бачите такої важкої техніки окупантів?

Треба невеличку ремарку. Коли є погодні умови, які саме сприяють, щоб рухалась така техніка типу танків, я вже не бачив досить довго. З пів року точно, напевно, не бачив, щоб вона рухалася саме в нашому напрямку.

Нам недавно пощастило знищити один їхній танк, але як він там опинився, ми ніякого логічного пояснення цьому не маємо. Хай собі блукають так частіше.

Але коли є, наприклад, дощ, туманна погода, от саме тоді можливий рух техніки такої, як БТРи, БМП, але знову ж таки вона не доїжджає просто через ландшафтну специфіку південного краю.

Крім квадроциклів, що ще використовують окупанти? Або скільки вони вимушені рухатися пішки так, щоб дійти хоч до якоїсь позиції, чи в них є прикриття зверху так само з неба?

Звичайно, вони працюють через дрони. Вони ж мають розуміти, куди вони мають іти. А скільки вони можуть рухатися, це все відносно. Насправді дуже мало таких груп доходить саме до переднього краю. Їх вирушає дуже багато, а доходять одиниці. Рухаються вони щонайменше там десятки кілометрів.

А ви бачите їхній рух постійний щодня, тобто вони не перестають пробувати так просуватися? Чи бувають дні, коли ви бачите, що взагалі немає ніяких навіть поштовхів?

Ну, звичайно, бувають там дні, але це одиниці.

Коли все-таки їх женуть на убій?

Та я не можу сказати, яка їхня ідеологія, для чого вони це роблять і хто їх так заставляє, і який в них такий прекрасний оратор, щоб їх змушував йти на убій. Але насправді воно так є.

Вони просто рухаються як м'ясо для того, щоб розвідати, де що знаходиться у нас. Їхня основна мета – це дійти для того, щоб та людина, яка керує дроном, побачила і зібрала якусь інформацію, де яка одиниця техніки в нас знаходиться на лінії оборони.

Ви кажете, якщо немає в них важкого озброєння, то яку техніку вони намагаються підтягувати, що ще застосовують?

Насправді воно в них є, але вони його ховають і вони його не показують. Працюють вони, звичайно, гарматами, працюють так само, як і ми. Міномети дуже часто вони використовують.

Але зараз війна переходить саме на війну безпілотних комплексів, як наземних роботизованих, так і авіаційних комплексів.

Вони теж використовують НРК?

Так, в них є також НРК, але, скажемо так, настільки просунутих, як у нас, я в них ще не зустрічав. Мені не доводилось бачити. Можливо, вони десь і є, але, наприклад, ми всі бачили, як працюють НРК уже з дистанційними кулеметами. Тобто вони заїжджають, зачищають населені пункти. Такого у них ще не помічалось.

А ваші працюють з такими НРК?

На жаль, в нас в артилерії трошки інша специфіка. Ми маємо прикривати тих, хто зачищає ці населені пункти. Тому наша основна робота – треба зробити так, щоб ворог навіть не помітив, що НРК ці під'їхали.

Зазвичай, знаєте, як працює тандем безпілотних комплексів і артилерії? Тобто насамперед працюють безпілотні комплекси, ті самі FPV-дрони або якісь ударні дрони, вони б'ють по позиції ворога. Ворог розуміє, що по них працюють безпілотники, ховається в якусь одну нору, і тут уже працює артилерія.

Тобто артилерія б'є саме в цю нору. І відповідно шанс вижити набагато менший, коли вони скупчені, і туди прилітає 155-й калібр. Якщо все-таки хтось виживає, тоді вже добивають дрони.

Ви з якою технікою переважно працюєте? Маю на увазі, це українська чи закордонна, чи є паритет в цьому?

В нас поки що є, скажемо так, вибір, з чого ми хочемо працювати. Тому що в нас залишилися ще міжнародні зразки. Ми в 2022 році перейшли повністю на стандарти НАТО.

Ми працювали на "трьох топорах" М777 і FH70. Це естонська або італійська гармата. Працювали з ними довший період часу до 2024 року. Вони себе показали дуже прекрасно.

Особливо М777 – це, особисто на мою суб'єктивну думку, одна з найкращих гармат, на якій навіть мені приходилося працювати. На ній я, до речі, проходив посвяту в артилеристи.

Гармата прекрасна. Вона, якщо її скласти, щоб заховати, буде максимум 1,5 метра у висоту. Тобто ти її склав, заховав, ти можеш там в полі з соняхами розкласти цю гармату, опустити на самий низ, і її не буде видно.

Якщо говорити про те, що відбувається зараз в нас, в нас ще залишилася М777, FH70 ми повністю передали на інші бригади, а самі в свою чергу доозброїлися вітчизняними САУ "Богдана" та "Богдана-Б", тобто причіпними "Богданами".

Ну і в нас ще є реактивно-артилерійські системи. Це такі, як "Вампір" чехословацький, ще старого зразка. І є "Урагани". Ну і є така одна перчинка, про яку поки що не будемо говорити. То буде сюрприз окупантам.

Якщо, наприклад, є люди, які зараз нас дивляться і хотіли би записатися до вас, то як у вас проходить рекрутинг? Чи є якась процедура, як вас знайти, що для цього зробити?

Найперше, що потрібно зробити – це знайти нас у соціальних мережах. В будь-яких соціальних мережах є посилання на наш контактний телефон рекрутингу, посилання на Google-форму для заповнення анкети, після чого з вами одразу ж зв'язуються рекрутери наші і проходять первинний етап спілкування.

Тобто дізнаються потреби, дізнаються бачення військовослужбовця, ну, і знову ж таки певний відбір проходить військовослужбовець. Можливо, навіть на телефонній розмові він зрозуміє, що йому це не цікаво, або ми зрозуміємо, що такий військовослужбовець нам не підходить.

Після чого, якщо ми вже розуміємо, що, скажемо так, наші погляди збігаються, ми запрошуємо його до себе, до нас в частину. Він проходить психологічний відбір, спілкується з представниками медичного напрямку і з персоналом, які підшуковують для нього посаду. Але навіть якщо людина цілеспрямовано знає, що вона хоче йти працювати на якійсь відповідній гарматі або на якомусь відповідному БПЛА, ми уже можемо зарезервувати для неї місце в цьому.

Тобто вона подзвонила, сказала: "От я хочу йти до вас в бригаду саме 44-ту артилерійську. Я хочу працювати на реактивній системі залпового вогню "Вампір". Все, не проблема. Тобто ми зв'язалися з підрозділом, сказали: "От є людина, готова йти до вас, чи готові забрати, коли і як все".

Вона приходить до нас, отримує відповідне направлення, проходить військово-лікарську комісію, після чого проходить етапи навчання. Ми в свою чергу практикуємо такий рівень підготовки, що коли людина потрапляє до нас, крім базової військової підготовки, вона проходить щонайменше 3 – 4 тижні навчання з сержантським складом у підрозділі.

Тому що ми розуміємо, що якщо людину відправити одразу в бойовий розрахунок, вона принесе ще більше небезпеки, ніж користі. Тому що людина непідготовлена, не розуміючи, що і як робити в тій чи іншій ситуації, вона несе дійсно небезпеку.

Ти повинен, крім того, що переживати про своє здоров'я і здоров'я своїх побратимів, так ще слідкувати за людиною, яка поруч, яка не розуміє, що їй робити в той чи інший час.

Чи є у бригаді жінки, чи вони теж працюють на артилерії?

Так, в бригаді є жінки, ми гендерно рівні, в нас все добре. Стосовно артилерії, насправді, щоб саме вони працювали біля артилерійських систем, такого немає.

Ну, будемо відверті, 48 кілограмів один снаряд для жінок – я не хочу применшувати їхні досягнення, але насправді це важко. А вони в нас більше займають посади такі, як зв'язківці, ну, звичайно, медичний персонал.

Але на напрямку безпілотних літальних апаратів в нас є дві дівчини, які є командирами підрозділів. Тобто вони керують щонайменше 50 чоловіками.

Один з них – це підрозділ аеророзвідки, а інший – це підрозділ звукометричної розвідки. Тобто і вони доволі молоді насправді. Одна дівчина, здається, зовсім недавно закінчила Академію сухопутних військ у 2024 році.

Ну, а інша, вона вже відома в певних колах. Про неї навіть і ворог неодноразово чув. Вона нагороджена відзнакою Президента України з його рук. Тобто вона досить прекрасно справляється своїми обов'язками.

А в чому навпаки жінки можуть переважати чоловіків?

Насправді, якщо ми говоримо про розвідку, там для них, напевно, найкраще середовище в плані того, тому що вони більш прискіпливі до всього, вони можуть більш точно роздивитися, де що і як знаходиться.

Насправді це було неодноразово помічено, коли переглядали матеріали. Ми знали, що там стоїть гармата, але от після того, як приходила ця дівчина, яка була нагороджена відзнакою Президента України, вона каже: "Ви що, не бачите, що от поруч ще одна гармата стоїть?"

І ми такі: "Стоп, ще одна? Ну, давайте попрацюємо, подивимося. Завтра поїдемо, подивимося, що там". Типу от такого бувало. Дівчата бувають більш уважні.

Чи жінок також запрошуєте? На які посади, наприклад, було би актуально і навпаки, можливо, розшукуєте жінок саме на такі посади?

Звичайно, дуже багато в нас дівчат, які працюють в медичному напрямку. Є жінки, які працюють за напрямком психології, тому що вона також потрібна. Морально-психологічний стан військовослужбовця – це надзвичайно важливо.

Зараз під час війни ми всі розуміємо, що є дуже багато різних факторів, які його можуть понижувати, які можуть давити морально, коли стає важко. А коли приходить людина, з якою можна поспілкуватися, відкрити якусь тему, обговорити, можливо, знайти якісь компроміси якогось вирішення питання, тут найкраще саме підходять жінки насправді.

Але бувають такі випадки, коли і з чоловіком простіше поспілкуватися, відкрити якусь іншу ту чи іншу тему. Знову ж таки, як я говорив, зв'язківці, вони також потрібні. Ну і безпілотні літальні апарати, наземні роботизовані комплекси – також запрошуємо жінок на цьому напрямку.