Власне на ньому і працював механіком машинного відділення одесит Іван Бешоф. Моряки давно скаржилися на жахливі умови праці, терпець урвався, коли їм на обід приготували червиве м’ясо. Моряки відмовилися підкорятись керівництву і самовільно рушили в напрямку Румунії.

Частина моряків там же і здалась, а от Іван, розуміючи, що такої витівки їм не пробачать, сховався у бункері для вугілля на німецькому кораблі. Так він потрапив у Бельгію, далі — в Нідерланди, а звідти — в Ірландію. Зрештою й тут затримуватися не планував, і на останні гроші придбав квиток на корабель до США. Але саме в цей момент його затримує поліція за підозрою у шпигунстві на користь Російській імперії.

Незабаром Івана випустили, але корабель уже відплив. Довелося шукати роботу – спочатку влаштувався на фірмі, що торгувала нафтою, але до цього душа не лежала. Виходити в море теж не хотілось.

Бешов, як справжній одесит та ще й моряк, розбирався на рибі якнайкраще. Вирішив додати до неї смаженої картоплі й ірландського пива – от більше нічого вигадувати не потрібно.

Ідея виявилась дуже успішною. Клієнтів ставало все більше, а закусочна перетворилась на мережу ресторанів. Іван був знайомий з президентом, прем’єр-міністром та графами. Найбільше їх приваблювала якість. Інакше Іван просто не міг, надто добре пам’ятав обід на броненосці.

Читайте також: Авантюрний одесит став прототипом легендарного Бонда

Бешоф займався ресторанами до 82 років, далі передав справи своїм дітям. Сам же прожив до 104 років, ставши останнім учасником подій на броненосці, про що написав навіть The New York Times.