Артур Еш - перший та єдиний чорношкірий тріумфатор "Grand Slam"
Артур Еш народився 10 липня 1943 в місті Річмонд у штаті Вірджинія. Вже у 7 років він твердо вирішив, що стане тенісистом. Та у ті часи мріяти чорношкірому про таке майбутнє було більше чим сміло.
Втім саме такі обставини життя лише робили Артура сильнішим. Успіх швидко прийшов до тенісиста. Вже в університеті Еш отримав почесну стипендію і в 1963 році став першим афроамериканцем, який потрапив до національної команди США у розіграші Кубка Девіса.
Перший чорношкірий володар Grand Slam
Перший справжній, загальновизнаний успіх до Еша прийшов у 1968 році. Протягом двох тижнів Артур підкорив як любительський так і професіональний відкритий чемпіонат Америки, ставши першим чорношкірим володарем Гренд Слему. Але вся справа у тому, що на той момент Артур числився як любитель.
Тож перемога у фіналі US Open над голландцем Томом Оккером принесла йому титул і чек, вслухайтесь, на 280 доларів, в той час як Оккер за поразку отримав 14 тисяч зелених. Далі був Australian Open 1970 року. Коронація на зеленому континенті зробила його національним героєм серед чорношкірого населення Америки.
Артур бере активну участь в багатотисячних демонстраціях на захист чорношкірих
В той же час Південно-африканська республіка відмовляє йому у візі, лише тому, що він іншого кольору шкіри. І з цього моменту Еш починає відстоювати свою честь не лише на корті. Артур бере активну участь в багатотисячних демонстраціях на захист чорношкірих. Він кілька разів потрапляв за грати, але це його не зупиняло. Сотні убогих, бідних дітей, завдяки Ешу, отримали нагоду дізнатись, що таке ця аристократична гра - теніс.
Піком його кар'єри став 1975 рік. Всупереч багатьом експертам Артур у фіналі Вімблдонського турніру здолав, здавалось, непереможного Джіммі Коннорса. Еш продовжує активну політичну діяльність, відстоюючи права таких як він - чорношкірих.
Інфекція, що змінила життя тенісиста
Незадовго до завершення кар'єри у 1980 році у Артура стався мікроінфаркт. Операція пройшла успішно, але. Це "але" ще докорінніше змінило, і так особливий погляд Еша на життя. Після процедури переливання крові в організм Еша потрапила віл інфекція. Він старанно приховував свою хворобу.
Останні п’ять років свого життя Артур працював з ще більшою сумлінністю, заснувавши Інститут здоров'я та фонд для вілінфікованих. Лише за рік до смерті Артур повідомив громадськості про свою важку недугу. Рівно за тиждень до смерті Еш дописав свої мемуари "Витончені дні". Артура не стало 6 лютого 1993 року. Тепер його іменем називається головний корт US Open. На честь нього заснована престижна нагорода "За людяність і благодійність". І все це лише після смерті. Але Еш знав, що робив і вірив, що правда може бути рівною, та істина єдина.