У 2020 році війна в Карабаху стала одним із тих перших зіткнень, які змусили підкреслити низку нововведень, незвичайних тактичних рішень і звернути увагу на те, що сьогодні є вже буденністю – панування в повітряному просторі не важкої авіації, а невеликих дронів, які жалять.
Читайте також У нас є рік: що Україна має зробити у судовій галузі для продовження руху в ЄС
Як армія Азербайджану обійшла армію Вірменії
До 27 вересня 2020 року мені доводилося робити низку оглядів на карабаську проблематику. Порівнюючи військовий потенціал азербайджанської та вірменської армій, я завжди виділяв кілька важливих моментів.
За 30 років азербайджанська армія разюче змінилася від свого первісного вигляду початку 1990-х. Вона зробила спірну ставку на закупівлю дуже різноманітного за номенклатурою, неуніфікованого озброєння, причому різних іноземних постачальників.
На перший погляд, це був логістично непродуманий крок, адже обслуговувати, ремонтувати та забезпечувати уніфіковане озброєння набагато простіше.
Але при цьому ставка у закупівлях робилася на високотехнологічність озброєнь. Після війни в Україні ми можемо бачити, що маючи номенклатуру різноманітної техніки та озброєнь іноземного виробництва, за правильного, раціонального підходу можливо налагодити її забезпечення, а технології та якість компенсують усі супутні незручності.
Своєю чергою армія Вірменії залишилася глибоко закапсульованою у традиційній радянській та пострадянській (російській) номенклатурі озброєнь. Здавалося б, обслуговувати, ремонтувати, забезпечувати боєприпасами її легше. За кількістю деяких типів техніки вона навіть перевершувала азербайджанський потенціал. Однак це абсолютно не допомогло ні Вірменії, ні її незаконним формуванням у Карабаху домінувати над азербайджанською армією.
Цікаво Що насправді стоїть за "шевченківським фейком"
Звичайно, можна говорити про технології, які випереджали чинні на озброєнні у противника. Однак крім технологічного розвитку, армія Азербайджану вдосконалювала і систему управління. Реформа в армії та зміна управлінських принципів дозволяли ефективніше залучити не тільки підрозділи, а й кожну окрему одиницю.
Знову ж таки, система управління військами у Вірменії зберегла радянську основу, яка зжила себе морально ще наприкінці 1970-х.
Алієв сам інформував суспільство про війну
Велика визвольна війна в Карабаху видавалася швидше примарною. Причиною тому були й суцільні мінні поля, що перегороджували азербайджанській армії вхід у Карабах, фундаментальні лінії оборони та рубежі, і в цілому, сам класичний принцип наступу, що передбачав значно більші сили сторони, що наступає, а не обороняється.
Проте азербайджанська армія почала дивувати вже з перших днів 44-х денної війни, вклинюючись у лінії оборони супротивника, комплексно застосовуючи повітряні засоби поразки, з початковою зачисткою ешелонів ППО, а потім пускаючи на полювання Bayraktar TB2 і боєприпаси, що баражують.
Рекомендуємо Фаріон, зніміть мешти і пройдіться у берцях․ Або про шлях людини з російськомовним ґрунтом
На землі ж діяли абсолютно видозмінені війська, що мали перевагу над противником на екстремально-небезпечній території завдяки іншим методам підготовки та управління.
Але, що найбільше вразило, це повна інформаційна тиша в ефірі азербайджанських ЗМІ та концентрація повноти інформування в особі президента Азербайджану Ільхама Алієва. Раніше таку централізацію інформування я не бачив. Та й в історії не пригадую подібних фактів, коли не уповноважена особа доводила до населення офіційну інформацію про події на фронті, а безпосередньо сам верховний головнокомандувач. І в цьому було глибоке значення.