Про це пише фотокореспондент Макс Левін.
Ми дуже по-різному сприймаємо, те, що читаємо, чуємо. Останню добу мої думки постійно повертаються на фронт, в Авдіївку, до хлопців. Я не можу знайти собі місця. Я знаю чому вас, більшість, це не торкається. Це торкається тільки, якщо переживаєш це особисто, на рівні близькості. На рівні відчуттів. Це відчуття крижаної лавки "шишаріка", сілуета командира на фоні сірого з оранжевим неба, який сидить поруч. Це тепло вогню буржуйки, який підтримує товариш, поки ти спиш, – пише журналіст.
Читайте також: Був ще зовсім дитина. Історія юного заступника комбата, що загинув біля Авдіївки
Він наголосив, що це відчуття не можна отримати від текстів, фото чи постів у соцмережах.
Левін додав, що має прийти усвідомлення – на сході не абстрактні військові, а конкретні люди, зі своїм поглядом на життя.
"І єдиний рецепт, щоб це зачіпало – це бути разом з ними. Подумки, голосом, особисто. Але з конкретними людьми, які тобі стають близькі, після хоча б одної ночівлі на фронті. Знайомтесь, їздіть, підтримуйте", – наголосив кореспондент.