Журба… Печаль… Називайте як хочете… Я дивився на обличчя людей на «Аптон Парку» і мені було сумно разом із ними. Щотижня із року в рік вони переживають за свою команду, ходять на стадіон носять символіку клубу, горлопанять, б’ються врешті-решт… І вони сподіваються на певну віддачу. Це не обов’язково повинні бути перемоги. Йдеться передусім про повагу. Йдеться про самовіддачу. Принаймні в такому матчі, як дербі проти ненависного «Челсі».
Принципові протистояння тому й стають принциповими, що здебільшого виникають між приблизно рівними суперниками. Йдеться як про здобутки на футбольному полі, так і про розвиток фан-руху. Саме тому «Фенербахче» – «Галатасарай» це цікаво, а от «Галатасарай» – «Бешикташ» уже не дуже. Саме тому «Арсенал» – «Оболонь» поступово стає принциповим протистоянням, а, скажімо, «Динамо» – «Оболонь»… Ну як Ви собі це уявляєте?
Так було і з цим протистоянням. Ще донедавна – до середини 90-их. 15 років тому «Вест Хем» і «Челсі» можна було сміливо ставити в один ряд. Столичні, популярні клуби з непоганими, але (за англійськими мірками) посередніми здобутками:
– «Вест Хем»: 0 чемпіонських титулів + 3 Кубки Англії + 1 Кубок Кубків;
– «Челсі»: 1 чемпіонський титул + 1 Кубок Англії + 1 Кубок кубків.
«Згадала баба, як дівкою була?» Звісно, що ні! Що таке 15 років, якщо один із клубів існує 115, а інший – 134. Та мені немає ще й тридцяти, та й то стає смішно, коли чую поруч слова «Шахтар» і «гранд». Саме тому, що 15 років тому це звучало б як добрий анекдот. Можливо мої діти сприйматимуть поєднання цих слів нормально. Вони – нехай, але не я. «У кожного своя доля та свій шлях широкий…» Тепер «Челсі» – член «великої четвірки» (чи після 4 місця «Тотенхема» цей термін вже неактуальний?), а Hammers… А Hammers, здається, активно перетворюються на лузерів. Але у свідомості моїх однолітків «Челсі» ніколи не буде англійським грандом. Не кажучи вже про вболівальників, старших за віком. Для них «Вест Хем» і «Челсі» – досі команди однієї вагової категорії, а постійні поразки від «пенсіонерів» – це лише чорна гнітюча смуга, що якогось біса занадто довго затягнулася…
Але навіть, якщо змиритись із тим, що «сині» стали грандами, а «бордово-блакитні» аутсайдерами. ОК, якийсь час розглядатимемо цей матч із такою точки зору. Хіба це якимось чином заважає «молотобійцям» зібратися із духом і відіграти як годиться ЦЮ ОДНУ ГРУ. «Міллуолл» Вам тричі на 10 років у Кубку випадає (в т. ч. 1 раз у фільмі і ще 1 раз у книжці) – це не рахується. Проявіть характер, силу духу. Зіграйте як «Еспаньол» проти «Барси», як «Лаціо» проти «Роми»… Не будьте ганчірками! Програйте цей матч, але грайте так, щоб Ваші уболівальники могли хоча би сказати після гри: «Ет, не пощастило, не наш сьогодні день»…
О, вболівальники! Ледь не забув… Витягуємо з архіва липневу цитату:
«Фани «Вест Хема» просто неймовірні! Я приїжджав сюди раніше і завжди був просто захоплений підтримкою «Аптон Парку». Вони завжди підтримують свій клуб і заслуговують чудової команди…»
Це слова наставника «Вест Хема» Авраама Гранта. Красиво, чи не так? Але під орудою цього тренера команда в кожному зі стартових чотирьох турів пропустила по 3 голи. Це якесь жахіття! Робити реверанси в бік уболівальників – річ потрібна та красива. Всі люблять гарні слова. Але чи дивитимуться «молотобійці» спокійно на те, як «бордово-блакитні» перетворюються на новий «Портсмут»?
І якщо ми вже згадали і Гранта, і «Портсмут»… Мені одному здається, що цього тренера вперто переоцінюють? Чому, коли в якійсь сильній команді звільняють тренера, відразу вигулькує його прізвище? За які заслуги? Та із сильних команд він попрацював лише в тому ж «Челсі». Та й то завдяки особистим зв’язкам із Абрамовичем! Ба, навіть друг Рома через рік помахав Аврааму рукою. Мовляв, дружба дружбою, а футбол диктує свої правила. А далі «Портсмут», який після «вмілого» господарювання Гранта плюється кров’ю на дні Чемпіоншипу… Провал? Мабуть ні, якщо наставника відразу запрошують у столичний клуб із амбіціями. Особисто я логіки не розумію. Основна перевага Авраама – паспорт із шестикутною зіркою?
А головне, що підбір гравців у «Вест Хема»... Ну, принаймні, не гірший, аніж у «Вілли», «Фулхема» чи «Евертона». Тоді чому ці команди ведуть боротьбу за євро кубки, а Irons сидять у дупі? Коли і звідки прийде «вестхемівський Ходжсон»? Адже із людьми, які забивають отакі голи можна і треба працювати…
Гете колись писав: «Хто неправильно зашпилив першого ґудзика, уже як слід не зашпилиться». Не треба тягнути кота за хвіст, панове власники. Покажіть панові Гранту на вихід, поки не пізно. Відчайдушна феєрія команди, що вже вилетіла а-ля Портсмут нікому не потрібна.
А дербі… Яке це, в біса, дербі?! Побиття класною командою жалюгідних і безхарактерних опонентів. І як удар нижче пояса – контраст із «великим та жахливим» Паоло Ді Каніо на трибунах…
P.S. А «Челсі» прекрасне… І навіть трохи шкода, що цей пост я писав не про них…
P.P.S. Фото – zimbio.com