Формально мітинг КПРФ у Москві зібрав близько двох тисяч людей. Проте замість стерильного радянського нафталіну над натовпом раптом пролунали гасла, від яких у бункерного диктатора стався нервовий тик. Молодь почала кричати: "Долой царя!", "Нет политическим репрессиям" та вимагала свободи для політв’язнів. Детальніше читайте в ексклюзивній колонці для 24 Каналу.
Реакція режиму була миттєвою та рефлекторною: у натовп загнали омонівців, які почали жорстко пакувати мітингувальників. Підсумок – понад 65 затриманих.
Коли якась жінка спробувала заступитися за хлопця, силовики рявкнули: "Аташла отсюда". Це наймасовіші затримання на акціях КПРФ від початку повномасштабного вторгнення.
Яструби, яких не врятували автозаки
Абсурд ситуації полягає в тому, що комуністи вийшли з транспарантами про "розгром українського нацизму", намагаючись показати себе ще більшими яструбами, ніж Путін. Але путінській системі начхати на твоє шісткування, якщо ти вийшов на вулицю не за рознарядкою мерії. Якщо ти бодай пошепки вимагаєш свободи – ти вже автоматично ворог.
Пропагандистські ресурси на кшталт ТАСС чи шоу Соловйова та Скабєєвої про ці затримання не сказали жодного слова. Режим смертельно боїться показувати, що в столиці хтось взагалі наважується вигукувати "Геть царя!".
Розслідування доводять: КПРФ та інші "опозиційні" партії роками годуються з того ж гаманця, що й "Єдина Росія" – через НКО "Митаком". Путін сам платить за створення фальшивої опозиції та малює їй місця в Держдумі. Але коли рядові прихильники цих псевдопартій виходять на вулицю, на них миттєво випускають Росгвардію та ФСБ.
Парад боягузтва по всій Росії
Паніка охопила й інші регіони. Протести проти фальсифікації виборів планувалися у Пітері, Казані, Пермі, Іжевську та Тюмені. І що ж зробила "впевнена в собі" влада? Влаштувала парад боягузтва, відхиляючи заявки під приводом "ковідних обмежень", про які згадують лише тоді, коли треба заборонити противладне зібрання.
Єдиним місцем, де відбулася масова акція, став Сиктивкар, де сотня людей вийшла проти Кремля. В інших містах силовики пакували росіян навіть за поодинокі пікети.
Самі ж росіяни під час опитувань бідкаються, що втомилися від війни, але на питання про мітинги видають еталонне боягузтво: "Ми б пішли, якби це було абсолютно безпечно".
І вони самі винні в тому, що мітинги в Росії неможливі. Бо росіяни роками толерували вбивства сусідів і втиралися після кожної крадіжки голосів. Вони не виходили на вулиці тоді, коли саджали за ґрати чи вбивали опозиціонерів. Суспільство здатне хіба що шепотітися на кухнях, чекаючи, що хтось змінить режим за них.
Крихкий режим у передчутті вибуху
Найпоказовішою є поведінка самого Кремля. Путін боїться власної тіні. Він панічно побоюється повторення бунту Пригожина чи синхронних регіональних протестів, коли силовиків просто не вистачить на всі міста.
Режим настільки крихкий, що навіть вигук кількох молодих людей змушує перекривати квартали й гнати автозаки. Дно репресій пробито: омонівці б'ють кийками вже й тих, хто підтримує війну. І коли внутрішня стабільність тріщить, у диктатора залишається єдиний аргумент – посилювати терор проти України, щоб намалювати віртуальну "перемогу" для власного заляканого народу.