Країна коричневих ліній: чому Росія не поверне контроль над власними кордонами
Прикордонні з Україною території Росії навряд чи зможуть повернутися під повний контроль Москви щонайменше до закінчення війни. Втім, цілком ймовірно, що деякі населені пункти країна-терористка вже втратила назавжди. Принаймні у тому випадку, якщо військова поразка призведе до розвалу Росії як такої.
Саме через те, що вздовж російсько-українського кордону на території рашистів поступово та невідворотно формується "сіра зона" глибиною 5 – 10 кілометрів, у Кремлі й збираються стерти всі розміщені там міста та селища з обличчя землі. За принципом "не діставайся нікому", наплювавши при цьому на майно та життя сотень тисяч власних громадян. Чому Брянщина, Бєлгородщина та Курщина приречені на знищення, читайте у матеріалі 24 Каналу.
До теми Пригожинські зеки взяли у полон підполковника – комбата російської 72 бригади: відео вражає
У Росії більше немає кордонів
Можна зі всією впевністю стверджувати, що майбутнє позабутих міст та селищ, як-от Тьоткіне, Шебекіно, Глушкове та інших було вирішено з моменту оголошення Путіним повномасштабного вторгнення. Адже прикордонні ділянки країни-терористки, з яких рашисти обстрілювали територію України, не мали жодних шансів вціліти.
Йдеться навіть не про громадянську війну, яку почали бійці Російського добровольчого корпусу та легіону "Свобода Росії" разом із численними партизанами, а про банальні артилерійські та ракетно-бомбові обстріли. Порахувати кількість снарядів, які не долетіли до нашої території та впали у прикордонній російській зоні, просто неможливо.
Якщо ж говорити безпосередньо про бойові дії на території поки що існуючої імперії, то це явище також цілком прогнозоване. Хоча б тому, що розв'язати настільки криваву та масовану війну із сильною країною без аналогічних наслідків неможливо. То ж оскільки бліцкриг Путіна провалився, а на Півночі України рашистам довелося демонструвати "жести доброї волі" та відходити аж за лінію кордону, було очевидно, що рано чи пізно саме цим шляхом на території Росії з'являтимуться добровольці РДК та "Свободи Росії".
Попереджали про наближення небезпеки жителів прикордонних територій трьох російських областей численні незадоволені діяльністю міноборони "воєнкори", та й сам факт підготовки різноманітних фортифікаційних споруд за десятки мільярдів рублів натякав на те, що у Кремлі оцінюють ситуацію доволі тверезо. Втім, як виявилося на практиці, розікравши шалені гроші, Путін та його поплічники вирішили просто відправити всі наявні сили на захоплення Бахмута та зупинку українських військових на інших ділянках фронту. Вщент при цьому оголивши свої кордони. Цим і скористалися добровольці, які змогли безперешкодно погуляти батьківщиною пішки, потім – заїхати на автівках та "розчинитися" по всій Росії, а згодом – увірватися з танками, БТРами, МРАПами та навіть "Градами". Майже без жодного серйозного спротиву з боку зовсім нечисленних прикордонників, без спроб Кремля відбити території, відновити за ними контроль та перекрити кордон. Ба більше, у Москві вирішили просто забути про існування визволених населених пунктів та просто знищити їх разом із незваними гостями.
У тому самому Шебекіно місцевій владі довелося для проформи організовувати евакуацію лише коли ситуація зовсім вийшла з-під контролю, а більшість жителів виїхали своїми силами. Однак у місті насправді залишилися достатньо багато людей – хто не захотів виїжджати, а також тих, у кого не було на це грошей. Адже навіть за "безкоштовну евакуацію" дітей у Росії здирали по 3 тисячі рублів з носа. Як мають виживати люди, якщо у місті не працює жоден магазин, немає світла та води – нагородженого орденом губернатора взагалі не хвилює. Та й всіх інших, хто наказав військовим не перекидати у Бєлгородщину серйозних резервів, але при цьому вибити диверсантів за будь-яку ціну. Фактично це означає повне знищення прикордонного міста.
Однак проблема для рашистів, які мешкають поблизу з українськими кордонами, полягає навіть не у тому, що їх будинки та бізнеси знищить сама ж російська артилерія, а в тому, що в такий спосіб загарбницька армія ніяк не поверне собі контроль за територіями. Бажаючи нібито переграти український Генштаб, Герасимов не хоче відводити війська з Донбаса на Бєлгород, а повноцінно закрити кордон в інший спосіб Кремлю просто немає ким.
Курсанти військових училищ, яких терміново достроково випустили та відправили у зону бойових дій, будуть просто "гарматним м'ясом", як і ФСБшники-прикордонники. Особливо з урахуванням того, що зайвої бронетехніки у Росії немає. То ж навіть, якщо росіяни видворять добровольців валом вогню, ті просто відступлять та повернуться через якийсь час. А коли на глибині 5 – 10 кілометрів від кордону буде випалена земля, РДК та "Свобода Росії" просто заходитимуть глибше.
І ця гра може тривати скільки завгодно, адже протяжність північного українсько-російського кордону дуже велика, а рашистська армія просто не здатна нічого проконтролювати.
Добровольці можуть несподівано для кремлівських командувачів з'являтися у будь-яких населених пунктах, а через декілька днів – заходити в іншу область, і так досхочу. При цьому завдяки ставленню Москви до своїх громадян як до чогось непотрібного, про нормальне життя в усіх областях, які мають спільний з Україною кордон, можна забути: їх і надалі ігноруватимуть та у найкращому варіанті – переселятимуть кудись подалі із компенсацією в умовних 10 тисяч рублів.
Червоні лінії не закінчаться ніколи
Не дивлячись на те, що російське суспільство вже мало б звикнути до втрати "власних" територій, пропагандисти та підлеглі бункерного фюрера все ж намагаються якось приховати від населення, наскільки все погано. Хоча масштаби хаосу настільки величезні, що оминути це практично неможливо. Всі звернення РДК до губернатора Гладкова із пропозиціями забрати полонених без будь-яких умов очікувано ні до чого не призвели.
Дивіться відео з бійцями РДК та полоненими росіянами, яких відмовився забирати губернатор Бєлгородської області:
Взяття під контроль Нової Таволжанки та вбивство цілого старшого оперативного угруповання Бєлгород підполковника Стесєва, масове мародерство з боку тих поодиноких військових підрозділів, яких все ж таки привезли для оборони області, а також тотальне розграбування магазинів та квартир місцевими мешканцями. Хіба це можна якось приховати?
Однак і ніякої зміни підходу до ситуації з боку Кремля не буде. Як то кажуть, червоні лінії не закінчаться ніколи. Щоправда, наразі їх вже називають коричневими. Що робитиме Путін, коли РДК дійдуть до Бєлгорода, де мешкає значно більше цивільних, ніж у Шебекіному? Оголосить евакуацію, чим фактично визнає, що ситуація геть вийшла з-під контролю? Оголосить воєнний стан чи взагалі війну, щоб показати, що через півтора роки "демілітарізації України" вся "друга армія" не здатна не те щоб новоокуповані території втримати, а ще й свої міжнародно визнані втрачає.
Дивіться відео з визволеної від Кремля Нової Таволжанки:
При цьому домовлятися з РДК та легіоном "Свобода Росії" про перемир'я, гуманітарні коридори для виїзду цивільних із зони бойових дій у Москві точно не будуть. Адже обираючи між утриманням Донбасу та втратою Бєлгородщини, бункерний фюрер не вагатиметься ані хвилини.
Місцеві ж та центральні влади продовжуватимуть робити вигляд, що проблеми не існує. Однак у перший день, коли запахне смаженим, з будь-якого охопленого війною міста виїжджатимуть родини депутатів та мерів. Разом із поліцейськими. Завезення продуктів у магазини повністю зупиниться, як і робота АЗС та аптек. Зникнуть електроживлення та вода – це опис найближчого майбутнього Бєлгорода, Брянська та Курська, а також їх агломерації.
То ж безвідносно того, чи будуть добровольці встановлювати свій контроль над визволеними територіями, у прикордонних областях сама собою з'явиться демілітаризована буферна зона. Втім, на жаль, для її утворення диверсантам знадобиться багато часу, бо варто визнати, що їх людський та збройний ресурс є достатньо обмеженим. Тим не менше, після кожного рейду про діяльність добровольчих корпусів всередині Росії дізнаються все більше людей, що непогано мобілізовує тих, хто готовий виступити проти Путіна силовим шляхом. Значно покращується й ситуація із наявністю у РДК бронетранспорту, адже трофеїв нечисленні російські військові залишають чимало.