Треба готуватися: чому кейс Грузії такий важливий для України

Тихановська грузинського зразка

Між символом революції за сумнівних перспектив на успіх і державною пенсією була обрана пенсія. І, можливо, поїздки до країн ЄС та США з лекціями про демократичні цінності. Про це заявив Ігор Тишкевич, інформує 24 Канал.

До теми Це бісить "банду": що відбувається у Грузії після "інавгурації" Кавелашвілі

Саломе Зурабішвілі залишила президентський палац (навіть трохи раніше терміну) і заявила, що забирає із собою легітимність. Ми маємо таку собі Світлану Тихановську грузинського зразка.

Це так само логічно, оскільки можна нескінченно говорити про очікування країни в "клубі цивілізацій", але нічого не робити для переорієнтації її економіки, для розвитку мобільності, для підготовки нових еліт. У такому разі природною реакцією суспільства буде зростання скептицизму. У нашому випадку –  євроскептицизму.

Чи перемогла Росія? Поки що ні. Кремль ставив не так на проросійські настрої, як на євроскептицизм. Зближення з Росією – на наступному етапі. А поки що "Грузинська мрія" намагатиметься посилити свої позиції. Тут цікаві процеси всередині самої партії, стосунки з її колишніми та сьогоднішніми союзниками.

До чого тут Абхазія

Для Кремля на цьому тлі дуже важливо посилити євроскепсис. Тут варто звернути увагу на іншу політичну кризу – у невизнаній Абхазії. Формально там президент втратив місце через продавлювання інвестиційної угоди з Росією. Це дало підставу частині українських спікерів заявити мало не про антиросійський рух у цьому регіоні. Природно, в останній період часу, поки тема Абхазії активно висвітлювалася російськими ЗМІ. Змінився порядок денний у Росії – зникли й українські експерти з абхазької політики.

Зауважте У Грузії пройшла "інавгурація" президента Кавелашвілі: як на це реагують світові лідери

Насправді ж Кремль грав і грає відразу з кількома місцевими групами. Деякий шлейф антиросійськості може бути навіть корисним за наступної комбінації на грузинському напрямку.

Просто моделюємо ситуацію, коли новий президент Грузії (можна вже без лапок, оскільки експрезидентка обрала інший шлях), наприклад, почне консультації з новим "президентом" Абхазії. Разом вони вироблять якусь дорожню карту, щось на кшталт мінських угод. Без миттєвої реінтеграції, але з нібито процесом, який до неї приведе.

Для значної частини населення Грузії це буде успіхом, що виллється у посилення електоральних позицій "Грузинської Мрії". А російський фактор залишиться і посилиться по обидві лінії розмежування. Адже (згадаймо мінський процес) на кожному етапі "консультацій" буде присутня делегація з Росії, і вона, а не "абхазькі лідери" реально керуватиме процесом.

Скажете, складно? Ні. У кремлівських кабінетах є один персонаж, який любить такі комбінації. Його ім'я – Владислав Сурков. За дивним збігом обставин, після кількох тактичних невдач Козака Сурков знову намагається перебрати на себе якщо не кураторство, то участь у політичних комбінаціях, спрямованих на посилення впливу Кремля в сусідніх державах.

Ще два гравці

Виходить, що з Грузією все погано? Не сказав би. Якщо ЄС та США не змінять свою політику в регіоні – все погано для їхнього впливу. Але є ще кілька гравців, які намагатимуться гнути свою лінію.

Насамперед це Туреччина. Мовиться не лише про формування зони впливу нової регіональної супердержави, а й про забезпечення роботи (і реалізації нових) проєктів транспортування вуглеводнів з Каспію.

Тактичним союзником Туреччини, цілком можливо, буде Китай. Він інвестує у створення південного наземного маршруту "Пояс та Шлях", де ключовим партнером у Чорноморському регіоні є Туреччина, а Грузія є важливою як додаткова можливість входу в акваторію Чорного моря. Крім того, вплив у Грузії дозволить гальмувати реалізацію індо-ірано-російського проєкту коридору Північ – Південь.

Читайте також Українсько-польські відносини у 2025 році: шлях до партнерства чи нового випробування

Але обидва згадані центри сили не звертатимуть увагу на специфіку місцевої політики. Простіше кажучи, їм абсолютно однаково, демократія там чи ні. Головне – керованість усередині країни.

Які є висновки для України

На жаль, грузинський кейс дуже важливий для України. Не сьогоднішні протести, а те, як Росія працювала в інформаційному та політичному полі після 2008 року і які помилки (якщо не сказати провали) ЄС, США та місцевого керівництва для цього використовувала.

У Кремлі не люблять вигадувати нові підходи: якщо алгоритм хоч частково спрацював у Грузії, його застосовуватимуть тут. Ось до цього варто було б готуватись.