Справедливість – достатньо ефемерна штука, її неможливо виміряти чи загнати в рамки Кримінального Кодексу. Вона не завжди дорівнює закону, і тому кожен суддя під час винесення вироку мусить зважати не тільки на букву, а й на дух, а кожен депутат – максимально наближати норми Закону до моральних максим Справедливості.

А тепер щодо конфіскованих грошей Януковича.

Вийдіть на вулицю і запитайте першого ліпшого перехожого: "Що має статись після того, коли високий чиновник вкрав гроші?"

Відповідь буде однозначна:
1. Чиновника – посадити.
2. Гроші повернути.
3. У чиновника все конфіскувати.
Деяка частина громадян буде ще вставляти у відповідь фрази на зразок: "руку відрубати – вниз головою підвісити" і всілякі інші подібні побажання. Бо саме так вони уявляють справедливість.

А що ми маємо в результаті операції Генпрокуратури?

Скорочу питання: "Хто сяде?". Відповідь: "Ніхто". Не сяде навіть "чоловічок", який сказав, що всі гроші – його, бо йому подарували свободу за вдале зізнання.

Читайте також: Почему конфискация "1,5 миллиарда долларов Януковича" – популизм, фарс и беззаконие прокуратуры

А тепер ще раз запитайте у першого ліпшого перехожого, що для нього важливіше: "Повернути частину вкрадених міністром грошей чи посадити його років на 15?". Варіантів відповіді тут аж один. Бо в криваві часи справедливість потребує крові. Або принаймні – в’язниці.

Суспільство може закрити очі на юридичні проколи заради того, у що вірить. Наприклад, більшості людей однаково, якими методами ГПУ буде доводити державну зраду Януковича. Що б не було написано в обвинувальному акті – його підтримають. Бо це слугує вищим цінностям.

А от затулити рота справедливості 1,5 мільярдами доларів – не вдасться. Особливо коли люди впевнені, що набагато більше грошей пішло в кишені так званих "правоохоронців", аби все рідше в прес-релізах з’являлись прізвища Захарченка, Арбузова, Іванющенка і сотень їхніх поплічників.

Читайте також: Право на правду. Чому Інтерпол зняв з міжнародного розшуку Януковича

А про яку справедливість може йти мова, якщо невідомо навіть, як вкрадені ці гроші? А невідомо – бо до цього часу немає жодного вироку за економічні злочини епохи Януковича.

Втік основний фігурант? Посадіть десяток його помічників, які допомагали красти. Не можете, бо п’ятеро з них знову у владі, а п’ятеро – відкупились? Ну, нема на те ради. Пишіть бравурні релізи і блоги.

Тільки варто мати на увазі, що Справедливість, яку довго ігнорують – стає Фемідою.

Олексій Шалайський, Наші гроші.