День Незалежності: про злами і нові виклики для Української держави

Чого досягла Україна за останні три роки війни, що змінилося в баченні українцями своєї держави і яким шляхом рухатися далі, – в матеріалі сайту "24".

Консолідація нації і більша орієнтація на Європу

Як свідчать результати соціологічного опитування, проведеного Інститутом соціології НАН України за підтримки фонду "Демократичні ініціативи" ім. Ілька Кучеріва, переважна більшість населення України (близько 63%) пишається тим, що вони є громадянами України. Причому цей відсоток істотно зріс з 60% у 2014 році до 63% в 2017-му.

Читайте також: Волкер зробив заяву щодо війни на Донбасі після зустрічі з Сурковим

Також примітний ще один показник – ідентифікація себе як громадянина України. 57% опитаних вважає себе насамперед громадянами України. Близько 25% вважають, що головною є ідентифікація з містом чи селом проживання. Лише 6% ідентифікують себе з регіоном проживання.

Попри скепис, Україна отримала "безвіз" і підписала Угоду про асоціацію з ЄС

Звичайно, такі зміни настроїв населення відбулися, в першу чергу, через війну з Росією. Цей же фактор спричинив зріст позитивної прихильності до Євросоюзу – із 42% в 2013 році до 54% в 2017-му. Можливо, також свою роль у зростанні симпатій до ЄС зіграло отримання Україною "безвізу" в цьому році і підписання Угоди про асоціацію з Євросоюзом, в що не вірили навіть деякі представники владної еліти нашої держави.

Також, як підкреслюють соціологи, радикальні зміни сталися й у ставленні до вступу України до НАТО. Якщо в 2013 році позитивно сприймали таку перспективу 14%, негативно – 54%, то в 2017 році позитивне ставлення суттєво переважає – 40% проти 36%. Хоча, якщо враховувати російську агресію, це не надто високий показник. І чимало наших співгромадян продовжують вважати Росію "дружньою", а все, що відбувається на Донбасі – "непорозумінням". Але потрібно врахувати ментальність українців, особливо тих, що проживають на Сході і Півдні держави, які протягом багатьох поколінь перебували під впливом радянських і пострадянських стереотипів і російською пропагандою.

Тому, попри всі негаразди, українське суспільство поступово змінюється. Як зазначає директор Центру суспільних відносин Євген Магда, українці вистояли в умовах несподіваної і підступної агресії з боку Росії. Цей факт позитивний, і про нього не треба забувати.

Україні часто закидали, що незалежність нам впала просто з неба, і українці на неї не заслуговують. Протягом останніх трьох років українці довели, що вони спроможні боротися за власну державу,
– переконаний Магда.

Водночас, як вважає політичний експерт Андрій Вігірінський, перед Україною, в першу чергу, стоять ментальні виклики. Зокрема – перебудова свідомості українців. Тому що, зазначає політолог, ми хотіли європейських цінностей, переваг, але не зовсім готові до європейських правил життя, тобто зобов’язань, які за ними стоять. Ми, говорить він, звикли жити ще не в європейському і капіталістичному світі, а все ж у постсовковому. І це – виклик як для громадян, так і керівництва держави.

Потрібно починати працювати над собою і громадянам, і владній еліті. Побороти корупцію, відкати, схеми тощо і починати думати, що політика – не спосіб заробляння грошей, а служіння народу,
– наголошує Вігірінський.

Знову на старті незалежності

Якщо українці ментально все більше відчувають себе єдиною політичною нацією, то на побутовому рівні ситуація інша. Як свідчать результати соцопитування, серед основних страхів у 2017 році превалюють економічні: зростання цін – 81%, безробіття – 73%, невиплати зарплат та пенсій – 61%. З цим складно сперечатися. Хоча економічне падіння за останні три роки трохи призупинилося і розпочався мінімальний зріст, українці його не відчули. Поки більшість думає про виживання, особливо, якщо врахувати, що постійно зростають ціни, тарифи тощо.

Економічний зріст надто повільний

Влада рапортує про позитивні зміни і проведення реформ, але економісти з цим не згодні. Як зазначає виконавчий директор Міжнародного фонду Блейзера Олег Устенко, очікування урядом економічного зростання в 2017 році на рівні близько 1,5%, в той час, коли Європа виросте на більш ніж 2%, а світ в цілому – на 3,5%, свідчать про те, що Україна ризикує ніколи так і не досягти такого бажаного нами європейського рівня життя.

Хоча Україна росте, її відставання від основного локомотива світу продовжить збільшуватися. Коли "поїзд" світової економіки мчить зі швидкістю майже вдвічі більшою, ніж у нашої "електрички", то на станції "хорошого і ситного життя за європейським зразком" ми взагалі ризикуємо ніколи не опинитися. Адже для цього швидкість повинна бути істотно збільшена. В ідеалі – в рази 3-4,
– пише Устенко на своїй сторінці Facebook.

Тому, підкреслює економічний експерт: реформи і ще раз реформи. За його словами, саме неякісний бізнес-клімат – це "завали" на шляху проходження "електрички". Але, зазначає Олег Устенко, багато хто не хоче розгрібати їх.

Розібравши ці "завали", багато політиків і бюрократів просто виявляться непотрібними. Чи повинно нас дивувати те, що вони або намагаються їх не помічати, або вкидати тези а-ля "а у інших завали не менше, й нічого, якось їдуть"?
– зазначає експерт.

Корупція, як і раніше, найбільше гальмує розвиток держави

На думку Андрія Вігірінського, перед Україною сьогодні зараз значно більше викликів, ніж 26 років тому.

Або ми станемо країною третього світу, яка не має промислового і індустріального, тобто лідируючого, потенціалу у світі. Або починаємо ламати себе у всьому. Систему освіти на сьогодні потрібно переробляти повністю. Медицина – без слів. Соціальна інфраструктура – теж зруйнована. І це реформування не відбудеться швидко. В 1991 році у нас був значно кращий базис. В певному сенсі ми знову стоїмо на старті Незалежності,
– переконаний Вігірінський.

Справді, питань до ефективності проведення реформ, особливо що стосується боротьби з корупцією, багато не тільки в українців, а й в західних партнерів, які не раз на це вказували владі України. А притягнення до відповідальності високопосадовців за корупцію дедалі більше схоже на фарс. Частина з них або втікає з України без особливих перешкод, або звинувачення з них згодом знімають.

Скандальне затримання глави ДФС Романа Насірова закінчилося тим, що його відпустили під заставу. Народні депутати – фігуранти "бурштинової справи" Розенблат і Поляков перебувають під слідством, але парламент не погодився проголосувати за їх затримання і арешт. Одіозного екс-регіонала Михайла Добкіна теж відпустили під заставу. І цей список дуже довгий.

"Для перемоги зроблено недостатньо, якщо зроблено не все"

Не менше економічного страху наші громадяни переживають за військовий конфлікт на Донбасі. Власне, багато хотіли б отримати від влади відповідь на питання: коли завершиться війна і наші воїни перестануть гинути? Хоча вже давно зрозуміло, що простого вирішення не буде. І далеко не все залежить від влади України.

Дощ підмочив репетицію ЗСУ до Дня Незалежності, але за три роки українська армія зміцніла, як ніколи

З одного боку, як свідчить опитування, нападу зовнішнього ворога боїться майже половина українців – 43%. Звичайно, цей страх різко зріс у 2014 році після анексії Криму і гібридної війни з Росією. З іншого, як наголошує Євген Магда, один із головних здобутків за останні три роки – постання такого елементу державності, як українське військо. При цьому, на його переконання, українцям треба навчитися сприймати реальність з певною глибиною. Не як чорно-білу картинку, а свого роду 3D зображення.

Життя більш об’ємне, складне і ставить багато викликів. Не все зроблено, чого б хотілося. Але треба усвідомлювати, що серйозні перетворення в державі не здійснювалися 20 років. Тому те, що зроблено за кілька років, в хорошому сенсі, вражає. Хоча відомий вислів: "Для перемоги зроблено недостатньо, якщо зроблено не все", актуальний,
– наголосив Євген Магда.

На думку Андрія Вігірінського, війна на Сході роз’єднала українців, як ніколи. Суспільство, вважає він, стало дуже полярним. Можливо, не по лінії Дніпра, а трохи східніше. І це серйозний виклик. Тому не одне покоління повинно прожити, за умови завершення збройного конфлікту, щоб зрозуміти, що Україна має бути суверенною і унітарною.

"Соціальне розшарування в суспільстві стало дуже сильним. На це вплинула і війна на Донбасі, і економічні наслідки цього. Два мільйони внутрішніх переселенців – це гуманітарна катастрофа. Для багатьох в Донецькій і Луганській областях за три роки Україна стала більш чужою, ніж у 1991 році. Там інша пропаганда, інші правила життя. І інтегрувати цих людей надзвичайно складно. Хоча вони були такими самими українцями, як більшість громадян сьогодні. Але держава не змогла їх захистити", – переконаний Вігірінський.

Загалом, попри всі складнощі і суперечності, за останні три роки Україна як держава стала міцнішою. Злами в свідомості, потяг до більш розвинутих демократичних суспільств – помітні. Загрози з боку російського "брата" залишаються і применшувати їх значення не треба. Навпаки – ще активніше разом боротися з ворогом. Соціологи називають українців "недовірливою нацією" через те, що наші громадяни постійно всім незадоволені. В першу чергу, владою, яку самі й обирають. Але, можливо, в цій недовірливості і полягає наш шлях до розвитку.

Читайте також: Зброя для України: про ризики і доцільність надання озброєння нашій країні