Зазвичай, корупційні доходи оформлюються на підставних осіб та проходять через рахунки компаній з офшорним корінням.
Робиться так для приховування походження грошей. Але чинний президент Петро Порошенко, який контролює тіньову касу державних активів, навіть в офіційному бізнесі не гребує сумнівними заробітками. В ході виконання депутатських повноважень мені стало відомо про явні зловживання в ході тендерів щодо ремонту суден.
За результатами відкритих торгів, з різницею в два дні, 28 жовтня та 1 листопада 2016 року держава уклала 2 договори з таким знаковим підприємством, як завод "Ленінська кузня". Його власник – президент Порошенко. Це його один з найперших бізнесів президента ще із середини 1990 років. Предмет оборудки – надання послуг з ремонту суден на загальну суму 64 мільйони гривень.
Першим було укладено договір про закупівлю між Казенним підприємством "Морська пошуково-рятувальна служба" та заводом Порошенка на суму 30 мільйонів гривень за предметом "Послуги з ремонту рятувального судна "Сапфір"".
Читайте також: Лишив Саакашвили гражданства, Порошенко разочаровал своих последних фанатов
Потім – договір заводу Порошенка з філією "Укрзалізниці" ще на 30 мільйонів гривень для ремонту порома. А тепер – найцікавіше.
Завод "Ленінська кузня" розташований у Києві на Рибальському півострові, тоді як судна базуються на морі та просто фізично не здатні допливти до доків Порошенка.
Пором просто не спроможний піднятися вверх по Дніпру до столиці. І тому в якості субпідрядника "Ленкузні", послуги щодо ремонту суден вирішили доручити підприємству "Судноверфь "Україна"" при "Одеському морському торговельному порті".
А тепер найцікавіше. Керівником "Судноверфі "Україна"" – тобто реального виконавця ремонту суден – є такий собі Петро Жуков. В нього є дружина Марина Жукова. А та, у свою чергу, очолює приватне підприємство, яке було другим учасником тендеру з ремонту рятувального судна "Сапфір", тобто єдиним конкурентом на тендері, який виграв завод Порошенка.
Заплуталися? Саме на це і розраховували організатори оборудки. Іншими словами, переможець – "Ленкузня" президента, яка найняла в якості субпідрядника "Судноверфь "Україна"", а єдиним конкурентом на тендері стала контора, що належить дружині директора "Судноверфі "Україна"".
Читайте також: Вернуть Саакашвили: почему Порошенко раньше не замечал ошибки в декларации Саакашвили?
При чому, у публічному доступі відсутня інформація про реалізацію компанією пані Жукової проектів, за які вона конкурувала з Порошенком. Відсутній навіть офіційний веб-сайт вказаного приватного підприємства.
Це все має прямі ознаки "договорняка" з метою, аби гроші за ремонт осіли на рахунках "Ленкузні", яка стала просто посередником.
Докази? Подивіться, як учасники торгувалися за цей тендер: спочатку "Ленкузня" заявила завищену ціну, потім зробила на один крок зменшення, а компанія пані Жуковой не знизила ціну ні на копійку! 30 мільйонів гривень – ціна цього тендеру – це не такі великі гроші як для Порошенка. Але жадібність примушує спокушатися на легкий заробіток навіть тут.
Другий тендер, який стосувався ремонту порому, виглядав ще вульгарніше. Під час проведення закупівлі єдиним допущеним до участі в аукціоні конкурентом "Ленкузні" було те саме підприємство "Судноверфь "Україна". В першому раунді аукціону учасники знизили свої цінові пропозиції, але в другому та третьому раундах не торгувались. Після чого переможцем оголосили Порошенка, а він найняв свого конкурента для виконання робіт.
Мною направлялося звернення до Антимонопольного комітету щодо змови для того, аби гроші за роботи ремонту суден осіли на "Ленкузні", але чиновники обмежилися відписками. Це ганьба, коли Антимонопольний комітет, що покликаний у всьому світі боротися з подібними схемами, в Україні є просто іграшкою в руках олігархів та воліє не помічати очевидні концентрації в руках одних і тих самих осіб цілих промисловостей.
Читайте також: Отказ Грибаускайте от общения с Порошенко – признак разочарования в Украине
Антимонопольний комітет нічого не знає про монополію Ахметова на ринку енергетики, про Коломойського та його авіаційні перевезення, про те, що хімічні заводи, які виробляють так потрібні українським аграріям мінеральні добрива, монопольно скуплено Фірташем за гроші оточення Путіна.
А президент Порошенко не гребує заробляти скрізь, куди простягаються його руки. Інша жертва недоброчесної конкуренції – це вітчизняні "КрАЗи", виробництво яких локалізовано в Україні. Хоча вони перемагають на тендерах по всьому світу, але на батьківщині чомусь традиційно поступаються білоруським автомобілям з російських комплектуючих.
Розгадка – бо техніка, що перемагає на тендерах, збирається "закрутковою зборкою" на підприємствах "Богдан", що також входило в імперію Порошенка. І саме там осідає комісія за білорусько-російські автомобілі. Перенаправлення потоків – ось, власне, і всі зміни, які так гучно обіцялися під час виборів. Здатність Порошенка провести реформи, які покращили б умови для ведення малого та середнього бізнесу, викликає великі сумніви.
Такі масштабні перетворення, як податкова чи митна реформи, треба робити щойно прийшов до влади, а не на четвертому році президентства, коли відсутні довіра до особи президента, зникла стійка більшість у парламенті та впала готовність суспільства до змін. І люди довго терпіти це не будуть – а значить, чесна влада неодмінно замінить нинішніх комерсантів.
