Путін продає росіянам казку про стабільність: цифри показали правду

Зростання ВВП і зарплат

Виступаючи на Східному економічному форумі у Владивостоці, Путін заявив, що економіка Росії "жива і здорова", передають росЗМІ.

Якщо ми збережемо головні переваги економіки – а вони полягають у тому, що вона стабільна, жива та має здорові макроекономічні показники, – усе зрештою стане на свої місця– сказав диктатор.

Щоправда, він не став уточнювати, що має стати на свої місця. Натомість запевнив, що ВВП Росії нібито вже три роки поспіль росте швидше за європейський, а реальні зарплати росіян підскочили на цілих 6,3%.

От тільки ці слова не підтверджують навіть його ж посадовці.

• Міністр економіки Максим Решетников на початку вересня заявив, що за підсумками року уряд очікує зростання ВВП усього близько 0,6%.
• Центробанк Росії в липні погіршив прогноз зростання ВВП країни, зазначивши, що за найгіршого сценарію воно може опуститися до нуля.

Реальні зарплати росіян в уявленні Путіна і в житті теж суттєво відрізняються. За даними Служби зовнішньої розвідки Росстат уміло "домальовує" росіянам зарплати, додаючи приблизно 500 доларів.

Насправді ж високі виплати отримують військові та працівники ВПК, а в цивільних галузях ситуація критична.

Процентна ставка та інфляція

Під час виступу Путін активно захищав високу ключову ставку Центробанку Росії. Наразі вона становить 14% річних.
Він заявив, що висока ставка є свідомим рішенням, спрямованим на збереження макроекономічної стабільності.

• Справді, з одного боку, такий показник дійсно тимчасово стримує інфляцію та підтримує курс рубля.
• З іншого, поки ставка залишається високою, економічне зростання неминуче сповільнюється.

Дорогі кредити роблять менш вигідними нові заводи, обладнання, будівництво та інші довгострокові інвестиції. Підприємства відкладають розширення, а споживачі скорочують великі покупки.

Та й говорити, що інфляцію в Росії вдалося повністю стримати, зарано. За даними Банку Росії, у липні річна інфляція становила близько 6%, водночас офіційна ціль регулятора – 4%.

Тобто висока ставка справді допомогла охолодити економіку та стримати інфляційний тиск, але повністю проблему ще не розв'язала.

Інвестиції в економіку

На цьому тлі взагалі примарними видаються заяви Путіна про майбутні інвестиції в економіку.

Глава Кремля визнав, що цикл низки великих інвестиційних проєктів у Росії завершився, тому країні потрібен "новий старт". За його словами, для цього треба забезпечити стабільні економічні умови, які нібито мають стимулювати як внутрішні, так і іноземні інвестиції.

Утім, ще в першому кварталі 2026 року інвестиції у Росії, за даними росЗМІ, скоротилися на 14,3% в річному вимірі.

Тож як Путін хоче реалізувати той старт з огляду на високу ключову ставку та відсутність вільних коштів у бюджеті, залишається загадкою.

Бюджетний дефіцит

До речі, про державний бюджет Путін якраз майже не говорив. Вочевидь тому, що похвалитися нічим.

За підсумками січня – липня 2026 року дефіцит федерального бюджету Росії становив близько 6,5 трильйона рублів. Це приблизно 2,8% ВВП.

Проблема для Кремля в тому, що початковий план на весь 2026 рік передбачав дефіцит близько 3,8 трильйона рублів, або 1,6% ВВП. Отже, вже за сім місяців Москва перевищила запланований на весь рік показник приблизно у 1,7 раза.

Та ще гірше те, що поповнювати казну стає все складніше. Одним із головних її джерел були і є нафтогазові доходи, але на тлі успішних "далекобійних санкцій" України та міжнародного тиску партнерів протягом першого півріччя 2026 року вони скоротилися на 23%.

Тож скільки б Путін не розповідав про стабільність та процвітання, зростання цін, дефіцит бюджету, дорогі кредити та санкційний тиск нікуди не зникають. Російська влада може називати це "макроекономічною стабільністю", але її ціна – уповільнення економіки та дедалі вповільнення розвитку.

Нагадаємо, російська економіка перебуває під санкційним тиском з початку повномасштабного вторгнення в Україну. Відтоді уряд намагається балансувати між фінансуванням війни та утриманням соціальної стабільності. Але Путін поставив війну за пріоритет і продовжує жертвувати розвитком країни заради своїх амбіцій.