США і Туреччина витісняють Росію з Кавказу

Для остаточного тріумфу Анкари залишилось лише інтегрувати на комерційній основі в процес врегулювання вірмено-азербайджанського конфлікту США, над чим турецька сторона активно працює, та створити умови для припинення російської військової присутності у Вірменії. Далі читайте в ексклюзивній колонці для 24 Каналу.

Читайте також Безкарності Путіна приходить кінець

Про що домовилися Азербайджан і Вірменія?

Під координацією Реджепа Ердогана лідери Вірменії і Азербайджану проводять консультації для вироблення компромісної угоди про остаточне припинення війни. Після численних невдалих спроб посади представників обох країн за один переговорний стіл – досягнуто безпрецедентного процесу.

Хоча позиції Єревану і Баку поки не збігаються повною мірою – особливо в частині претензій Азербайджану з приводу необхідності зміни вірменської конституції – проте з приводу одного принципового питання сторони дійшли згоди. 

Сподівання Кремля на те, що російські силовики отримають мандат на здійснення контролю над транспортними сполученнями з Азербайджану через вірменську територію – не виправдані. Цей варіант остаточно відкинули, а значить частково вирішується проблема з обмеженням російської військової присутності в регіоні. 

У Кремлі сподівались, що їм вдасться взяти під свій контроль важливий транзитний коридор від Каспійського до Чорного моря, але шансів не подібний сценарій вже не має. 

Які інтереси є у США?

Для посилення власної стратегії, за сприяння Туреччини, у перемовинах з'явилась американська сторона. Можливий контроль американських компаній за облаштуванням транзитної інфраструктури дозволив би гарантувати її безпеку. Адже навряд росіяни вдаватимуться до військових провокацій там, де вже зайшли американські інвестиції. 

Такими діями Ердоган розраховує досягнути декількох цілей: 

• поглибити партнерські стосунки із США, з використанням американських комерційних інтересів;
• посили власні позиції в регіоні;
• заручитись надійною підтримкою в питанні витіснення Росії з Вірменії і Кавказу в цілому. 

Успішна реалізація плану дозволить США і Туреччині діяти спільно, а Вірменії й Азербайджану отримати від цього власні преференції. 

Як Вірменія позбувається російського впливу?

Можна констатувати, що попри численні розбіжності між Туреччиною, Вірменією й Азербайджаном, в одному їх інтереси співпадають – позбутися деструктивного впливу росіян. Формат переговорів між Вірменією і Азербайджаном без російської участі – важливий етап колапсу російських намірів. 

Останній аргумент, який залишається в Кремлі – гібридні загрози чи спроба застосування військової компоненти. 

Без сумнівів, колосальні втрати в людських ресурсах і техніці за час агресії проти України, обмежують можливості російських збройних сил у діяльності на Кавказі. Проте у російської сторони поки зберігається військова база в Ґюмрі, яка також кардинально не влаштовує Туреччину. 

Актуально Росіяни просто оскаженіли: конфлікт з Азербайджаном матиме дуже погані наслідки для Кремля

Одна з причин – територіальна (військовий контингент розташований неподалік турецьких кордонів), інша – власні геополітичні плани Анкари.

• По-перше, активізувались розмови про можливість створення турецької військової бази в Азербайджані.
• По-друге, кулуарні аспекти двосторонніх консультацій між турецьким і вірменським керівництвом також передбачають питання забезпечення безпеки для Вірменії та недопущення нового етапу ескалації війни. 

Фактично, просуваючи власні політичні інтереси в регіоні Туреччина позиціюватиме себе й у статусі безпекового гаранта. В таких умовах будь-які російські війська суперечитимуть інтересу Ердогана, адже створюватимуть ризики, які не потрібні Туреччині.

Туреччина підтримуватиме майбутню вірменську ініціативу щодо виведення російського військового контингенту з Вірменії, яка однозначно підійматиметься вірменським керівництвом, коли будуть створені усі умови. Аналогічну позицію займатимуть і в США, особливо, якщо інтереси американського бізнесу почнуть працювати і приносити дохід. 

Втрата Росією свої бази у Ґюмрі – лише питання часу. Однак проміжним етапом на цьому шляху стане остаточний вихід Вірменії з ОДКБ. 

Пашинян підтвердив наші попередні оцінки: Єреван не планує відновлювати участь у проросійському гібридному утворенні, базовий сценарій – вихід. Це відбудеться, коли Пашинян досягне домовленостей у переговорах з Туреччиною і Азербайджаном, але першочергово отримає безпекові гарантії від США і Франції. 

Часові рамки, у які можна очікувати виходу Вірменії з ОДКБ, – перша половина 2026 року, тобто до парламентських виборів. 

Це стане потужним політичним сигналом і ударом по російських спробах вплинути на виборчий процес. А також ліквідує навіть на політичному рівні будь-які спроби Росії спровокувати сценарій перевороту у Вірменії: спровокувати внутрішню дестабілізацію, а потім ініціювати на майданчику ОДКБ дискусії щодо необхідності "встановлення контролю" над ситуацією у Вірменії за участі організації.

Ключовий висновок: Росія програє у Вірменії ще до парламентських виборів 2026 року.

Який інтерес в України?

Те що транзитні маршрути в регіоні розвиватимуться без участі Росії та її силовиків – певний шанс для України. Врегулювання ситуації на Кавказі дозволить розвинути через вірменську територію логістичний коридор між Чорним і Каспійським морями. У контексті потенційно нових напрямків українського експорту – це додаткова можливість. 

Київ матиме змогу поглиблювати економічні зв'язки з Вірменією і Азербайджаном за участі Туреччини, а також виходити на ринки Центральної Азії, які зацікавлені d економічній співпраці з Україною, усвідомлюючи системну втрату Росією здатності нав'язувати їм власну волю.