Голландське опудало для України

Європейські процеси впливають на українську політику та на українське майбутнє. Найліпшим прикладом для цього твердження можуть прислужитися парламентські вибори в Голландії, які відбуваються вже сьогодні. Для України, як і для всієї Європи, вони є, так би мовити, "сигнальними".

За великим рахунком, сьогодні голландці обирають не лише свій парламент, а й майбутню модель для всього Євросоюзу. Тому що успіх присяжного супротивника "спільної Європи", "друга Путіна" Геерта Вільдерса може стати увертюрою для великого, загальноєвропейського лиха.

Але, для початку, давайте кинемо короткий погляд на статистику, аби розуміти, що саме має відбувається в Голландії.

На чергових регулярних парламентських виборах голландці обиратимуть аж 28 партій, які претендують загалом на 150 депутатських мандатів нижчої палати парламенту. "Виборчого цензу", як такого, в Нідерландах нема, але реальну надію отримати бодай одне депутатське місце мають лише 14 партій. Загалом, в списках кандидатів зафіксовано 1114 прізвищ, з яких 393 жінки та 721 чоловік. Найбільша кількість кандидатів йде на вибори від Соціал-демократичної партії праці (PvdA) – 171 особа, найменша – від Вільної Демократичної партії (VDP) – один кандидат. Найстаріший кандидат – 93-річний Йохан де Заас, наймолодша кандидатка – 16-річна Малу Херстель, обидва – від Партії тварин.

Фаворитами, за останніми соціологічними опитами, є дві партії. Це – правляча на даний момент Народна партія (VVD) прем'єр-міністра Марка Рютте, яка може розраховувати приблизно на 27 місць в парламенті, та правопопулістська Партія Свободи (PVV) Геерта Вільдерса: її очікування – десь 24-25 місць. Якщо для Вільдерса це – в будь-якому разі успіх, то для Рютте – в будь-якому разі поразка, тому що ще на минулих виборах 2012 року його консерватори отримали 41 місце.

Його партнери з коаліції, соціал-демократи, п'ять років тому отримали 38 мандатів – нині однопартійці віце-прем'єра Лодевійка Ашшера розраховують максимум на 14 місць. На таку ж кількість сподіваються й ліві соціалісти з SP, в той час як християнські демократи мають змогу поліпшити своє становище, завоювавши до 19 мандатів. Ліві ліберали з партії D66 розраховують на 18 місць, "зелені" – до 17, а партія пенсіонерів 50+ – до 7.

Влада Вільдерсу не світить

Треба розуміти, що в будь-якому разі, посада прем'єр-міністра та можливість сформувати власну коаліцію не потраплять до рук Геерта Вільдерса. На переважну більшість голосів він розраховувати не може, а всі великі партії, аж до партії пенсіонерів, напередодні відкрито домовилися, що ні на яку коаліційну угоду з голландськими "свободівцями" не підуть. Тож принаймні того, що в Нідерландах з'явиться праворадикальний уряд, можна не боятися.

Проте, Європа все одно мало не труситься під час голландських виборів, та й Україні є, чого боятися. Близько року тому, під час референдуму щодо асоціації, правляча коаліція Марка Рютте зазнала поразки і Україні це вилилося довгими місяцями голландських зволікань та важких дипломатичних битв.

Нагадаємо, що фактичним переможцем тоді став саме Геерт Вільдерс, який відкрито визнавав, що насправді, Україна для нього – це тільки привід "налити гарячого" європейським урядам та Брюсселю. Але й без того загальновідомо, що Вільдерс – один з найактивніших в Європі прибічників Путіна, агітує за скасування антиросійських санкцій та за вихід Голландії з Євросоюзу взагалі. Тож можемо бодай радіти, що влади він не отримає, що б там не було. Найімовірнішим сценарієм на сьогодні-завтра є, що Марк Рютте залишиться прем'єр-міністром Нідерландів, навіть, якщо йому доведеться запросити до коаліції ще одну чи дві партії.

Європейські страшилки

Проте, з загальноєвропейської точки зору, перемога його партії може стати "стартовим пострілом" для успіхів інших, таких самих антиєвропейців в Європі, яким є Вільдерс: "Національного фронту" у Франції, "Альтернативи для Німеччини" у ФРН тощо. Все це пророкує Європі принаймні великі внутрішні конфлікти та суперечки, які відвернуть європейців від українсько-російської гібридної війни, бо їм стане просто не до того. Для Путіна це вже – перемога.

Під час останнього саміту ЄС у Брюсселі стався вельми показовий випадок. 28 керівників європейських країн та урядів разом аналізували ситуацію на Західних Балканах, тому що європейці, взагалі-то, воліли б прив'язати тамтешні країни до себе, аніж віддавати їх під вплив Росії чи Туреччини. Але про можливий вступ цих країн до Євросоюзу вони в заключному документі так нічого й не написали – з огляду на Марка Рютте, якому "ще більш членів ЄС" були б небажаним сигналом для його передвиборчої кампанії. Це й є реальний вплив ще нікуди не обраного Геерта Вільдерса на загальноєвропейські справи.

Саме тому європейські партнери зголосилися на прохання Рютте "не дражнити гусей": нікому з них не бажається ще більше розхитати ситуацію в країні, яка є, між іншим, одним з членів-засновників Євросоюзу. Окрім того, всі побоюються, що таке розхитування спричинить в Європі "ефект доміно": підштовхне до перемоги Марін Ле Пен у Франції, що, за словами французького єврокомісара П'єра Московічі, було б "кінцем Європи, яку ми знаємо".

Читайте також: Як скандал Туреччина – ЄС вплине на подальшу долю України