Дірка від бублика замість "Третього Риму": хто нажився на будівництві Катеринослава

Проте грандіозні креслення здебільшого так і залишилися примарами на папері, а колосальні бюджети безслідно розчинилися у бездонних кишенях підрядників та чиновників. Ця історія є класичним прикладом, як імперська мегаломанія розбивається об банальну жадібність, залишаючи нащадкам лише остови нездійснених мрій. 24 Канал розповість про це трохи докладніше.

Чому "Південні Афіни" так і залишилися міражем у степу?

У 1787 році, під час славнозвісної подорожі Катерини Великої на південь, на пагорбі над Дніпром урочисто заклали перший камінь Преображенського собору. За задумом князя Григорія Потьомкіна, цей храм мав перевершити за розмірами базиліку Святого Петра у Ватикані та стати архітектурною домінантою нового мегаполіса – Катеринослава.

Потьомкін мислив категоріями античних імператорів, прагнучи створити "Південні Афіни" чи "Третій Рим" з університетом, консерваторією, розкішними ботанічними садами та широкими проспектами. Це мав бути ідеальний центр управління новозагарбаними територіями, вітрина імперського тріумфу, здатна залякати Османську імперію та вразити європейських дипломатів.

Для реалізації цього утопічного проєкту з державної скарбниці виділили астрономічні суми, які сьогодні дорівнювали б мільярдам доларів. Найкращі європейські архітектори креслили ідеальні геометричні сітки вулиць, що мали прорізати дикий степ. Проте масштабність задуму зіграла з ними злий жарт – бо логістика у XVIII столітті просто не дозволяла швидко доставляти будівельні матеріали в таку глухомань.

До того ж місце для центру міста обрали вкрай невдало – на високому пагорбі катастрофічно бракувало питної води, а нижні тераси регулярно потерпали від руйнівних весняних повеней. Адаптувати проєкт до суворих географічних реалій чомусь не захотіли, а замість того імперська бюрократія продовжувала сліпо слідувати фантазіям свого патрона, ігноруючи закони фізики та економіки.

Цікаві факти з історії будівництва Катеринослава: дивіться відео AIHistory-Ukraine-World

У результаті грандіозне будівництво перетворилося на чорну діру, яка безжально поглинала ресурси, не даючи жодного видимого результату, окрім кількох фундаментів та тимчасових дерев'яних палаців, зведених лише для окозамилювання під час візиту монархині. Але гроші виділяли й виділяли. Тож ось цікаве питання – а куди вони поділися?

Куди ж насправді зникли імперські мільйони, виділені на розбудову Катеринослава?

Відповідь на це питання криється у класичній анатомії корупції, яка розквітала у тіні абсолютизму. Як тільки імператорський кортеж залишив береги Дніпра, контроль за будівництвом миттєво ослаб, а місцеві підрядники та чиновники отримали необмежений доступ до скарбниці. Дослідники вказують на тотальне завищення цін на матеріали, фіктивні контракти та "мертві душі" серед робітників.

Гроші, призначені для зведення величних колон та мармурових сходів, осідали у маєтках наближених до Потьомкіна осіб, перетворюючись на їхні особисті статки. Корупційна схема працювала бездоганно – звіти до столиці відправляли сповнені оптимізму, тоді як на реальному будівельному майданчику вітер гуляв серед покинутих риштувань.

Остаточний хрест на амбіціях поставила геополітика та смерть головного ідеолога. Початок чергової російсько-турецької війни різко змінив пріоритети – фінансування Катеринослава заморозили, а всі ресурси кинули на потреби армії. Тим часом у 1791 році Григорій Потьомкін раптово помер у бессарабському степу – і його улюблене дітище миттєво втратило політичний дах.

Новий імператор Павло I ненавидів усе, що було пов'язано з матір'ю та її фаворитами, тому взагалі наказав перейменувати місто на Новоросійськ і згорнути будь-які масштабні роботи. Преображенський собор, який мав стати більшим за ватиканську святиню, добудували лише у середині ХІХ століття, зменшивши його розміри у 6 разів. Ось так грандіозна мрія про світову столицю на Дніпрі розчинилася у банальному злодійстві.