
Дещо важливе про найгучніший теракт в історії Саудівської Аравії / Колаж 24 Каналу фото Public Domain, Getty Images (AFP)
Ранній ранок 20 листопада 1979 року мав стати світлим святом початку нового ісламського століття, але натомість перетворився на найчорніший день у сучасній історії Саудівської Аравії. Саме тоді сотні озброєних радикалів захопили Велику мечеть у Мецці, взявши у заручники десятки тисяч беззбройних паломників з усього світу.
Цей зухвалий терористичний акт паралізував священне місто на довгі два тижні. А наслідки тієї кривавої облоги світ відчуває навіть сьогодні, у 2026 році, адже саме там, у підземеллях святині, зародився сучасний безкомпромісний глобальний джихадизм. 24 Канал розповість про це трохи докладніше.
Як колишній капрал гвардії зміг перетворити священний храм на неприступну фортецю?
Головним архітектором того апокаліптичного сценарію став Джухайман аль-Утайбі – харизматичний колишній капрал Національної гвардії Саудівської Аравії, який згуртував навколо себе кілька сотень ультраконсервативних послідовників. Він щиро вірив, що королівська родина Аль Саудів втратила легітимність через корупцію, стрімку вестернізацію країни, появу телебачення та фотографій, які він вважав гріховними. Датою удару обрали 20 листопада 1979 року – перший день місяця Мухаррам 1400 року за ісламським календарем, час, коли, за давніми пророцтвами, мав з'явитися Махді, тобто месія, покликаний очистити світ від несправедливості.
На роль Махді Джухайман призначив свого швагра Мухаммеда Абдуллу аль-Кахтані, чиє ім'я та по батькові збігалися з іменами пророка Мухаммеда. Власне, план захоплення вражав своєю холоднокровною винахідливістю та ідеальним використанням релігійних традицій. Оскільки проносити зброю на територію Масджид аль-Харам суворо заборонено, бойовики сховали автомати, снайперські гвинтівки та боєприпаси у традиційних ношах-трунах, які зазвичай приносили до мечеті для відспівування померлих перед ранковою молитвою.
Щойно імам завершив молитву перед п'ятдесятитисячним натовпом паломників, радикали вихопили зброю, зачинили масивні двері храму та заблокували їх ланцюгами. Снайпери миттєво зайняли позиції на високих мінаретах, звідки відкрили прицільний вогонь по перших поліцейських патрулях, які намагалися наблизитися до святині. Саудівська влада опинилася в стані абсолютного шоку та інформаційного вакууму, адже телефонні лінії були перерізані, а масштаб катастрофи залишався невідомим.
Уряд в Ер-Ріяді спочатку навіть не міг зрозуміти, хто саме стоїть за атакою – підозрювали іранських агентів, палестинських радикалів і навіть лівих екстремістів. Тим часом усередині мечеті Джухайман через гучномовці проголосив прихід Махді, вимагаючи від переляканих заручників присягнути йому на вірність просто під дулами автоматів. Ті, хто намагався чинити опір або втекти, діставали кулю, перетворюючи білосніжний мармур внутрішнього двору на криваве поле бою.
Як облога Мекки й захоплення Великої мечеті у 1979 році змінили світ: дивіться відео ABCNewsIndepth
Чому звільнення Великої мечеті перетворилося на криваву бійню з геополітичними наслідками?
Повернути контроль над святинею виявилося завданням надзвичайної складності, адже іслам суворо забороняє будь-яке насильство та пролиття крові на території Великої мечеті. Королю Халіду довелося терміново скликати вищу раду улемів (богословів), щоб дістати спеціальну фетву – релігійний дозвіл на застосування зброї проти заколотників. Після цього саудівська армія розпочала серію лобових штурмів, які обернулися катастрофічними втратами. Бронетранспортери горіли біля воріт, а солдати гинули під шквальним вогнем снайперів Джухаймана, які чудово орієнтувалися у лабіринтах храму.
Зрозумівши, що власними силами кризу не подолати, Саудівська Аравія звернулася по таємну допомогу до Франції, що стало безпрецедентним кроком в історії королівства. Президент Валері Жискар д'Естен відправив на Близький Схід трьох елітних оперативників антитерористичного підрозділу GIGN на чолі з капітаном Полем Баррілем. Оскільки немусульманам вхід до Мекки заборонений, французькі спецпризначенці розгорнули командний пункт у сусідньому місті Таїф, де розробили тактику викурювання бойовиків і навчили саудівських військових використовувати сльозогінний газ високої концентрації.
Завдяки цій стратегії саудівські та пакистанські спецпідрозділи змогли загнати залишки радикалів у глибокі підземелля мечеті – так звані кабу. Фінальна фаза операції нагадувала сцени з пекла – у темних задимлених підвалах, серед сотень кімнат і коридорів, точилися жорстокі рукопашні бої. Військові просвердлювали отвори у підлозі двору, закидали туди гранати з газом і закачували воду, щоб змусити фанатиків здатися. 4 грудня 1979 року, після двох тижнів виснажливої облоги, Джухайман аль-Утайбі та кілька десятків його послідовників склали зброю. Самопроголошений Махді загинув ще у перші дні боїв.
Офіційні дані свідчать про загибель понад 250 людей, хоча міжнародні дослідники вважають, що жертв було значно більше. Не менш вражає і довгостроковий результат цієї трагедії – щоб заспокоїти релігійний істеблішмент і довести свою відданість ісламу, саудівський уряд пішов на безпрецедентні поступки консерваторам (у країні закрили кінотеатри, посилили сегрегацію статей тощо). Також влада безпрецедентно посилила заходи безпеки та переглянула внутрішню політику, щоб не допустити повторення подібних катастроф у майбутньому.
Парадоксально, але Джухайман, втративши голову на ешафоті у січні 1980, здобув у певний спосіб ідеологічну перемогу – його екстремістські ідеї ще довго намагалися отруювати свідомість радикалів, ставши викликом для всього цивілізованого людства та готуючи благодатний ґрунт для появи "Аль-Каїди" й глобального тероризму, з яким людство продовжує боротися і сьогодні. Сучасна ж Саудівська Аравія рішуче перегорнула ту темну сторінку історії – сьогодні королівство проводить масштабні реформи, відкривається світу та виступає одним із найпотужніших і надійних союзників у протистоянні будь-яким проявам терору.
Повʼязані теми:
Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
