У нашій мові є слова, які на слух здаються майже однаковими, але їхнє значення та походження різняться. Часто саме через це виникає плутанина: як правильно казати – "хресна" чи "хрещена", розповідаємо з посиланням на мовознавицю Марію Словолюб.
"Хресна" чи "хрещена" – що означає кожна назва?
"Хресна мама", "хрещена мама" – обидва варіанти можна почути в українському мовленні. Але який із них відповідає сучасній літературній нормі? Щоб розібратися, варто звернутися не лише до словників, а й до історії самих слів.
У сучасній українській літературній мові нормативним варіантом для назви жінки, яка бере участь в обряді хрещення як духовна мати, є "хрещена мати", а чоловіка – "хрещений батько". Таке розмежування подають, зокрема, довідники з українського слововживання та мовні посібники. "Горох" наводить рекомендацію: "хрещені батьки", а не "хресні батьки".
Тобто правильно:
- "моя хрещена" / "моя хрещена мати";
- "мій хрещений" / "мій хрещений батько";
- "хрещені батьки";
- "хрещениця", "хрещеник".
Причина дуже проста: слова "хрестити", "хрещений", "хресний", "хрещення" мають спільну основу й пов'язані з одним обрядом.
А от "хресний" у сучасній нормативній мові передусім означає те, що пов'язане з хрестом або хресною символікою:
- "хресний хід";
- "хресна дорога";
- "хресна хода";
- "хресний шлях".
Саме таке розмежування фіксують мовні довідники. "Горох", посилаючись, зокрема, на "Уроки державної мови" та "Довідник з українського слововживання" М. Волощак, рекомендує говорити "хрещені батьки", тоді як "хресний" залишати для понять, пов'язаних із хрестом.
Яке походження цих слів?
Обидва слова історично пов'язані з тією самою основою – "хрест".
"Хрест" – давнє запозичення через старослов'янське посередництво з грецької мови. Від нього в українській сформувалася ціла низка похідних слів.
"Хресний" безпосередньо пов'язаний зі словом "хрест": буквально – той, що стосується хреста. Тому маємо "хресна дорога", "хресний хід", "хресний шлях". Орфографічний словник фіксує "хресний" як прикметник, а "Словник української мови у 20 томах" подає значення "стосується до хреста".
Натомість "хрещений" пов'язаний із дієсловом "хрестити" та іменником "хрещення". У "Словнику української мови у 20 томах" "хрещений" означає того, хто був підданий обряду хрещення або прийняв християнство.
Тому логіка проста:
хрест → хресний;
хрестити → хрещення → хрещений.
Але чи справді "хресний" – помилка?
Ось тут і починається найцікавіше. Не варто говорити, що слово "хресний" у значенні духовного батька є вигадкою чи виключно російським впливом. Історичні українські словники засвідчують таке вживання.
Наприклад, у "Словарі української мови" Бориса Грінченка слово "хрещений" має, серед інших, значення "хресний батько", а сучасний "Словник української мови у 20 томах" окремо фіксує "хресний" як іменник зі значенням "хрещений батько, хрещена матір".
Проте для сучасного літературного мовлення, особливо якщо йдеться про назву духовних батьків, рекомендований варіант – "хрещений батько", "хрещена мати", "хрещені батьки". Саме таку рекомендацію подають сучасні довідники зі слововживання.
Відкрийте для своєї дитини можливості "Оптіми"! 18 серпня перша й найбільша дистанційна школа України запрошує на безоплатний вебінар. Серед тем: формат навчання, освітня платформа, супровід учнів і переваги дистанційної школи. Початок о 19:00. Зареєструватися, щоб безоплатно взяти участь у вебінарі, можна за посиланням.
Хресна чи хрещена мати: дивіться відео від Марії Словолюб
Але українська мова на цьому не зупинилася, бо має ще діалектні назви для "духовних" батьків дитини.
Для батьків дитини, яку хрестили, "духовні батьки" будуть – кумом та кумою.
Це найпоширеніша форма по всій Україні. Походить від праслов’янського kumъ, що має латинське джерело (commater — "спільна мати"). У народній культурі "кум" і "кума" стали символами дружби, побратимства, навіть персонажами казок (кум-вовк, кума-лисиця).
А західноукраїнський діалектний варіант, особливо поширений на Закарпатті та в Галичині, пропонує варіант – нанашко / нанашка. "Нанашко" означає хрещений батько, "нанашка" – хрещена мати. Слово має давнє походження й часто вживалося як шанобливе звертання до старших. У творах Івана Франка та народних піснях "нанашко" виступає як почесна назва духовного батька. А похресницю називають – фіїнка. Власне саме це псевдо взяла для себе співачка Ірина Вихованець – FIINKA.
Як ви називаєте своїх "духовних" батьків?