Говорить з Путіним, але готується до війни: чим відомий премʼєр Норвегії Йонас Гар Стере

27 жовтня прем'єр-міністр Норвегії Йонас Гар Стере разом із президентом Фінляндії Александром Стуббом зателефонували Володимиру Путіну, щоб обговорити перспективи миру в Україні.

Але замість дипломатичного прориву отримали лише гучний скандал. Видання Financial Times писало, що російський диктатор витратив більшу частину півторагодинної розмови на лекції із середньовічної історії слов'ян.

Сам Стере обурився такою інтерпретацією, заперечив повідомлення та навіть зажадав від британського видання виправлення. Утім, журналісти відмовилися, наполягаючи на достовірності власних джерел (одразу трьох).

Поки норвезький прем'єр сперечається з журналістами, його рішення зателефонувати Путіну вже викликало незадоволення серед окремих європейських союзників.

24 Канал проаналізував біографію Йонаса Гара Стере, щоб розібратися, чому він так наполягає на необхідності діалогу з Кремлем, як мільйонер зі спадковими статками очолив норвезьких соціал-демократів і чому країна, прем'єр якої намагається домовитися з Росією, одночасно витрачає мільярди крон на підготовку до можливої війни з нею та є одним з найбільших союзників України.

Робота в МЗС Норвегії та угода з Росією: політичний шлях Йонас Гар Стере

На відміну від багатьох європейських політиків, що починали кар'єру з молодіжних партійних організацій і місцевих виборів, Йонас Гар Стере прийшов у велику політику зовсім іншим шляхом.

Майбутній прем'єр народився 25 серпня 1960 року в Осло в заможній родині. Втім, сімейні статки та походження з привілейованого середовища аж ніяк не завадили йому згодом очолити партію, яка традиційно представляє інтереси норвезьких робітників.

Та перш ніж піти в політику, Стере обрав військову кар'єру. У 1979 році він вступив до Королівської військово-морської академії в Бергені, де проходив офіцерську підготовку, а вже у 1981-му вирушив до Франції. Там майбутній прем'єр навчався в престижному Паризькому інституті політичних досліджень, де вивчав політологію, історію та економіку. Саме ця освіта багато в чому визначила подальшу кар'єру Стере, який зрештою віддав перевагу дипломатії та державній службі перед військовим флотом.

Йонас Гар Стере у студентські роки / фото – Se og Hør

У 1989-му році Стере розпочав роботу радником в канцелярії прем'єр-міністра Норвегії, а згодом очолив там департамент міжнародних справ. Наприкінці 1990-х він працював із колишньою норвезькою прем'єркою Гру Гарлем Брунтланн, яка на той час керувала Всесвітньою організацією охорони здоров'я. Пізніше політик обіймав керівні посади в урядовому апараті, а у 2003-му році навіть став генеральним секретарем Норвезького Червоного Хреста.

Справжній політичний прорив відбувся у 2005-му році, коли тодішній прем'єр-міністр Єнс Столтенберг призначив Йонаса Гара Стере міністром закордонних справ. На цій посаді він залишався цілих сім років і за цей час встиг познайомитися та попрацювати з багатьма світовими лідерами. І, що особливо цікаво в контексті останніх подій, Стере активно комунікував із представниками російської влади. Втім, тоді – передусім у контексті норвезьких інтересів.

Одним із найбільших дипломатичних досягнень Йонаса Гара Стере стало підписання у 2010 році договору з Росією про розмежування морських просторів у Баренцевому морі та Північному Льодовитому океані. Суперечка між двома країнами тривала близько 40 років і стосувалася акваторії площею аж у 175 тисяч квадратних кілометрів. Зрештою сторони погодилися розділити спірну акваторію приблизно навпіл, врегулювавши питання морських кордонів, рибальства та потенційного видобутку нафти й газу.

Цікаво, що відповідний документ підписували в російському Мурманську, а Стере поставив свій афтограф поряд із очільником МЗС Росії Сергієм Лавровим, який досі керує російським зовнішньополітичним відомством. На підписанні також були присутні прем'єр Норвегії Єнс Столтенберг і тодішній президент Росії Дмитро Медведєв.

Сам норвезький політик дуже пишався цією угодою, адже на той момент вони була прямим підтверженням працездатності міжнародного права та інституцій:

Це історичне рішення. Ми врегулювали спірне питання площею з розміром у кілька європейських країн за допомогою норм морського права ООН, конструктивного діалогу та взаємної поваги між двома сусідами, – так коментував політик угоду з Росією у 2010-му.

І хоча сьогодні Стере та Лавров досі залишаються впливовими фігурами у своїх країнах, предмет міжнародних переговорів суттєво змінився. Тепер ідеться вже не про спірні морські простори, а про міжнародно визнані території українського суходолу. При цьому Росія тепер також постійно натякає і на нібито свої сфери інтересів в Європі, зокрема, в Норвегії, ставлячи договір під сумнів.

Можна припустити, що після такого успішного досвіду переговорів із росіянами Стере й досі вірить у можливість домовитися з Кремлем дипломатичним шляхом. Тим більше, що він добре знайомий із Сергієм Лавровим ще з часів роботи на посаді міністра закордонних справ. Проблема лише в тому, що ключові рішення в сучасній Росії одноосібно ухвалює Володимир Путін, який замість змістовного діалогу з північноєвропейськими лідерами знову взявся розповідати їм про "першопричини конфлікту". Нагадаємо, що мається на увазі класична путінська мантра про демілітарізацію, денацифікацію та відторгнення українських територій.

Колись Стере знайшов спільну мову з Лавровим / фото – РосЗМІ

Власне, навіть прохання Стере виправити матеріал Financial Times не рятує ситуацію, адже російський диктатор так і не продемонстрував готовності до конструктивного діалогу. Якщо вірити норвезькому прем'єру, Путін дійсно не вдавався до розлогих розповідей про печенігів, а наполегливо викладав власну версію подій із 2014 року. Втім, результати розмови та подальші заяви Москви свідчать про те, що позиція Росії у війні проти України так і не зрушила з мертвої точки.

У 2010 році, Стере дійсно вдалося взяти участь у дипломатичному врегулюванні територіальної суперечки з Росією. Та наскільки цей досвід допоможе йому завершити війну за землі, на захоплення яких Путін поставив фактично все своє політичне, і навіть фізичне майбутнє, – питання дискусійне. І, власне, воно вже викликає суперечки серед інших європейських лідерів.

Втім, суперечки навколо переговорів із Путіним – далеко не перший випадок, коли політичні рішення Йонаса Гара Стере викликають неоднозначну реакцію. Адже навіть його претензія на лідерство серед норвезьких соціал-демократів свого часу виглядала доволі сумнівно. Зрештою, не кожен день партію, яка історично бореться за права робітників, соціальну рівність та перерозподіл багатства, очолює людина, якій за власне фінансове благополуччя особливо боротися ніколи й не доводилося.

Мільйонер на чолі робітничої партії: як Йонас Гар Стере став прем'єром Норвегії

Мабуть, найцікавішим у політичній біографії Йонаса Гара Стере є те, що один із найбагатших норвезьких політиків очолює партію, яка історично бореться проти привілеїв і соціальну рівність. Причому свої мільйони майбутній прем'єр переважно отримав у спадок від родини.

Значна частина статків Стере походить від його діда Йоганнеса Гара, якому належала компанія Jøtul – це відомий норвезький виробник печей та камінів. За даними норвезьких медіа, у 2024 році задекларовані статки політика становили близько 7 мільйонів доларів. А лише у 2025-му році Стере отримав близько мільйона доларів дивідендів від власної інвестиційної компанії.

Стере з дружиною Маріт Слагсвольд. Вона відома норвезька соціологиня та пасторка Церкви Норвегії. Пара побралася у 1988-му, у шлюбі народилися троє дітей / фото – Se og Hør

Вочевидь, таке походження неодноразово ставало приводом для незручних запитань до лідера соціал-демократів. Однак сам Стере не бачить суперечності між власним багатством і політичними переконаннями. Ще у 2014 році, відповідаючи на запитання журналістів про податкові пільги для заможних норвежців, він заявив:

Я належу до тих, хто вже має багато, і спрямовувати ресурси на податкові пільги для мене, одночасно суттєво скорочуючи допомогу дітям людей з інвалідністю, – це неправильне використання коштів, – відповів Стере.

Варто також згадати, що ще до того, як очолити партію, Стере пережив одну з найбільших трагедій у сучасній історії Норвегії. 21 липня 2011 року Стере відвідав молодіжний партійний табір на острові Утейя, де спілкувався з активістами з молодіжного крила Робітничої партії та грав із ними у футбол. А вже наступного дня ультраправий терорист Андерс Брейвік розстріляв там 69 людей, переважно підлітків та молодь. Разом із жертвами вибуху в Осло загинули 77 людей.

Ми обговорювали міжнародну політику, грали у футбол. Панувала справжня атмосфера молодіжного табору – день сонця й радості. Наступного дня темрява опустилася на острів, на мою країну і, я б сказав, також на всю Європу, – згадував Стере ці події у 2023 році.

Особливо моторошно, що сам Стере також був серед цілей Брейвіка. Терорист планував убити його та колишню прем'єрку Гру Гарлем Брунтланн, яких вважав зрадниками Норвегії через підтримку міграції та мультикультуралізму.

Фактично майбутній прем'єр-міністр лише за добу розминувся з людиною, яка збиралася його вбити.

Згодом, після поразки соціал-демократів на виборах 2013 року Стере таки став головним кандидатом на посаду партійного лідера. У 2014-му він змінив Єнса Столтенберга на чолі Робітничої партії, однак привести її до влади зміг далеко не одразу. На виборах 2017-го року соціал-демократи знову поступилися консерваторам Ерни Сольберг, і Стере довелося ще чотири роки залишатися в опозиції.

Лише у 2021-му році Робітнича партія повернулася до влади, сформувавши коаліцію з центристами. Втім, зростання вартості життя та суперечки навколо енергетичної політики поступово підривали популярність уряду. Вже у 2025 році центристи взагалі покинула коаліцію, і Стере та його партія опинився на чолі, фактично, уряду меншості.

Здавалося б, після такого політичного фіаско прем'єру залишалося лише готуватися до відставки. Однак на парламентських виборах у вересні 2025-го року Робітнича партія знову посіла перше місце, отримавши близько 28% голосів і 53 зі 169 місць у парламенті.

І як не дивно, Стере серед норвезький робітників користується доволі високим рівнем довіри. Спадкоємець заможніх батьків, який виступає за вищі податки для багатих, зумів переконати виборців, що його походження не заважає йому захищати їхні інтереси.

Однак сьогодні прем'єру доводиться вирішувати проблеми значно серйозніші за податкову політику. Адже Норвегія, попри все своє багатство та стабільність, залишається безпосереднім сусідом Росії – держави, яка розв'язала найбільшу війну в Європі за останні десятиліття. І не хоче зупинятись.

Дипломатія через силу: чому Норвегія остерігається Росії та підтримує Україну

Варто розуміти, що, на відміну від держав Західної Європи, для Норвегії російська загроза – питання далеко не абстрактне. Країна має близько 200 кілометрів спільного сухопутного кордону з Росією, а неподалік, на Кольському півострові, розташовані бази російського Північного флоту, зокрема й атомних підводних човнів. До того ж Росія давно хижо поглядає на архіпеоаг Шпіцберген та інші володіння королівства в Арктиці.

Тож поки частина європейських політиків лише обговорює плани підготовки до можливої війни, норвежці вже активно вкладають мільярди у власну оборону.

Причому сам Йонас Гар Стере особливо не приховує, кого саме в Осло вважають головною загрозою національній безпеці. У травні 2026-го року в авторській статті для Aftenposten прем'єр прямо визнав, що російське вторгнення в Україну докорінно змінило відносини між двома країнами, а Москва, ймовірно, залишатиметься загрозою для Норвегії та її союзників ще протягом тривалого часу. Однак і відмовлятися від контактів із Кремлем Стере не збирається, адже, на відміну від політичних відносин, географічне сусідство з росіянами нікуди не зникне.

Ми повинні мати бачення того, що в майбутньому ми зможемо жити разом із Росією. Ми не обираємо своє географічне положення, але ніхто не повинен думати, що Норвегія наївна – і не розуміє географічних реалій, частиною яких ми є, – пояснює Йонас Гар Стере.

У березні 2026-го року уряд Стере запропонував виділити додаткові 12,5 мілярдів доларв на довгострокову програму розвитку оборони до 2036-го року. Ці гроші мають піти, зокрема, на прискорене придбання підводних човнів і фрегатів, поповнення запасів боєприпасів та посилення бригади у Фіннмарку – північному регіоні, що межує з Росією. Сам прем'єр пояснював необхідність таких витрат доволі просто:

Світ став нестабільнішим, а безпекова ситуація – складнішою. Війна в Україні дала нам новий досвід. Тому ми значно збільшуємо фінансування довгострокового оборонного плану, водночас визначаючи пріоритети, необхідні для швидкого зміцнення обороноздатності Норвегії, – заявив прем'єр Норвегії.

Втім, норвежці не обмежуються лише власним переозброєнням. Адже одним із головних способів стримати Росію в Осло вважають підтримку української армії, яка вже п'ятий рік протистоїть російському вторгненню.

У 2023 році Норвегія започаткувала спеціальну програму Нансена, названу на честь знаменитого норвезького полярника й гуманіста Фрітьйофа Нансена. Спочатку її бюджет становив близько 8,1 мільярда доларів, та згодом фінансування кілька разів збільшували.

Станом на жовтень 2026 року затверджений загальний бюджет програми на 2023–2030 роки сягає 29,7 мільярда доларів, а уряд уже запропонував збільшити його до 37,2 мільярда доларів. Лише на 2026 рік передбачено 9,2 мільярда доларів, із яких 7,6 мільярда – на військові потреби, а решта 1,6 мільярда – на цивільну та гуманітарну допомогу.

Тобто йдеться не лише про постачання озброєння, але й про підтримку української енергетики, закупівлю газу, відновлення інфраструктури та пряму бюджетну допомогу.

Фактично Норвегія допомагає Україні одночасно воювати з Росією та підтримувати нормальне життя в умовах постійних російських атак.

Сам Стере під час візиту до Києва 23 серпня наголошував, що підтримка українського спротиву потрібна не лише самій Україні, але й усій Європі. Тоді ж він заявив про намір норвезького уряду зберегти масштабне фінансування допомоги Києву у 2027 році.

Стере під час візиту до Києва відвідав Лук'янівку, щоб побачити наслідки домоволеностей з Росією / фото – Офіс прем'єра Норвегії

Отже, виходить, що людина, яка ще у 2010-му році домовлялася з Росією про мирне розмежування морських просторів, тепер змушена одночасно шукати можливості для діалогу з Путіним, навіть попри критику партнерів, і паралельно готувати власну країну до можливої російської агресії, якщо дипломатія все ж виявиться безсилою.

Причому сам Стере, схоже, вже не має особливих ілюзій щодо небезпеки, яку несе подібне сусідство, так мудро каже: "Ми не повинні боятися, але мусимо бути готовими".

фото – Офіс прем'єра Норвегії

Мабуть, саме ця фраза найкраще пояснює нинішню політику Норвегії та логіку дій самого Йонаса Гара Стере. Адже незалежно від того, скільки ще історичних лекцій Путіна доведеться вислухати європейським лідерам, норвезький прем'єр, все ж чудово розуміє, що стримувати Росію, схоже, доведеться не лише словами, але й зброєю.