На відміну від більшості чарівників Джоан Ролінґ, Ніколас Фламель не був вигаданим персонажем. Він справді жив у Парижі наприкінці XIV – на початку XV століття, був одружений із Перенеллою і залишив після себе настільки помітний слід, що його ім'я пережило понад шість століть. Тільки справжній Фламель не навчався магії й, наскільки можна встановити за історичними документами, не створював філософського каменю.
Його перетворення на знаменитого алхіміка почалося вже після смерті, коли навколо цілком реальної людини поступово виросла одна з найстійкіших легенд європейської алхімії, розповідає Національна бібліотека Франції.
Ким насправді був Ніколас Фламель?
Фламель жив у середньовічному Парижі й працював писарем. Його пов'язують із переписуванням документів та книгами, тобто його реальне заняття було значно прозаїчнішим за пошуки секрету безсмертя.
Він був одружений із Перенеллою, яка вже до шлюбу мала певний статок. Подружжя з часом накопичило чимало майна, однак частину грошей витрачало на благодійність: підтримувало релігійні установи та допомагало фінансувати будівлі для бідних.
Одну з таких споруд можна побачити у Парижі й сьогодні. Будинок на вулиці Монморансі звели 1407 року за кошти Фламеля, а на його фасаді збереглися старовинні написи. Саме ця будівля згодом стала одним із матеріальних нагадувань про людину, навколо якої виникла легенда про алхімію.
Будинок алхіміка / Фото Wikimedia
Незвично великий для звичайного паризького писаря статок згодом став одним із пояснень, чому Фламелю приписали таємні знання. Якщо людина мала гроші, багато жертвувала і залишила після себе помітні споруди, для наступних поколінь було дуже спокусливо пояснити її багатство не нерухомістю чи вдалою господарською діяльністю, а створенням золота. Саме тут реальна біографія поступово починає поступатися місцем легенді.
Як Фламель став алхіміком уже після смерті?
У середньовічній та ранньомодерній Європі алхіміки століттями намагалися знайти спосіб перетворення простіших металів на золото. Центральним елементом цієї традиції став філософський камінь – загадкова речовина, якій приписували здатність здійснювати трансмутацію, а пізніше ще й дарувати довге життя.
Як виглядає Фламель у світі Гаррі Поттера: дивіться відео
До Фламеля цю історію прив'язали заднім числом. Найвідоміший алхімічний твір, який приписували йому, – "Книга ієрогліфічних фігур" – вийшов французькою лише 1612 року, тобто майже через два століття після життя Фламеля. Навіть каталог Національної бібліотеки Франції сьогодні позначає його як приписуваного автора, а не беззаперечного творця цих алхімічних текстів.
Саме в пізнішій традиції з'явилася історія про те, що Фламель нібито розгадав таємничий алхімічний рукопис і 25 квітня 1382 року здійснив успішну трансмутацію. Відтоді його багатство почали пояснювати вже не земними справами, а здатністю перетворювати неблагородні метали на золото.
Легенда мала ще одну зручну деталь. Якщо філософський камінь справді давав еліксир життя, смерть Фламеля теж можна було оголосити інсценуванням. Так і сталося. Через століття після його смерті з'являлися історії про людей, які нібито зустрічали Фламеля та Перенеллу живими. Подібні розповіді тільки зміцнювали образ безсмертного алхіміка, хоча історичних доказів цього, зрозуміло, немає.
Навіть могильна плита Фламеля збереглася. Сьогодні вона перебуває в колекції паризького музею Клюні, тоді як сам Фламель продовжує жити вже зовсім в іншій формі – як персонаж легенд, книжок та масової культури.
Як про алхіміка згадують у книзі Джоан Роулінг: дивіться відео
Саме цю багатовікову історію використала Джоан Ролінґ. У її світі Фламель нарешті став тим, ким його уявляли покоління алхіміків: справжнім творцем філософського каменю, який разом із Перенеллою прожив кілька століть. Тож один із найбільш "магічних" персонажів першої історії про Гаррі Поттера має цілком реальний прототип. Просто справжньому Ніколасу Фламелю знадобилося близько двохсот років після смерті, щоб перетворитися з паризького писаря на безсмертного алхіміка.