Про невтішний відбір українських боксерів на Олімпіаду в Парижі, турбулентність у національній боксерській федерації та наявність амбіцій очолити її, а також про діючі й нові бізнес-проєкти в Україні – далі в матеріалі.
Читайте також Позиція здорового політика: очільниця Парижа не хоче бачити росіян на Олімпіаді
Над чим зараз працюєте у межах IBA?
У першу чергу, зараз працюємо над поверненням членства організації у Міжнародному олімпійському комітеті. Робимо усе, аби врегулювати питання і домогтися зняття усіх обмежень. Претензії МОК до IBA полягали у корупції й фінансовій заборгованості. Всі ці питання ми поетапно усунули. Конфронтація з олімпійським комітетом безперспективна, наш шлях – спортивна дипломатія.
IBA зараз не проводить ліцензійні турніри, їх організовує напряму МОК. Ми зі свого боку надали усі наявні бази даних, зокрема, щодо суддів. Це інтелектуальна власність IBA, яку ми передали МОК. Я впевнений, що врешті усі непорозуміння ми усунемо і до наступних Ігор повернемось в олімпійську спільноту.
Як конкуруючу IBA заявили нову міжнародну боксерську організацію World Boxing, яку очолив Борис ван дер Ворст. Вбачаєте у ній суперника?
Ні, тому що перед тим, як створювати нову організацію, треба тверезо оцінити, що в тебе є. Чи є в тебе компетенції, чи є в тебе європейські призери, бодай просто боксери? Ні, немає. То що ти тоді створюєш? Спочатку треба показати потужні результати у своїй країні, і потім, можливо, люди за тобою підуть. Тут же немає нічого, людина сама ніколи боксером не була. І зараз просто займається тим, щоб знайти кошти на своє існування.
Україна поки здобула лише одну олімпійську ліцензію. Відбірковий турнір в Італії провалила. Чому так сталось?
За моєї каденції Федерація боксу змогла закласти міцний фундамент роботи з молоддю, підготовки національної збірної. До кожного спортсмена потрібно знаходити підхід, створювати умови й для фізичної, і для психологічної підготовки. Треба вміти вивести його на пік форми до тих чи інших змагань. Це дуже складна робота, і ми вміли її робити. Нинішні керівники, на жаль, цю базу зберегти не змогли. Це, перш за все, каже про "професіоналізм" людей, які не мали б цим взагалі займатись.
Вони натомість покладають відповідальність на Вас.
Мені боксувати за них? Я – готовий. А якщо серйозно, коли вони незаконно відібрали федерацію, вони обіцяли українцям бокс нового рівня. Ми бачимо результати – навіть ліцензію не в змозі здобути. Замість того, щоб працювати зі спортсменами, якісно тренувати, їздити на різноманітні змагання, вони займались "шапозакидательством" і постійно робили наклепи на мене у ЗМІ.
Але в боксі постійні маніпуляції і перекладання відповідальності на попередників не працює – треба показувати результати й нести персональну відповідальність. Якщо ти президент федерації, ти повинен робити все, щоб давати найкращі результати для своєї країни. Тим більше у такі важкі часи. Для нас особливо важливо бачити наш прапор на всіх міжнародних майданчиках.
Наступний ліцензійний турнір проходитиме у Таїланді в травні. Чи будуть шанси вибороти більше путівок на Олімпіаду?
Я не знаю. Все залежить від того, наскільки спортсмени будуть до нього готові. Якщо так, як це було в Італії й на інших турнірах у минулому, то шансів небагато.
Кирило Шевченко добровільно пішов з посади президента ФБУ. Що у такому випадку каже статут – чи будуть вибори нового президента? І чи будете Ви брати участь?
Від початку зміна керівництва федерації відбулась у неправовий спосіб. Було поставлено під загрозу її існування. А це ж не просто організація. Це багатолітні традиції, історія.
У федерації є олімпійські чемпіони, чемпіони світу. Не можна все це знищити й з нуля створювати нове. Тому зараз головне – це відродити федерацію, зробити такою, якою вона була.
Кирило Шевченко зайшов у ФБУ на обвинуваченнях. Кричав, що всі негідники, що всі крадуть. Понад рік він пробув на цій посаді. В мене питання: якщо хтось крав, то де розслідування, де кримінальні справи, й де сам він врешті-решт?
Я вважаю, що ця людина прийшла хайпувати і набивати кишені коштом боксерів, більше він нічого не зробив. Хто очолить федерацію після нього, мають визначити на виборах.
Президенти регіональних федерацій повинні зібратися і вирішити, кому вони делегують розвиток федерації. Сам я брати в цьому участь не збираюся. Я вважаю, що моїй команді вдалося вкласти у розвиток боксу стільки, скільки навряд хтось зробить у наступні так років 30. Я буду радий, якщо хтось доведе, що я помиляюся. Такій людині я готовий допомагати й зроблю від себе все належне. Але президентом федерації я більше не буду точно.
Кого ви вважаєте гідним кандидатом?
Я нікому не буду давати оцінок. Нехай обирають люди, які справді розвивають бокс в Україні. Задачі перед новим керівником будуть дуже непрості – щонайменше повернути підготовку спортсменів на попередній рівень, повернути повагу до спортсменів і тренерів. Це важкий труд. Потрібно знаходити й вкладати кошти. Попри те, що нинішній бюджет федерації дуже великий, грошей не вистачає, бо їх ніхто не бачить – ні боксери, ні тренери.
Куди вони поділись?
Це питання потрібно ставити правоохоронним і контролюючим органам. Не мені.
Ви часто їздите світом, зокрема країнами Африки, з якими Україна прагне налагодити співпрацю. Як там налаштовані щодо нас?
Я проводжу міжнародні зустрічі від імені IBA, але водночас завжди представляю і Україну також, бо я – українець. Я побував у половині африканських держав: Конго, Уганда, Марокко, Камерун, Алжир та інших, і можу сказати, що про Україну там знають, ставляться до нашої країни й наших людей з великою повагою. Усі зацікавлені у поглибленні співпраці.
Володимир Продивус з міністром сільського господарства Уганди / Фото Володимира Продивуса
Володимир Продивус з представниками Міністерства аграрної політики Демократичної Республіки Конго / Фото Володимира Продивуса
Про яку співпрацю мовиться?
Економічну. Їх дуже цікавить сільське господарство, постачання зерна, кукурудзи, добрив. Особливо їх цікавить наш досвід вирощування і переробки агрокультур. Вони хочуть його переймати. Нам така співпраця теж була б цікавою, бо Африка – це величезний ринок, що розвивається. Тому, на мою думку, українським дипломатам слід докладати більше зусиль для розширення представництва України на цьому континенті. І змінити сам принцип призначення послів і консулів: пенсіонери мають бути на пенсії, а у дипломатичних представництвах повинні працювати молоді, амбітні, енергійні люди, які хочуть заявити про себе і про Україну.
Володимир Продивус з міністром лісового господарства і фауни Камеруну та президентом Африканської конфедерації боксу / Фото Володимира Продивуса
У якій країні постійно мешкаєте Ви і Ваша родина?
В Україні. Більшу частину свого життя я проводжу у машині або у літаку, бо постійно їжджу світом. Це пов'язано зі спортивною дипломатією і бізнесом. Це для мене нормально, за останні 30 років тут нічого принципово не змінилось. Але своє майбутнє я пов'язую тільки з Україною.
Які бізнес-активи маєте в Україні?
В мене багато активів. У будівельній галузі, промисловій, готельно-туристичній. Всі мої компанії попри повномасштабну війну продовжують працювати, сплачувати податки й давати людям гідну роботу. Зберегли кістяк "Мостобуду" – реконструюємо мости, будуємо захисні споруди для об’єктів критичної інфраструктури. Роботи виконуємо за усіма стандартами.
У вас залишився бізнес в тимчасово окупованому Криму?
В мене немає бізнесу на тимчасово окупованих територіях. В нас є спеціальні органи, які спроможні це перевірити й підтвердити. Я всіх налаштовую і сам цього дотримуюсь: усі зусилля і гроші повинні бути сконцентровані в Україні.
Так, у минулому я вкладав в український Крим, як це робили майже усі українські бізнесмени. В мене був там мостобудівельний загін. Після окупації Криму Росією, ми від усього відмовились. Ніхто там нічого мого не знайде. Але можна підробити. Мені шкода, що журналісти публікують інформацію, навіть не перевіривши її. Я вважаю це співучастю у дезінформаційній кампанії.
Володимир Продивус з лідерами у розробці сучасного обладнання для торф'яної індустрії / Фото Володимира Продивуса
Які галузі привабливими вважаєте особисто Ви?
Одна з них видобувна. Свого часу наша країна розвивала "Укрторф", але бізнес "схлопнувся". Коли стали розбиратись чому, з'ясувалось: український ринок для українського ж торфу був просто закритий. Домінувала продукція з Білорусі та інших країн. Це абсурд. У результаті "Черкаситорф", "Житомирторф", "Рівнеторф" та інші просто збанкрутіли, хоча потреба однієї лише Закарпатської області – мінімум 150 тисяч тонн торфу на рік. Зараз ми з командою вкладаємо кошти у торф'яну галузь. Хочемо видобувати торф і продавати кінцевому споживачу готову продукцію. А також експортувати у Європу, а це вже не тільки податки й робочі місця – це валютна виручка, яка необхідна для підтримки економіки й фінансування армії.
Чи не боїтеся вкладати гроші через війну?
Хто боїться і сумнівається – гріш їм ціна. Ми в себе вдома і я абсолютно впевнений у тому, що все буде добре, що ми захистимо його від тих, хто називає себе "другою армією світу". Я не знаю, скільки війна ще триватиме, якою буде економічна ситуація, але я бачу тут перспективи й необхідність це робити. І можу вам сказати, що світовий бізнес теж вважає Україну привабливою для інвестицій, незважаючи ні на що.