Про це розповідає 24 Канал.
Читайте також Не хотів виходити з дому, – військовий чесно сказав, що його дивує під час повернень з фронту
Гвардієць Часник пережив найжорсткіші штурми під Покровськом
Росія не рахувала втрати, кидаючи піхоту під Покровськом у нові штурми. Але на шляху ворога стали українські захисники, серед яких – сержант Василь із позивним Часник. Саме він, ризикуючи життям, особисто зупинив окупанта, заштовхавши йому гранату просто під бронежилет.
Гвардієць на бойовому посту / Фото: Західне ОТУ НГУ
Василь – командир відділення 2-ї Галицької бригади Нацгвардії України. Він не любить гучних слів про війну, але має за плечима досвід боїв, у які ворог йшов буквально хвиля за хвилею, попри шалені втрати.
Я хочу боротися зі злочинністю,
– саме так формулює своє покликання Часник.
Нині він служить у патрульній роті, яка відповідає за безпеку в тилу, але коли настає час – стає до бою на передовій.
За стримування ворога на Покровському напрямку він був відзначений нагородою "За доблесну службу".
"М’ясо йде хвиля за хвилею": що відбувалося під Покровськом
На Покровському напрямку ситуація була критичною. Росіяни безперервно атакували, підтягаючи резерви.
Складалося враження, що росіяни, яких ми "подвухсотили", якимось чином підіймаються, як зомбі, й повертаються знову. Важко повірити, що бувають такі буквальні м’ясні штурми, поки на власні очі не побачиш, як ворожа піхота просто йде на вірну смерть,
– згадує Василь.
Ворожі війська намагались прорвати оборону будь-якою ціною. Іноді їм вдавалося наблизитись майже впритул. Саме тоді Часник і його побратими опинились у критичній ситуації.
"Дуель зі смертю": як граната врятувала життя
Під час одного з боїв Часник почув, як вороги обговорюють, як закинути гранату у бліндаж українських військових. Діяти треба було миттєво.
Я чув, як вони говорили про гранату. Зрозумів, що часу нема. Висмикнув чеку, відкрив заслінку і буквально запхав її за бронік росіянину. Більше ми їх не чули,
– каже Василь.
Це була реальна дуель зі смертю – на відстані кількох кроків, коли кожна секунда вирішує все.
Часник і побратими / Фото: Західне ОТУ НГУ
Інший штурм Часник запам’ятав на все життя. Росіяни застосували одразу кілька методів.
Спочатку нас закидують газовими шашками. Одночасно їхні безпілотники облітають позицію і відпрацьовують, коли помічають будь-який рух. Вже потім починається штурм піхоти. Коли нам закинули "дими", навіть у протигазах стало важко дихати. Щоб полегшити ситуацію, я підходив до дверей бліндажа і намагався їх відкинути якнайдалі. Треба було рухатися блискавично, щоб не потрапити під дрон,
– згадує гвардієць.
Одного разу Василь отримав поранення – куля пройшла шию, але, на щастя, не зачепила життєво важливих органів. Продовжував бій, навіть не усвідомлюючи травми.
В перестрілці не відчував, що мене зачепило. Адреналін тримав. Треба було працювати,
– пояснює Часник.
У критичний момент, коли він впав у ступор, його підтримав побратим Валентин Карпінець.
Мить перепочинку між боями / Фото: Західне ОТУ НГУ
Він сказав: "Чоловіче, давай! Ми прийшли сюди разом – і вийдемо разом,
– згадує гвардієць.
Василь пояснює, що в найважчі миті тримали думки про дім, дружину і синів.
Я в лавах Cил оборони захищаю свій дім, свою сім'ю, свою дружину і синів. Попри все, я маю до них повернутися. І це буде можливим тільки тоді, коли ми захистимо нашу незалежність,
— підсумовує Часник.
Поки ворог кидає у бій все нові сили, українські захисники тримають оборону на межі можливого. Історії таких як Часник – це не просто спогади з фронту. Це приклади незламності, які формують нову історію України.