І йому вдалося! Концерти нового гранж-рок-гурту The Gitas нині збирають тисячі фанатів у світі, а нещодавно відгримів вражаючий літній тур Україною.

Читайте також: "Рускій мір" в няшній музичній упаковці: чим і навіщо нас годують медіа

Чи можливий камбек культової "Димної Суміші"? Як вдалося розкрутитись в Америці самотужки? Чому The Gitas відмовляється підписувати контракти з відомими світовими лейблами, які враз зможуть зробити його знаменитим? Чи дійсно гранж вбиває, і чому Кобейн мертвий, а Чемеров живий? Відповіді на ці питання знайдете в запальному рок-н-рольному інтерв'ю для 24 каналу.

Які враження від літнього туру Україною?

Це було настільки круто, що ми навіть не очікували такої реакції фанів! На фесті Porto Franko грали перед 20 тисячами людей, для нашого барабанщика Бруно це було вперше. І навіть після того, як ми закінчили, нас дві години не відпускали… Весь тур був дуже крутий.

Проте наша фанатура розпалась на два табори. Один підтримує розпуск "Димної Суміші", інший ні. Люди просто втомились від цього срача і багато хто не прийшов. Але ми побачили купу нових облич… І це навіть краще! Ми раді всім. Але якщо є проблеми, то хай незадоволені сидять вдома.

Про Димну Суміш

У 2012-му ти покинув культовий панк-хардкор-гранж-гурт "Димна Суміш". Пояснив рішення так: "Гурт розпустили через незмогу миритися з ситуацією в країні – коли культура на останньому місці, а замість цього царить суцільна політика, зомбування, соціальні експерименти і легкий тоталітаризм". У тому ж році ти і поїхав з України в Америку... Як зараз тобі стан нашої культури?

Кращає.

А якщо по-чесному, чому розпались?

Я закрив гурт, бо хотілося вийти на новий рівень, але не всі наші музиканти цього хотіли. А їшачити одному і тягнути всіх невідомо, куди було доволі складно. Тому вирішив піти до своєї мрії іншим шляхом: просто поїхав в Лос-Анджелес.

Не жалкував за безстроковою перервою "ДС"?

Ні. Щоправда, ми спробували відродити "ДС" в 2016-му. Але через неадекватність хлопців з гурту у нас того не вийшло…

Ага, у 2016-му "ДС" записали треки "Зламані" і "О боже мій". Це новий матеріал чи старі демки?

Одна пісня – моя з проекту Vkrayst, інша – стара демка.

"Димна Суміш" – "Зламані" – дивіться відео


У 2017-му "Димна Суміш" мала з десяток концертів в Україні. Як було зіграти разом знову?

Складно, бо мали конфлікт до туру. Я був менеджером і один займався туром. Ускладнювало задачу ще й те, що гітарист Сергій Мартинов завжди вставляв палки в колеса. Він просто вів себе як маленька дитина з великими дорослими амбіціями. Завжди були проблеми з ним, але зараз це переросло у хворобу.

Що тоді підтримувало вашу дружбу і тримало докупи гурт?

Ми робили все для людей. Цей гурт був дорогий мені з самого початку. Не займатись музикою я не міг. Хлопці підтримували починання, а іноді й ні.

На концертах у 2017-му все таки вдалося кайфонути?

Звичайно, вдалося. Щоправда, у нас були плани зробити тур і в цьому році, але все пішло шкереберть…

Тисячі фанів гризуть нігті: чи буде камбек "Димної Суміші"?

Думаю, ні. Бо не знаю, що має зробити Сергій аби виправити те, що він вже зробив. Треба переробити півінтернету, щоб прибрати того лайна.

А спорадичні проекти будуть, чи на цих двох піснях і крапка?

Знаєш, що може бути? Вони випустять альбом зі своєю вкраденою групою "Друг Самурая", і там можуть бути мої напрацювання. Думаю, дещо змінять, щоб я не зміг юридично вплинути. Поживемо – побачимо.

Чи судились вже з ними?

А з ким судитися? Вони не мають ні юридичної, ні фінансової, ні моральної сили. Чекаємо їх нового альбому. Якщо в наглу буде вкрадено, я так просто це не залишу.

Маєш авторські права на 80% пісень "ДС". Виконуваєш їх на концертах The Gitas на прохання фанів?

Ні. Просять, але ми не виконуємо. Я розділяю ці проекти.

Як тобі формація "Друг Самурая" з колишніх учасників "Димної Суміші"?

Було соромно за них. Почув демку в тому році, і вона виявилась дуже слабкою. Якщо хочеш щось зробити роби нове! А їх робота виглядає як секс з помсти. Типу піду з бомжем пересплю, якщо ти такий... Це смішно.

Про The Gitas

Ого!.. І от ти в 2012-му від нагород і кількатисячних майданчиків, які збирала "Димна Суміш", переїжджаєш В Лос-Анджелес і на початку бачиш кілька людей під сценою… Які ти мав амбіції, коли приїхав до США?

Хотів продовжити сольний проект Vkrayst, який почав в Україні. Більше року шукав музикантів і знайшов дуже дивних людей: двох японців й одного сингапурця. Ми програли разом 5 місяців, і я вирішив закрити групу прямо на концерті. Це було нереально погано! Вони не розуміли ідеї, а своїх не давали…

А далі я зробив у ЕР-форматі The Gitas: зібрав сесійних музикантів і записав матеріал фактично сам.

Ти говорив, що за 5 років формування колективу крізь тебе пройшли сотні музикантів і лише Сел лишився. Це правда, що Сел покинув 13 груп, ради The Gitas? Це ж божевільно! Чому?

Я записував перший альбом, а Сел прийшов з однією зі своїх груп перевіряти студію. Він спитав в інженера, що ми зараз робимо. Той показав запис і сказав, що ми шукаємо гітариста. Він послухав і випалив, що йде до нас. Кілька пісень ми "поджемили" і я спитав: "Чуваче, ти в групі?". Сел кивнув. З тих пір ми разом, бо маємо розуміння і готовність робити те, що треба. Тобто, якщо спрощено сказати, треба копати – будемо копати.

Сел (приєднується до розмови): Я закохався в цю музику і перестав працювати в інших бендах, коли познайомився з Сашком і його творчістю! Буває, відчуваєш, що все природньо і все правильно. Грати з ним – це те, що я маю робити. Йому мотивації і завзяття не позичати. Тому мені й було легко вийти з усіх бендів. Якщо направду, люди в інших бендах не присвячували себе повністю музиці, не мали тої пристрасті, яку мав він. Тому на першій репетиції я відчув, що буду частиною The Gitas.

Яка мета гурту?

Писати музику, нести меседжі й робити справжній рок-н-рол, який і відбувається в нас на концерті.

Який меседж несе The Gitas? Спробуй описати словами вашу музику людині, яка її ніколи не чула.

Дивна задача – описувати музику, але головний меседж – любов і людяність. Є якісь світові духовні правила, які ми хочемо підтримувати і про які хочемо говорити. Ми як оті міс світу, які кажуть про всі ці банальні штуки. Але ми за них боремось і випромінюємо ці меседжі крізь себе. Інакше кажучи, видаємо прості істини крізь призму рок-н-ролу.

The Gitas – сингл "Mood For Love" – дивіться відео:


Переїзд себе виправдав?

Лос-Анджелес – це країна, якщо чесно. Себто, Каліфорнія це окрема країна, а Лос-Анджелес – інтерзона.

Ага, від початку перед сценою було п'ятеро людей, а зараз The Gitas вже могли бути відомі у світі на супер рівні! Але ми відмовляємося від всіх контрактів, які нам пропонують... Навіть від дуже великих лейблів на кшталт Universal, Sonny Music...

Про контракти на рабських умовах

Чому відмовляєтесь від популярності?

Не погоджуємось на ці контракти, бо вони пропонують невигідні рабські умови! Можна стали популярним вже, але ти не отримуватимеш грошей із того. До того ж, вони хочуть забрати собі не лише ім'я групи, а й твоє ім'я. Якщо робитимеш щось окремо – маєш віддавати їм 50% заробітку як мінімум. До того ж, контракти тривалістю від 7 до 11 років. Найголовніший час для групи вони хочуть забрати собі. На це нереально згодитись.

А якщо розірвеш контракт – шалена сума штрафу?

Точно не скажу, не розривав. Але знаю щодо Thirty Seconds to Mars: лейбл у них вимагав 30 мільйонів доларів за розірвання.

За вами бігають з пропозиціями співпраці?

Так! Вони ходять на концерти й чекають, поки ти зламаєшся і скажеш: "Окей, давайте". Телефонують на мобільник, надсилають листи... І чекають, доки ми втомимося й витратимо всі свої мізерні гроші та моральні сили. Мовляв, тоді нас можна буде спіймати на голий гачок.

Але ж якщо пропонують, значить вбачають у вас перспективу?

Ми знаходимось на порозі, щоб відкрити двері в світ, і вони це добряче розуміють.

Чого вже вдалось досягти з The Gitas?

Ми видали два альбоми і ЕР. А чим міряти успіхи? Одна з мрій здійснилась, може трохи й не так, як ми собі малювали. Хотіли увійти в світову музичну історію, і ми це зробили – потрапили у фільм Spotify – картину про всіх видатних музикантів, видатні місця і міста. Наші пісні звучать, коли показують Джима Морріссона, Курта Кобейна, Бадді Гая та інших.

Дуже велике досягнення і в тому, що ми протрималися і не підписали лайнових контрактів.

Про "вбивчість" гранжу

Сіетл 1990-тих, олдскульні гранжери Nirvana, Alice in Chains, Saundgarden, Pearl Jam… Витоки вашої творчості звідти? Фанатіли юнаком, коли й собі зробили гранж-гурт "Димна Суміш"?

Звичайно!"Alice in Chains – імовірно, найулюбленіший гурт. Здається, так воно і є. Хоча Nirvana теж дуже багато місця займає в моєму серці Скоріше, займала: зараз не можу її слухати, бо повністю вивчив. А от Alice in Chains ще слухати можу.

А як щодо Saundgarden?

Я бачив їх наживо. Дуже кльово!

Існує думка, що гранж вбиває, бо руйнує тих, хто його виконує: Кобейн застрелився, Стейлі сколовся, Корнелл теж вчинив самогубство… Гранж дійсно згубно діє? Не боїтесь вбити себе музикою?

Не боюся. До того ж, є версія, що Корнелл не вчиняв самогубство, а його, як і Честера з Linkin Park, просто вбили… У них була організація, яка мала виявити для преси головних людей у шоу-бізі, які є насильниками і криміналітетом. Їх вбивство може бути справою рук тих десятка головних продюсерів, які коїли щось дуже страшне і боялись оприлюднення.

А от щодо гранжу і його такої "вбивчості"... Важливо розділити драму і реальне життя. У Лейна Стейлі не вийшло, бо він забагато коловся, відмовився лікуватись після смерті нареченої і просто не виніс цього всього.

А тебе захоплює "вбивчість"?

Я мав багато драм у житті, які сам притягував за вуха. Але десь у 2010-му все переосмислив і відділив драму від реальності. Як на мене, драма існує для творчості, а реальне життя – є реальним життям, і не можна це змішувати.

Але й закордоном драми вистачало… Ти вляпувався у скандали щодо ліцензій музики для реклами і фільмів. Чому з цим складно там? Вже судився з музіндустрією?

Ми не судились, але мали багато аргументів з юристами, зустрічались з опонентами і рік вирішували дуже великі проблеми. Група могла зникнути, бо було багато юридичних питань.

Що значить – бути незалежним музикантом в Америці?

Це дуже складно. В тебе має бути дуже багато грошей, зв'язків і таке інше. Я бачив, як люди здаються, помирають чи сколюються. Це найскладніше місто в світі, щоб жити там.

Сел: Це істинне лайно! Ха-ха. Але це й прекрасно. Це виклик і дуже неспокійний досвід, бо тобі доводиться зустрічатися з людьми з усього світу, з музикантами з усього світу. Ти маєш надзвичайно дивовижне життя і відчуваєш все на собі. Отак став на рейки – і поїхав!

Сашо, ти поїхав саме в Америку, щоб піти ва-банк і не розмінюватись на щось інше?

Якось так. Для когось це тупо, але я не можу по-іншому. Міг би залишитись тут і йти до "вакарчукізму", але я не бачу так. І насправді багато хто назбирав собі грошей, купив машини і квартири. У мене ж нічого нема. Усе, що мав, а мав багато, витрачав на музику. Так і нині. Я готовий поділитись з кимось тим, що маю, якщо розумітиму, що це за правду, а не за гроші.

Про фанів

Сашо, заокеанські фани вже цікавляться вашою творчістю до Америки?

Так. Люди підбирають пісні: як сольні, так і "Димної Суміші". У нас є фани, які приїздять з Сан-Хосе і Сан-Дієго – це вісім і три години в дорозі відповідно.

Як вас сприймають у США?

Вони дивуються! Бо ми навіть для "Елею" нетипова група, яка доволі нетипово себе експонує. Тобто вони реагують: "Вау, що це таке?!"

Ми на сцені ледь не вмираємо: від ран на тілі до розбитих гітар. Це рок-н-рол по-справжньому. Там мало хто так робить.

Хтось розбивав голови, ламав ноги?

Ми нічого не ламали, на щастя. Але було так, що й Селу, і мені опісля було складно ходити.

Чому ви періодично б'єте охоронців на концертах?

Ага, було таке й не раз. Коли охоронці починають бити фанів чи агресивно з ними поводитись, звичайно, я йду на допомогу, інколи зупиняю концерт, бо це неможлива ситуація.

Яка різниця між американськими й українськими фанами?

Якщо людина отримує цей смак, то її вже не відпустить. Вона просто знаходиться у цьому вайбі, який ми створюємо. В Америці фани не такі божевільні, як у нас. Тут люди роками відчувають музику, а там буває, що пів концерту не розуміють, що відбувається, а потім один починає дуріти, інші підхоплюють.

А потім вам доводиться братися за охоронців?

Так.

Сел: Українські фанати божевільні і пристрасні. Мені здається, Україна досі відчуває рок-н-рол до самої серцевини. Насправді українці дуже подібні до латиноамериканців. Вони експресивно відчувають музику, бо не відсторонюються від неї, а віддаються на всі 100%. Круто грати як в ЛА, так і в Києві. Це залежить від енергії рок-бенду. Коли віддаєш – тобі повертається. Велика радість грати тут.

Розкажіть про студійну роботу гурту: коли і що очікувати?

Наразі в нас ще не виданий до кінця ЕР. Нещодавно видали два сингли. Лишилось дуже багато демок і наробок, над якими працюватимемо, повернувшись в Америку. ЕР видамо восени.

The Gitas – новий сингл "Purge" – дивіться відео


У нас уже заплановані концерти в Америці. Нового матеріалу багато, і він дуже відрізняється від старого. Ми шукаємо кристалізований стиль. З нового буде електроніка, колаборація з хіп-хоп-виконавцями й рок у всіх його проявах.

Читайте також: Афіша подій на вересень у Києві: концерти, фестивалі та вечірки

Світові тури розплановано?

Цьогорічний світовий тур не відбувався у повному обсязі, але ми з'їздили в Гватемалу й Україну. Наступного року плануємо зіграти в Аргентині, Бразилії, Мексиці, Німеччині й Польщі. І обов'язково улітку приїдемо в Україну.

Фото: Олексій Горбенко, особистий архів музикантів

P.S. Якщо особи, згадані в інтерв'ю, бажають висловити свою точку зору про описані події, редакція сайту 24 каналу готова дати їм слово.