До і після Бориса Джонсона

Британська Консервативна партія – одна з найуспішніших політичних сил в історії парламентаризму. У XX столітті вона формувала уряд королівства самостійно або в коаліції в сумі протягом 67 років. Нині консерватори перебувають при владі вже 14-й рік поспіль.

Читайте також Росія готується до наступу весною або чому це неможливо

Однак останнім часом їхні справи йдуть не найкращим чином. Відколи Борис Джонсон був звільнений з посади прем'єр-міністра у вересні минулого року, партія почала суттєво програвати в соціологічних опитуваннях своїм головним конкурентам – лейбористам.

Проблеми стали особливо відчутними після відставки Джонсона, хоча зародилися вони ще за багато років до його призначення. Коли у 2016 році шляхом референдуму був підтриманий вихід Великої Британії з Європейського Союзу (так званий Brexit), уряд на чолі з Девідом Кемероном був розгублений, адже керівна верхівка консерваторів хотіла залишитися в ЄС.

Кемерон пішов у відставку, а на його місце призначили Терезу Мей. Вона запам'яталася постійним відтягуванням остаточного виходу країни з ЄС, а також майже програними позачерговими виборами 2017 року.

Нарешті, після приходу Джонсона у 2019 році справи пішли на краще.

  • По-перше, прем'єром став політик, який завжди послідовно підтримував вихід з ЄС. Джонсон не боявся ухвалювати різкі рішення, на які не наважувалися його попередники.
  • По-друге, на виборах того ж року партія значно зміцнила свою більшість в Палаті громад. Не менш важливо, що прем'єр одразу знайшов спільну мову з президентом США Дональдом Трампом.

Однак потім була та сама історія з недотриманням коронавірусних обмежень, що дала привід опонентам Джонсона почати проти нього справжню війну. Найбільше зусиль докладала ліберальна преса, втім і серед однопартійців прем’єра вистачало прихильників його відставки.

Цікаво Чому взагалі в НАТО заговорили про вступ України в обмін на території

Проте справжнє пекло почалося одразу після відставки Джонсона. Завдяки в тому числі його підтримці уряд очолила Ліз Трасс – близька соратниця Джонсона, прихильниця ще більш консервативного підходу у внутрішній політиці (зниження податків) і агресивного – у зовнішній (підтримка України). Цього разу проти прем'єрки виступили фінансові еліти, яким не сподобалися запропоновані новим урядом реформи. Їхніми зусиллями на фінансових ринках була організована штучна паніка, внаслідок якої термін прем'єрства Ліз Трасс обмежився сімома тижнями, ставши найкоротшим в історії британського парламентаризму.

Складне завдання для Ріші Сунака

Місце на Даунінґ-стріт успадкував Ріші Сунак – компромісна фігура, що нині задовольняє кола консерваторів, які ворогують. Однак його уряд наразі є символом занепаду політичної сили, що наближається до чергових виборів у жалюгідному стані. Особливо яскраво проблеми партії підкреслює демографічний розподіл електоральних симпатій.

Головною причиною такого розподілу Кауфман називає загальну культурну тенденцію на відкидання всього, що пов'язане з традиційним консерватизмом: патріотизму, економічної свободи, родинних і християнських цінностей. Рушійною силою тут виступають британські школи й університети, що стали осередками просування соціалізму, неконтрольованої міграції та інших так званих "прогресивних" цінностей.

Відповідно, таке виховання молоді зрештою переростає в їхнє несприйняття тих програмних засад, з якими виступає Консервативна партія.

Таким чином, Україні потрібно готуватися до того, що в січні 2025 року влада може змінитися не тільки в США, але й у Великій Британії. На щастя, лідер лейбористів Кір Стармер кілька місяців тому під час візиту до Києва запевнив, що його уряд не збирається зменшувати підтримку України.

Зауважте Я не втомився за 9 років війни, а комусь набридли сторіс про донати

Утім, серед його однопартійців також є ті, хто виступає проти підтримки України. Зокрема колишній очільник партії Джеремі Корбін неодноразово закликав до припинення допомоги. Розподіл думок лейбористів подібний до того, що ми бачимо в Демократичній партії США: проти підтримки України виступає ліве соціалістичне крило, неформальним очільником якого вважають саме Корбіна.

Так чи інакше, Ріші Сунак має небагато часу для того, щоб подолати невтішну для консерваторів тенденцію. Протягом століть британського парламентаризму партія неодноразово переживала кризові періоди, однак щоразу поверталася на вершину. Побажаймо їм успіху, адже Консервативна партія Великої Британії – це одна з небагатьох панівних сил, представники якої з першого дня фактично одностайно підтримують Україну.