Ця війна показала, що наступальні операції є важкими, особливо проти укріплених редутів. Якщо цей наступ буде не надто вдалим з точки зору реальних здобутків, організувати іншу таку операцію з такими ж можливостями, може бути не так просто. А дещо втомлені міжнародні донори можуть почати наполягати на незадовільному для України компромісі. 24 Канал традиційно зібрав найцікавіше зі сторінок західних видань, які пишуть про Україну.

Цікаво Союзники України побоюються, що перелом у війні відбудеться лише наступного року, – Bloomberg

Лише п'ятеро посадовців володіють усіма деталями контрнаступу ЗСУ, повідомляв ще 6 квітня секретар РНБО Олексій Данілов. Російські війська готуються, або принаймні впевнені в цьому. Впливове видання The Economist обережно аналізує ймовірні сценарії українського контрнаступу.

Британська військова розвідка повідомила, що Росія завершила будівництво трьох шарів оборонних ліній вздовж 120 кілометрів лінії фронту на Запоріжжі в очікуванні українського наступу в напрямку Мелітополя.

Супутниковий знімок, на якому зображені протитанкові перешкоди у вигляді "зубців"

Захоплення Мелітополя допоможе Україні розірвати сухопутне сполучення між окупованими регіонами Донбасу та Кримом. Наступальні сили України складаються щонайменше з десятка бригад. Це великі сили.

Одна з проблем для України тепер полягає в тому, як досягти несподіванки. Якщо вона зосередить свої сили в певному місці, Росія може виявити ці приготування і відповідно посилити свої лінії. Це ставить на перше місце обман,
– зазначає Мік Раян, австралійський генерал-майор у відставці.

Україні доведеться приховувати концентрацію військ, штаби та логістичні центри.

"Це також може означати, що ми побачимо багато мінінаступальних операцій замість кількох великих", – вважає пан Раян.

Це робиться для того, щоб заплутати росіян і ввести їх в оману щодо основних зусиль України. Україна має певний досвід у цьому: вона розумно здійснила перший контрнаступ у Херсоні влітку 2022, щоб відволікти увагу від несподіваної атаки на Харків.

Якщо Україна зможе досягти тактичної несподіванки, наступне питання полягає в тому, чи зможе вона прорвати російську оборону, а потім швидко перекинути додаткові сили через пролом.

  • ЗСУ знадобляться чимало мобільних засобів протиповітряної оборони, щоб тримати російські літаки на відстані.
  • Їй також доведеться подолати річки та мінні поля (перешкоди, які поглинули цілі російські бригади на Сході), а також величезну мережу російських окопів та укріплень.

"Немає жодної військової операції, яку було б складніше спланувати, організувати і виконати, ніж прорив загороджень загальновійськовими підрозділами", – зазначає пан Раян.

Наразі українська армія здебільшого проводить послідовні операції – спочатку артилерійський вогонь, потім наземний наступ – замість більш складних скоординованих операцій,
– каже Франц-Штефан Гаді, військовий аналітик.

Частково це пов'язано з не зовсім гнучкими командирами та відсутністю широкомасштабних тренувань з загальновійськової підготовки, вважає він. Вдосконалення українського командування є пріоритетом для західних союзників, які допомагають тренувати й консультувати українських генералів у Німеччині.

  • Час наступу також залишається невизначеним.
  • Одним із факторів є й погода. Аналітики американської розвідки вважають, що земля на сході України залишатиметься складною для переміщення до початку травня.
  • Інший фактор – укомплектованість. Водночас український Генштаб може розпочати поетапну атаку з перекиданням деяких бригад пізніше, по мірі їх прибуття, але, можливо, вирішить "приберегти все для великого вибуху", максимізуючи тиск на російську оборону. Занадто довге очікування також дозволить Росії окопатися і поповнити запаси боєприпасів.

Таке повне приниження не вважається чимось малоймовірним. Та деякі західні аналітики, вже традиційно, занепокоєні тим, що серйозна поразка дестабілізує Росію до небезпечного рівня, що ускладнить для Кремля проведення будь-яких переговорів, які можуть відбутися після цього. Набагато краще, кажуть вони, щоб Владімір Путін віддав наказ про напівдобровільний відступ (простими словами – давно відомий "жест доброї волі"), як він зробив це із західного берега Дніпра в Херсонській області в листопаді 2022.

Це буде нелегко. Путін досі переконаний, що час на його боці. Він посилює невдачі на кожному кроці, продовжуючи війну після поразки біля Києва, а потім розтринькуючи сотні тисяч мобілізованих призовників у безрезультатному наступі навколо Бахмута, починаючи з січня. В оцінці DIA, яку вперше опублікувала газета Washington Post, мовиться про те, що навіть якщо Україна завдасть "неприйнятних втрат російським військам", Росія вважатиме за краще провести нову мобілізацію, а не вступати в переговори.

У The Economist попереджають, що вибори в США та нестача техніки можуть накладати на ЗСУ зростаючі обмеження, а найближчі місяці можуть стати вирішальним періодом усієї війни.

Натомість видання Foreign Policy наполягає, що саме перші 24 години довгоочікуваного контрнаступу можуть стати найдовшими, а головне – найважливішими для ЗСУ. Як сказав німецький фельдмаршал Ервін Роммель своєму ад'ютанту перед очікуваним вторгненням союзників у Нормандію в 1944 році: "Перші 24 години вторгнення будуть вирішальними... Для союзників, як і для Німеччини, це буде найдовший день". Роммель знав, що початкова фаза атаки часто формує характер подальшого бою, встановлює перемогу чи поразку і визначає стратегічний вплив наступу.


Мапа бойових дій / The Economist

Швидше за все, такі фактори, як тактична несподіванка, лідерство на полі бою і бойовий дух, стануть вирішальними в перші 24 години після нападу. Саме це, а не лише зброя, допоможуть визначити, чи вдасться українцям нагнати паніку на росіян, паралізувати російське військове керівництво і спричинити збій у системі командування і контролю. У цьому сценарії українські бронетанкові колони проривають багатошарову російську оборону, швидко просуваються в російський тил і загрожують вузлам управління, таким як військові штаби і центри постачання, посилюючи паніку і параліч.

  • Досягнення тактичної несподіванки в перші години наступу матиме вирішальне значення, оскільки це збільшує шанси на локальну вогневу перевагу і вигідне співвідношення сил, принаймні на короткий період часу. Для цього не обов'язково потрібно, щоб концентрація сил ЗСУ залишалася в таємниці – в будь-якому випадку, це малоймовірно, враховуючи супутникові знімки, а також дешеві і поширені на полі бою безпілотники.
  • Навпаки, щоб розтягнути російські сили і не допустити концентрації захисників, Україні потрібно буде залишити Росію в невіданні щодо того, де й коли ці зібрані сили завдадуть удару. Водночас Україна має переконатися, що місце, обране для спроби прориву, може бути швидко розширене, щоб забезпечити глибоке проникнення. До прикладу, шляхом швидкого захоплення важливих доріг, перехресть або залізничних вузлів.

У продовження теми не зайвим буде порушити й інше питання, яке важливе для українського контрнаступу. Та почнімо здалека. Невдалу спробу Росії в січні та лютому захопити Вугледар деякі військові оглядачі описують, як танкову битву. Це не зовсім так, переконані в The Economist. Відеозаписи наступу вказують на те, що це була швидше битва російських танків проти українських протитанкових засобів, зокрема мін. Мінам це вдавалося найкраще. За даними Moscow Times, що базується в Амстердамі, Кремль звільнив генерала Рустама Мурадова, командира, відповідального за цей наступ. Подібні дії спостерігалися й в інших місцях: то чому ж росіяни продовжують посилати свої танки на мінні поля?


Російські танки масово підриваються на мінах / фото Polaris

Наказ про просування під Вугледаром може здатися свідченням помилки командування. Але для танків мінне поле не повинно бути непрохідним. Міни рідко коли насправді знищують танки, хоча зазвичай їм вдається знерухомити їх, пошкодивши гусеницю або відірвавши колесо.

  • Якщо мін лише кілька, нападники можуть прорватися;
  • якщо вони захоплюють певну територію, пошкоджену техніку можна буде відремонтувати;
  • Але у Вугледарі, як і в інших місцях, Україна встановила велику кількість мін впритул одна до одної. Спроби знайти прогалини були безрезультатними. Що ще важливіше, зусилля Росії з розмінування виявилися неефективними.

Екіпажі танків мають різні способи пересування мінними полями у відносній безпеці. З часів Другої світової війни вони прокладають безпечні смуги з катками, які штовхають перед машиною, щоб підірвати міни. Теоретично, один танк у кожному російському взводі повинен використовувати КМТ (колійний мінний трал або гусеничний мінний трал), який має катки для підриву мін тиску, леза плуга для виштовхування заглиблених мін з дороги та електромагнітний пристрій для спрацьовування магнітних мін.

Але екіпажі танків, схоже, не вірять в їхню ефективність. На одному з широко розповсюджених відеороликів показано, як російський танк підривається, коли його КМП не може здетонувати міну. Багато російських танкових екіпажів відмовилися від своїх КМУ ще минулого літа.

Взводи, що не мають КМП, покладаються на спеціальні інженерні підрозділи, які розчищають їм шлях. Російські інженери мають мінні плуги БМР-3МС або УР-77 "Метеорит", які запускають вибухові кабелі, щоб прокласти вільний шлях довжиною 90 метрів і шириною шість метрів. Теоретично вони забезпечують безпечні маршрути через мінні поля. Але водії танків можуть запанікувати під ворожим вогнем і з'їхати зі смуги. Якщо захисники виводять з ладу головну машину в колоні, вона перекриває шлях, змушуючи тих, хто їде за нею, покинути безпечний маршрут або розвертатися під вогнем. Міноборони Великої Британії заявило, що під час бою за Вугледар українські війська стріляли з гранатометів по смугах, розчищених російськими саперами.

Нездатність Росії пробиватися через мінні поля серйозно ускладнила її наступальні дії. У найближчі тижні Україні потрібно буде продемонструвати майстерність вже в тому, чого не має Росія. Вона планує власний контрнаступ, а російські міни ТМ-62 охороняють ключові території на Півдні та Сході. Українське командування показало себе компетентним і здатним до адаптації. За останні тижні Україна отримала обіцянки про постачання західного обладнання для розмінування – від фінської бронетехніки до американських вибухових зарядів. Це буде перевірено на практиці.

Західні технології на мільйони доларів потрапляють у російські ракети, що ставить під сумнів ефективність санкцій, пише The New York Times.

Наприкінці минулого місяця посадовці США та ЄС обмінялися інформацією про заборонені технології на мільйони доларів, які просочуються крізь шпарини їхніх оборонних систем на територію Росії. Високопоставлені чиновники податкових і торговельних органів відзначили різке зростання обсягів продажу мікросхем та інших електронних компонентів до Росії через Вірменію, Казахстан та інші країни.

У той час, коли Україна намагається вибити Росію зі своєї території, США та їхні союзники ведуть паралельну боротьбу за те, щоб мікросхеми, необхідні для систем озброєння, безпілотників і танків, не потрапили до рук росіян.


Український військовий тримає в руках електронний блок безпілотника, який Росія використовує проти України / STR / NurPhoto, Getty Images

Але позбавити Росію доступу до мікросхем було доволі непросто, і Сполучені Штати та Європа не здобули однозначної перемоги. Хоча здатність Росії виробляти зброю зменшилася через західні санкції, введені ще понад рік тому, Москва все ще отримує обхідний доступ до багатьох електронних компонентів.

Результат руйнівний. Поки США та ЄС об'єднуються, щоб надати українцям зброю для продовження боротьби з Росією, їхні власні технології використовуються Росією для боротьби у відповідь.

Водночас американські урядовці стверджують, що масштабні санкції, які вони ввели в партнерстві з 38 іншими урядами, завдали серйозної шкоди російському військовому потенціалу та підвищили витрати Росії на закупівлю необхідних їй деталей.

"Я вважаю, що ми дуже ефективно перешкоджаємо Росії утримувати і відновлювати військові сили", – заявив у березні Алан Естевез, який курує експортний контроль США в Бюро промисловості і безпеки Міністерства торгівлі США.

Ми усвідомлюємо, що це важка, кропітка робота. Вони адаптуються. Ми пристосовуємося до їхньої адаптації,
– додав пан Естевез.

Немає сумнівів, що торговельні обмеження значно ускладнюють отримання Росією технологій, які можуть бути використані на полі бою, значна частина яких розробляється компаніями зі США та країн-союзників. Прямі продажі мікросхем до Росії зі США та їхніх союзників впали до нуля. Американські чиновники заявляють, що Росія вже вичерпала більшу частину своїх запасів найточнішої зброї й була змушена замінити її менш якісними або контрафактними деталями, які роблять її озброєння менш точним.

  • Але дані про торгівлю показують, що інші країни втрутилися, щоб забезпечити Росію частиною того, що їй потрібно. Після різкого падіння одразу після вторгнення в Україну, російський імпорт мікросхем знову почав зростати, особливо з Китаю.
  • За даними аналітичного центру Silverado Policy Accelerator, імпорт у період з жовтня по січень щомісяця складав 50 і більше відсотків від середнього довоєнного рівня.

Сара Стюарт, виконавчий директор Silverado, заявила, що експортний контроль, введений проти Росії, порушив існуючі ланцюги поставок, назвавши це "справді позитивним моментом". Та за її словами, Росія "все ще продовжує отримувати досить значну кількість" чіпів.

Це дійсно дуже велика мережа ланцюгів постачання, дуже складна і не обов'язково прозора. Чіпи справді всюдисущі,
– сказала пані Стюарт.

У той час, коли Росія намагалася обійти обмеження, американські чиновники постійно посилювали свої правила, в тому числі додаючи санкції проти десятків компаній і організацій в Росії, Ірані, Китаї, Канаді та інших країнах. Сполучені Штати також розширили свої торговельні обмеження, включивши до них тостери, фени та мікрохвильові печі, які містять мікросхеми, і створили "ударну групу по боротьбі з підривними технологіями" для розслідування та переслідування незаконних суб'єктів, які намагаються придбати чутливі технології.

Асоціація напівпровідникової промисловості, що представляє найбільші компанії-виробники мікросхем, заявила, що співпрацює з урядом США та іншими сторонами для боротьби з незаконною торгівлею напівпровідниками, але контролювати їхній потік надзвичайно складно.

"У нас є суворі протоколи для усунення недобросовісних учасників з наших ланцюгів поставок, але з урахуванням того, що щороку у світі продається близько трильйона мікросхем, це не так просто, як перемкнути вимикач", – мовиться в заяві асоціації.

  • Досі російські військові, схоже, покладалися на великі запаси електроніки та озброєння, які вони накопичили до вторгнення. Але ці запаси можуть вичерпатися, що робить для Росії нагальнішою потребу в нових поставках.
  • Звіт, опублікований у вівторок незалежною групою Conflict Armament Research, що досліджує російську зброю, знайдену на полі бою, виявив перший відомий приклад використання Росією чіпів, виготовлених після початку вторгнення.

За словами Дем'єна Сплітера, який очолював розслідування для C.A.R., три ідентичні мікросхеми, виготовлені американською компанією на офшорному заводі, були знайдені в безпілотниках Lancet, які відшукали в Україні в лютому і березні цього року.

Обмін розвідувальною інформацією між США і Європою є частиною зусиль, які ще тільки зароджуються, але дедалі більше посилюються, щоб мінімізувати витік таких елементів до Росії. У той час, коли Сполучені Штати мають більший досвід застосування санкцій, ЄС бракує централізованої розвідки, митних і правоохоронних органів.