Красовицький: В Україні без проблем може з'явитися своя Джоан Роулінг

Про те, чого сьогодні не вистачає книговидавничому бізнесу в Україні, яким в його уявленні є цікавий автор, і коли в нашій країні може з'явитися власна Джоан Роулінг, Красовицький розповів в інтерв'ю сайту "24".

Книги в сучасному світі – це що таке?

Те ж, що і в світі більш ранньому. Їхня функція абсолютно не змінилася. Це – головний носій стабільних знань. Помилково кажуть, що книги – носій інформації. Носій інформації – це занадто звужене формулювання. Книги – саме носій знань, не применшуючи і не перебільшуючи їхнього значення.

Частина книжкового ринку, яка в цивілізованих країнах зменшилася у зв'язку з появою інтернету, це – словники та енциклопедії. Вони, очевидно, виконують саме суто інформаційні функції. Всі інші сегменти ринку або трішки видозмінилися, як, наприклад, путівники та альбоми живопису, або залишилися такими ж, як художня література.

Незалежно від форми – друкованої чи електронної?

Електронна книга – теж книга. У будь-якій цивілізованій країні, де прийнято виробнику платити, а не красти у нього, це просто додаткова частина ринку, щодо паперової книги.

Якщо книги – це носій знань, то видавничий бізнес – це що?

Це – інтелектуальний бізнес. Ті, хто створює книги, є інтелектуалами, ті, хто їх читає – або є інтелектуалами, або хочуть ними стати. Ті, хто працює з книгами, – це провідники між першими і другими.

Відповідно, вони теж – інтелектуали?

Не завжди. Один книжковий спекулянт, коли ми починали бізнес, мені говорив: "Чесно скажу, у мене вдома немає жодної книжки. Але я в них дуже добре розбираюся, як в товарі".

Інтелектуальний бізнес відрізняється від будь-якого іншого?

Відрізняється.

Чим?

Він непередбачуваний з точки зору традиційних засобів маркетингу. У нього інші закони. Приклад: Джоан Роулінг. Написала свій перший роман про Гаррі Поттера, тикалася по видавництвах, видавці не брали його і говорили, що це не повинно продаватися. Потім вона прийшла в одне видавництво, де його взяли – і це вилилося мільйонами і мільйонами примірників. Якби це був традиційний товар, такого не сталося б. Перше ж видавництво взяло б цей товар і заробило б на ньому гроші.

Другий приклад – Андрій Курков. Перш ніж він відбувся як письменник в Україні, він відбувся як письменник у світі. Багато років він розсилав перекладені ним самим уривки з власних творів. У 500 світових видавництв. У 500! До появи інтернету. І регулярно діставав відмови. Наприклад, одне з найбільших англійських видавництв "Харвелл" написало йому у відповідь лист: "Шановний пане Курков! Ми видаємо тільки якісну літературу. Тому, на жаль, Вам доведеться звернутися в інше видавництво". Він продовжував звертатися. Поки, нарешті, швейцарське видавництво "Діогенес" не оцінило його книги. Воно купило права, в тому числі і на решту світу. Його почали перевидавати в різних країнах і через 10 або 12 років видавництво "Харвелл" перекупило права на видання тих же книг Куркова, на яке воно колись відповіло відмовою. Якби це був якийсь інший товар, наприклад, меблі, то я не уявляю такої ситуації.

Для Вас особисто видавничий бізнес – це що?

З огляду на те, що я в ньому вже 27 років, то це більше половини взагалі всього, чим я зайнятий у своєму житті. Весь час доби, за винятком сну протягом 27 років – все присвячено цій справі.

Книги для задоволення, а не по роботі, читаєте?

Ті книги, які по роботі, читаю на планшеті. А як читач вважаю за краще паперовий вигляд, і таким чином для себе це розмежував. Але це не означає, що ті книги, які я читаю по роботі, не приносять мені задоволення. Інша справа, що ті книги, які читаю на папері, точно цікаві мені як читачеві.

Постійна робота з книгами розвиває?

Безумовно. Я вважаю, що освічена людина повинна читати книги в співвідношенні 1: 1 - художні та нехудожні. Комусь із категорії нон-фікшн подобаються книжки про будову нашого мозку, комусь – про те, як вести себе в пристойному суспільстві. Мені, наприклад, подобаються книги з історії, з великою кількістю фактів. Усі розвиваються по-різному. Якщо читаєш такі книжки – ти розвиваєшся. Якщо читаєш художні книжки – ти теж розвиваєшся, тому що ти розвиваєш власну фантазію.

Коли говорять про те, що школярі стали менше читати, це говорить про те, що до виходу зі школи школярі стають менш творчими людьми, ніж були їхні попередники.

Чим відрізняється Олександр Красовицький нинішній від Олександра Красовицького початківця?

Перша відмінність стосується того, що я говорив про маркетинг. Абсолютна частина рішень приймається видавцями інтуїтивно. Винятком є шкільні підручники, жіночі романи, детективи і фантастика – ті жанри, де можна побудувати довгу серію, або де є об'єктивний фактор, як шкільна програма. У всіх інших книгах є багато суб'єктивного. Кожен раз, коли ми видаємо книгу, треба придумати вид палітурки, обкладинки, сорт паперу, формат, кегль, ще якусь кількість менш значущих чинників. Від усього цього залежить ціна книги, її зовнішній вигляд і те, на яку аудиторію вона розрахована. І перш за все, потрібно уявити, хто є читачем цієї книги за визначенням.

Так ось, коли ми починали видавати книги, я точно не вмів оцінити, на кого спрямована будь-яка книга. Я-початківець і я-нинішній відрізняються, в першу чергу, цим розумінням: спочатку треба придумати, кому продавати книгу, а потім вже – думати, як її зробити. Не можна спочатку взяти рукопис, а потім його видати. "Фоліо" зараз практично не друкує книг, яких ми не замовили. Все, що ми видаємо, – це продукт, створений в діалозі видавця з автором.