Станція "Арсенальна". Береги Дніпра в цьому місці настільки високі, що інженерам довелось сягнути позначки у рекордні 105 метрів, так що навіть мандрівка ескалаторами займає близько 5 хвилин.
Втім, вражає тут навіть не так глибина, як інженерна винахідливість. Що робити якщо таких довгих ескалаторів просто не існує? Кияни довго думали і нарешті запропонували здавалось би нереальний план: розбити спуск на 2 частини, а між ними побудувати проміжний вестибюль.
Але тоді постало друге питання: як між двома виритими котлованами розмістити будівельників, які б зводили цей вестибюль. І знову з'явилось революційне рішення. А якщо збудувати вестибюль на поверхні, а опісля спустити його на потрібну глибину. Такого у світі раніше ще ніхто не робив.
Коли кияни побачили гігантське залізобетонне кільце вагою понад три тисячі тонн, жартівливо називали його "величезною склянкою". От тільки команді фізиків, хіміків та геодезистів було не до жартів.
Читайте також: Першим електричним трамваєм світ завдячує українцеві
Для надійності вони провели спеціальну заморозку ґрунту. Довкола конструкції вирили сотні міні-свердловин і залили в них хлорид кальцію. Всередині бетонного кільця працював екскаватор, який викидав зайву землю через спеціальні отвори. Коли купол вгруз нижче рівня землі, ґрунт почали висипати на його вершечок.
За 4 місяці всі видихнули з полегшенням — вестибюль був на своєму місці. А вже у листопаді 1960 року кияни вперше випробували найглибшу станцію у світі.