Потрійне бінго по нафті Росії і ліквідації в Москві: чому Путін опинився у пастці

Пропагандисти є законними цілями, адже проти нас ведеться жорстка когнітивна війна, покликана спотворювати інформаційне поле та деморалізувати суспільство. Робота по таких фігурах – абсолютно виправдана, і українські фахівці демонструють тут тонке почуття гумору, обираючи локації на кшталт Кіровоградської вулиці. Детальніше читайте в ексклюзивній колонці для 24 Каналу.

Чому колаборанти й перебіжчики досі вважають, що в Москві чи Петербурзі вони в безпеці? По-перше, їм просто нікуди тікати. По-друге, у велетенському мегаполісі легше загубитися, і вони наївно сподіваються, що про них забули.

До того ж вони розраховують на наш гуманізм: українці – не звірі, ми не влаштовуємо масових терактів заради ліквідації однієї особи. Операції плануються так, щоб мінімізувати шкоду для випадкових людей. Проте ілюзія безкарності розбивається об реальність: відплата дістане кожного, скільки б років не минуло.

Енергетичний зашморг: бінго для нафтової галузі Росії

Паралельно триває системне винищення російської нафтопереробки. Удар по НПЗ "Лукойл" у Волгограді, де виведено з ладу установки первинної переробки АВТ-1 та АВТ-6, позбавляє агресора до сімдесяти відсотків потужностей заводу.

Проте ще важливішою ціллю є лінійно-диспетчерська виробнича станція "Самара", яку атакували вже вшосте. Це критичний вузол, де нафта змішується до експортного сорту Urals і перекачується далі на заводи та термінали.

Залізницею такі гігантські обсяги сировини перевезти неможливо – уся російська нафтова індустрія прив'язана до трубопровідної системи. Коли станції перекачування виходять з ладу, запускається незворотна ланцюгова реакція: росіяни не можуть транспортувати нафту на НПЗ, не можуть експортувати її і змушені глушити свердловини в Сибіру. Це справжнє потрійне бінго. За останній місяць ми побачили понад десяток успішних ударів. Якщо вибити ще близько чотирьох ключових заводів і остаточно обнулити виробництво дизелю, колапс настане значно швидше, ніж багато хто очікує.

Індійський розворот та іранський глухий кут

На тлі руйнування внутрішньої інфраструктури тріщить по швах і зовнішній збут. Показовою є динаміка в Індії: за останніми даними, Нью-Делі суттєво наростив імпорт сировини з Близького Сходу, скоротивши закупівлі в Росії. Причина суто прагматична: російська нафта стала занадто дорогою через високі ставки фрахту, довгі логістичні маршрути та токсичність санкцій. Країни Перської затоки налагодили стабільні танкерні поставки і переплачувати Москві ніхто не збирається.

Сподівання Кремля на допомогу Ірану також не справджуються. Тегеран завжди підігравав Москві, розпалюючи нестабільність у регіоні задля підняття цін на нафту. Але зараз у режиму аятол методично виривають жало: Саудівська Аравія переорієнтує потоки на Червоне море, ОАЕ зводять обхідні магістралі, а американські військові патрулюють Ормузьку протоку.

Якщо під контроль партнерів повернеться видобуток в Ірані чи Венесуелі, чия важка нафта повністю замінює Urals, російська сировина на світовому ринку стане взагалі непотрібною.

Пастка європейської безпеки та ультиматуми Кремля

Візити американських емісарів Стіва Віткоффа та Джареда Кушнера до Москви й подальші переговори в Дубліні свідчать про активізацію дипломатичних контактів. Проте не варто тішитися ілюзіями щодо готовності Путіна домовлятися про тривалий мир. Я категорично не погоджуюся з тезою, ніби за столом переговорів немає України. Україна є центральною темою і головним стрижнем усієї геополітики.

Чого насправді домагається Москва, втягуючи в процес європейців? Путін намагається розколоти Євросоюз, призупинити дію санкційного тиску – зокрема заборону на імпорт скрапленого газу – та заморозити ремілітаризацію Європи. Вимоги Кремля щодо нової архітектури безпеки зводяться до банальної спроби ліквідувати український військовий потенціал. Росіяни хочуть нав'язати пропорційне скорочення армій, щоб фактично знищити наш оборонно-промисловий комплекс і залишити нас беззахисними.

Крім того, Путіну життєво необхідно повернутися на енергетичний ринок ЄС. Без європейських грошей російська імперія неминуче розпадеться, як колись розпався Радянський Союз. Але Дональд Трамп одним махом вибив росіян з європейського ринку газу та нафти, замінивши їх американськими ресурсами, і назад їх уже ніхто не пустить.

Незворотне зіткнення: чому Кремль піде проти НАТО

Чергові ультиматуми Москви про повернення НАТО до кордонів 1997 року свідчать про те, що диктатор загнаний у кут. У Путіна просто немає іншого виходу, окрім як спробувати піти на пряму ескалацію чи гібридну війну проти країн Альянсу за допомогою дронів і провокацій, аби перевернути шахову дошку й остаточно залякати західний світ.

Проте Україна вже демонструє, як треба діяти. Нещодавнє ураження ворожого катера в Балтійському морі біля острова Готланд показало, що наші можливості сягають далеко за межі Чорного моря. Ми здатні одночасно бити по ворогу і на Каспії, блокуючи постачання з Ірану, і на Балтиці. Те вікно в Європу, яке колись прорубав Петро I, зараз невідворотно зачиняється завдяки українським зусиллям.

Поки окремі західні лідери вагаються, Україна вже виконує функції східного щита всього вільного світу. І найкраща тактика для нас зараз – декларувати відкритість до діалогу, методично випалюючи залишки російської нафтової економіки.