Деталі дослідження
Дослідження припускає, що сувора ділянка суші, яка тепер відома як Лікус Сульчі, завдячує своїм формуванням взаємодії розплавленої лави та давньої води. Вважається, що ця подія, яка змінила ландшафт, сталася мільйони років тому, коли розпечена лава виверглася з вершини Олімпу Монс і взаємодіяла з льодом і водою біля підніжжя вулкана.
А тим часом Учені підрахували, скільки потрібно людей для створення колонії на Марсі
Результатом цієї взаємодії стали значні зсуви, деякі з них поширилися на вражаючу відстань близько 1000 км від епіцентру вулкана. Протягом століть ці завантажені уламками зсуви поступово зминалися і застигали, створюючи характерні риси, які ми спостерігаємо сьогодні.
Ці знахідки поновили давню дискусію про роль води в геологічній історії Марса. Панівна теорія отримує додаткову підтримку, припускаючи, що рідка вода колись була в надлишку на Червоній планеті, що сприяло формуванню її нинішнього посушливого рельєфу. Планета, яка зараз характеризується своїми негостинними пустельними умовами, могла колись мати процвітаюче водне середовище, яке суттєво вплинуло на особливості її поверхні.
Дослідження поверхні Марса
Зображення Lycus Sulci були зроблені в січні цього року орбітальним апаратом Mars Express Європейського космічного агентства, який відзначив двадцятиріччя безперервних спостережень за Марсом. Ця місія була присвячена розгадці таємниць геологічного минулого Марса та виявленню потенційних слідів підземних вод.
Цей нещодавній прорив ґрунтується на попередніх відкриттях, зроблених у липні, які виявили суттєві геологічні докази, що стосуються масивних скель, які оточують Олімп Монс. Вважається, що ці уступи окреслюють давню берегову лінію, в межах якої знаходиться значна западина, яка, як вважається, колись містила рідку воду. Нові знахідки підтверджують цю теорію, припускаючи, що нижня частина Олімпус-Монс зазнала структурної дестабілізації через взаємодію між внутрішньою ексудацією лави і водно-льодовим складом в її основі.
Топографія Lycus Sulci / Фото ESA
Розглядаючи це явище, дослідники зазначили:
Цей обвал відбувся у формі величезних каменепадів і зсувів, які сповзли вниз і широко поширилися по навколишніх рівнинах.
Lycus Sulci, який добре видно на нещодавно отриманих зображеннях, простягається на дивовижні 1000 кілометрів від основи Олімпу Монс, майже досягаючи кратера Єлва. Названий на честь міста в Нігерії, кратер Єлва є характерною марсіанською чашею діаметром 8 кілометрів. Помітні канавки, що позначають потоки лави біля кратера Єлва, свідчать про велику кількість зсувів, які виникли з флангів вулкана.
Дивіться також Марс із кожним роком обертається все швидше, показали спостереження NASA
Хоча потенційні наслідки минулого життя на Марсі є інтригуючими, дослідження не робить остаточних висновків щодо придатності регіону Lycus Sulci для життя зараз. Схоже дослідження, проведене у 2019 році на Землі, продемонструвало, що деякі екстремофіли, відомі як "лавові цвіркуни", можуть процвітати в умовах спеки після виверження вулканів на Гаваях.
Підтвердження присутності рідкої води в далекому минулому Марса відкриває позитивні перспективи щодо можливості існування позаземного життя. Проте вчені припускають, що будь-які організми, які могли колись процвітати в марсіанських океанах, швидше за все, загинули разом зі зникненням цих водойм.