Зокрема, про брак персоналу, блокування експорту, відключення електроенергії та загрозу російських ракетних атак. Та навіть весь цей комплекс проблем не зміг повністю зупинити роботу металургійного комбінату у Запоріжжі. Проте, за словами його генерального директора Романа Слободянюка, майбутнє металургійної промисловості України та "Запоріжсталі" нині під питанням.

До теми У Метінвесті розповіли, чи зможе українська металургія протистояти можливим блекаутам

Що сьогодні гальмує галузь

Поки виробники не зможуть доставляти сталь на ринки Чорним морем, де Росія чинить перешкоди для судноплавства, перспективи відновлення галузі, яка за важливістю для економіки України поступається лише сільському господарству, є малоймовірними.

Якщо не відкриють морські порти, наша галузь не виживе, й усі інші галузі підуть услід за нами,
– зазначив Олександр Каленков, президент об’єднання підприємств "Укрметалургпром", в інтерв’ю Reuters.

Статистичні дані об’єднання пояснюють, що у 2021 році Україна виготовляла 21 – 22 мільйони тонни сталі на рік, а торік, після вторгнення Росії, виробництво скоротилося до 6,3 мільйона тонн. Такий спад частково пояснюється тимчасовою окупацією українських територій та руйнуваннями великих комбінатів, зокрема в Маріуполі. Саме на металургійному комбінаті "Азовсталь" точилися одні з найзапекліших боїв війни.

За останніми даними, за 9 місяців 2023 року виробництво скоротилося ще на 17% проти минулого року, до 3,9 мільйона тонн, хоча за підсумками року показник може дещо зрости.

Ще однією невеликою світлою плямою є внутрішній попит, який зростає, оскільки Україна виготовляє більше зброї, будує бомбосховища та починає відбудовувати міста, що були пошкоджені під час війни.

Але навіть з урахуванням того, що споживання майже подвоїлося до 2,6 мільйона тонн із січня по вересень, цього недостатньо для підтримання галузі, яка раніше експортувала чотири п’ятих своєї продукції. До того ж до повномасштабного вторгнення частка гірничо-металургійного комплексу загалом становила 10% ВВП України та 30% експорту.

Потяги та кораблі

Оскільки чорноморських перевезень практично не існує, виробники сталі відправляють залізницею до Європи стільки продукції, скільки можуть.

З 1800 вантажних вагонів, які щодня прямують з України до Європи, близько половини припадає на металургійну промисловість, а ліміт для залізничного експорту становить близько 3 млн тонн на рік.

Якщо порівнювати з морськими перевезеннями, то це коштує вчетверо дорожче,
– сказав Слободянюк журналістам Reuters, які відвідали комбінат на початку цього місяця.

Він додав, що цього року тарифи на вантажні залізничні перевезення зростуть, що призведе до збільшення вартості ще на 20 – 30%.

Водночас за словами Станіслава Зінченка, керівника українського дослідницького GMK Center, орієнтованого на сировинні ринки, у 2023 році через південні порти Одещини пройшло менш як 100 000 тонн сталі, мала частка від потреби.

У 2023 році "Запоріжсталь" планує експортувати дві третини з 2,4 – 2,5 мільйона тонн залізної руди та сталевого прокату. До вторгнення обсяг виробництва комбінату становив 4,2 мільйона тонн на рік.

Київ починає спрямовувати вантажі через так званий гуманітарний коридор, що пролягає вздовж узбережжя України, Румунії та Болгарії та далі територією Туреччини, після того, як Росія вийшла із зернової угоди, за якою вона погодилася не атакувати судна, що перевозять сільськогосподарську продукцію.

Чиновники та керівники сподіваються, що цей маршрут використовуватиметься і для сталі. Проте це ризиковано з огляду на війну, що триває в Україні та на Чорному морі, а також через те, що Росія збільшила кількість атак на портову інфраструктуру Одеси та її околиці останніми тижнями.

Відключення електроенергії, персонал у ЗСУ

Окрім обмеженого експорту, металургійні заводи стикаються з проблемою пошуку працівників, не зважаючи на роботу на знижених потужностях.

Декілька сотень працівників "Запоріжсталі" залишили місто на початку війни через близькість Запоріжжя до лінії фронту, що розташовано лише за 50 кілометрів до найбільшої в Європі атомної електростанції, яка перебуває під контролем Росії.

Ще 1050 людей пішли служити до Збройних сил України, 40 із них загинули. Слободянюк підкреслив, що загалом комбінат втратив 20% персоналу, який до вторгнення налічував близько 10 000 робітників.

Вальцювальник прокатного стану Максим Медков розповів, що на його ділянці ледь вистачає людей, щоб продовжувати роботу. Після того як 17 працівників цеху стали до армії, близько 20 студентів пройшли навчання.

Люди хворіють або мають сімейні проблеми, й тоді стає важко,
– говорить він в інтерв’ю Reuters.

Проте більшість працівників комбінату, з якими спілкувався Reuters, сказали, що вони планують продовжувати працювати.

Олександр Ясунас, який у 23 роки виглядає незвично в оточенні вкритих сажею колег, що працювали на величезних доменних печах комбінату ще до його народження, планує залишитися.

Нерегулярне постачання електроенергії також загрожує скороченням виробництва, оскільки наближається зима, й навантаження на мережу досягає максимуму. Минулої зими Росія завдала ударів по українській енергосистемі сотнями ракет та дронів, пошкодивши близько 40% мережі. Частина об’єктів потребує ремонтів, а температура почала знижуватися, що призвело до зростання попиту на електроенергію.