Що вам брехали про козаків: найпопулярніші російські фейки легко спростувати

Ми спробуємо розібратися, ким і якими насправді були унікальні українські воїни. Розвіяні міфи та відверті вигадки – читайте далі.

Попередній випуск Московія нав'язувала "великорусский язык": російська влада намагається знищити українську мову

Між №1: Козаки – селяни-втікачі

Російські історики змальовують козаків як селян, які втікали від панів на Січ. Такі бідні-нещасні, в останній латаній одежині від безвиході кидають плуг, беруть у руки шаблюку і йдуть у бій. Це справжнісінький фейк, який спростували історики.

Козаком на той час міг стати кожний. Козаки прирівнювали себе до шляхти, до дворянства– запевнив доктор історичних наук Тарас Чухліб.

"Чому ж Корона Польська не хотіла вписувати у реєстрі усіх 200 – 300 тисяч? Вписували тільки 40 тисяч, а за білоцерківським реєстром – тільки 20 тисяч. Всі хотіли записатися у тогочасну шляхту, дворяни, тобто в нобілітет", – додав Чухліб.

Поміж козаками насправді були люди різних станів суспільства – від селян до шляхтичів і навіть князів з давнім родоводом.

"Без жодного сумніву, що основну масу козацтва низового складали втікачі від будь-якої влади державної. Однак були також і городові козаки – ті, які жили в містах, мали свої родини, займалися або купецькою справою, або іншими своїми заняттями і козакування. Тобто війна для них була паралельним заняттям. Цих козаків, безумовно, було значно більше ніж запорожців, які не мали сімей, які жили як суто військовий стан", – пояснив історик Іван Сварник.

Серед козаків безперечно були селяни, але здебільшого – це дрібна і середня шляхта. Історія зафіксувала чимало постатей з найвищих прошарків суспільства, які ставали козаками.

В Богдана Хмельницького служив, наприклад, Лаврін Капуста. Про нього багато легенд є, він походив з князівського роду"– зауважив Чухліб.

Тогочасним олігархом можна назвати Юрія Немирича. Цей чоловік походив зі старовинного роду магнатів. Здобував освіту не абиде, а в британських Оксфорді, Кембриджі та паризькій Сорбонні. І з таким багажем знань і цілим списком власних сіл, він переїхав у Чигирин до Хмельницького, а потім і до Виговського.

"Він пішов і сказав: "Я буду простим козаком". І козаки його не дуже любили, хоча Юрій Немирич допоміг і фінансував проєкт Гадяцької угоди 1658 – 1659 років між Військом Запорозьким і Короною Польською, Великим князівством Литовським, коли мало відродитися Руське князівство", – розповів історик Чухліб.

Міф 2: Козаки – гультіпаки і пияки

Якщо слухати московські побрехеньки, то козаки в уяві постають як такі собі пиячки, гультіпаки із невеликим розумом, яким їсти не дай, лиш би була горілка відрами і достатньо місця, щоб пострибати гопака. Та й чого там дріб'язкувати у такій маніпуляції, якщо пияками можна охрестити цілий народ.

Створювався міф щодо всіх українців, що вони тільки можуть в Радянському Союзі, а перед тим ще в Російській імперії, тільки танцювати та пити горілку. Ходити в своїх шароварах і вишиванках, співати свої пісні– розповів Чухліб.

"Однак якщо українець брав у руки зброю і казав, що він буде виступати за свою Україну – то оголошували, що це якийсь бандит", – додав він.

Варто прочитати Мова чи "нарєчіє": докази того, що українська не є діалектом російської

Пиятика, звісно, існувала чи не у будь-якій армії в історії людства. Це не таємниця. Була й на Січі, але зовсім не в таких масштабах, як намагаються переконувати московити. Варто поглянути бодай на те, що саме тоді називали горілкою? Це був напій з міцністю сучасного вина чи слабкої наливки.

Запорожці не пили горілки, про це варто забути. Горілка була пізнішим винаходом– запевнив Сварник.

"В час виникнення козацтва вони віддавали перевагу слабоалкогольним напоям. "Ой не п'ються пива-меди". Пиво і мед – це є слабоалкогольні напої, які ніколи не сягають 10 – 11 градусів міцності", – зауважив він.

Козаки коли приходили на Січ, мали випити відро горілки, яка мала 14 – 18 градусів. "Та й відро… Що зараз міцному українському хлопцю випити відро сидру чи пива міцного? Однак після цього треба було показати себе в бойовому мистецтві", – розповів Чухліб.

Зрозуміло, що святкувати перемоги вояки могли з оковитою. Однак військова дисципліна на Січі була дуже суворою. В бою чи перед ним напитися – зась.

Жодного випадку невідомо, коли в полон взяли п'яного козака, тому що він спав п'яний і щось таке. Під час бойових дій козаки дотримувалися абсолютно сухого закону– сказав Сварник.

Відомо, що під час морських походів командувач кожної бойової одиниці мав абсолютні повноваження і міг викинути за борт будь-якого козака, від якого почув запах алкоголю.

Насправді за оцими міфами про пияцтво росіяни намагалися затерти важливішу місію козаків – створення власної держави, яка серйозно загрожувала Московії.

Міф №3: Козаки – лише у шароварах

Величезним яблуком розбрату навіть поміж нашими істориками було питання, чи дійсно ходили козаки в шароварах. Доходило до запеклих перепалок, а сам предмет одягу несподівано отримав пляму на репутації і дав назву суперечливому явищу – шароварщині.

Заради справедливості все ж варто сказати, що образ козака у шароварах виник не на порожньому місці.

Найдавніше зображення – це козак на печатці Січовій наприкінці 16 століття. Дійсно, він зображений у шароварах з широким поясом і в жупані. Це такий одяг до колін. Взуття, як правило, було без каблуків. Каблуки – це значно пізніша деталь, яка виробилась у кавалеристів– розповів Сварник.

Проте козацтво існувало протягом 300 років. За цей час десятки разів змінювалася мода і цивільна, і військова. Ба більше, кожен стан одягався по-різному.

"Так само оселедець носили не всі козаки і не тільки вони. Це взагалі була сарматська мода, якою захоплювалася і польська шляхта, і кочівники, і давні русини. Зокрема, ще князь Святослав", – запевнив Чухліб.

Цікаво Розбійники, шляхта чи бідні селяни: звідки насправді з'явились козаки та чим вони займались

Візантійський літописець, описуючи князя, зауважив, що таке пасмо волосся – ознака знатного роду.

"Українці в 19 столітті сформували образ українця. Українець – це у вишиванці і шароварах. Так само як образ японця в кімоно. Хоча японці були різними", – підсумував історик.

Інші міфи та спростування – дивіться у програмі.