Наші "дорогі сусідоньки" як на конвеєрі вигадували побрехеньками про те, що українська мова неповноцінна, селянська, чи витворена австрійцями. Головна мантра – українська це лише діалект російської.
Цікаво Українці та росіяни – не брати: вчені спростовують найпоширеніші вигадки про "один народ"
Що було насправді
Колись населення частини Євразії розмовляло єдиною праіндоєвропейською мовою. Це було від VI до III тисячоліття до нашої ери. Далі вона розпалася на різні групи. З них походять мови, які заполонили усі континенти. Слов'янські племена виділилися в окрему мовну групу – вона розмовляла праслов'янською, а згодом і поділилася на різні мови.
Початок джерел формування нових мовних традицій дослідники пов'язують з добою розселення слов'ян,
– пояснив кандидат історичних наук Василь Кметь.
Що кажуть росіяни
Начебто існував якийсь міфічний "дрєвнєрускій язик", з якого потім утворилася 3 мови:
- російська;
- білоруська;
- українська.
Насправді ж, такі тези не підтверджуються дослідженнями жодного з фахівців, які вивчають ці процеси. Якщо ж і існувала ця мовна єдність, то вона б могла бути хіба що під впливом і домінантою мови української.
Вплив Кирила та Мефодія
Уявіть собі Київську Русь. Простий люд розмовляє народною мовою – її називають давньоукраїнською або давньоруською. Втім, у кінці IX століття болгарські проповідники з Греції – Кирило і Мефодій – створили слов'янський алфавіт та старослов'янську чи церковнослов'янську мову на основі староболгарської. Вона подарувала всім слов'янам, які користуються кирилицею, цей спосіб писання.
Ця штучно створена старослов'янська стала офіційною мовою діловодства у Київській Русі. Вона таки була потрібною, бо різні частини цієї імперії мали свої діалекти. Люди продовжували розмовляти своєю мовою, а офіційною стала щойно створена старослов'янська.
Наскільки писана офіційна мова й усна народна були схожі
Філологиня Добосевич не може сказати, що між церковнослов'янською і народнорозмовною мовою була прірва. Перша – це теж мова прастарослов'янського кореня.
Розмовна давньоруська мова, зрозуміло, була давнішою за старослов'янську Кирила і Мефодія. Вона розвивалася природно, без вказівок зверху. Нині ми знаємо про неї завдяки Берестяним грамотам. Саме там знаходять унікальні риси, притаманні українській мови.
Там дуже часто вжиті імена людей у кличному відмінку, що важливо, бо це така специфічна і самобутня ознака української мови,
– пояснила Добосевич.
В офіційні тексти Русі старослов'янською мовою з часом теж почали домішувати місцеві риси народної, давньоруської.
Читайте також Наскільки насправді відрізняються культура та ментальність українців і росіян: яскраві приклади
"Слово о полку Ігоревім"
Кожен із нас хоча б раз в житті чув про "Слово о полку Ігоревім" – це героїчна поема XІI століття, пам'ятка давньоруської літератури. Отам якраз переплелися офіційна і народна мови.
У тому ж "Слові о полку..." вжито конструкцію "до Києва", таку форму з прийменником "до" має українська мова – у російській її просто не існує. Також образи й порівняння в тексті ті ж, які потім будуть в українських піснях і думах. Так висловлюються хлібороби, а не кочівники.
Що це доводить? По-перше "Слово о полку Ігоревім" – це наша пам'ятка, а по-друге, що корені української мови відчутно давніші за російські.
"Слово о полку Ігоревім" / Фото Vseosvita
Науковцям вдалося також реконструювати давньоруську мову на основі письмових джерел. Усе завдяки тому, що у пізніших текстах знайшли транскрипції латинкою вимови давньоукраїнських слів. Там ми дуже чітко бачимо і вживання г і ґ, і наше -ять
До речі, про цю давню літеру "ять" – вона з кириличної абетки й старослов'янської мови, ми можемо натрапити на неї у літописах. Росіяни її читають як "є" – хлєб, але у Київській Русі її вимовляли як "і" – хліб.
Ось у чому фокус: один і той сам текст часів Русі росіяни читали російською, а ми – українською вимовою, бо мови у нас – різні. Відтворити наш варіант допомагають також, як не дивно, помилки у давніх текстах.
Літопис Радзивілівських хронік / Фото суспільного надбання
Схоже проблем з тим, аби порозумітися зі своїми прадідами русинами, у нас би не виникло. Заради справедливості, варто визнати, що літопис чомусь нам нині хочеться прочитати насамперед російською вимовою. Та це не складно пояснити.
"Російська літературна мова базувалася на мові церковнослов'янській – звідси ця подібність. Не тому, що російська лежала в основі мови часів Київської Русі. Це навпаки російська мова як похідна від мови церковнослов'янської. А українська утворилася на базі живого розмовного мовлення", – пояснила Добосевич.
Цікаво Розбійники, шляхта чи бідні селяни: звідки насправді з'явились козаки та чим вони займались
Українська і російська розвивалися окремо
Давньоруська мова побутувала десь до середини XIV століття. Писемність була спільна, але варто пам'ятати, що українська і російська розвивалися цілком окремо одна від іншої. На цьому найдавнішому етапі формувалася мова і класичний писаний кириличний канон на етапі середньовіччя.
Сучасна українська та російська
- Нині ми говоримо новою українською. І не варто собі уявляти її, як щось стале. Насправді вона жива, бо постійно змінюється, запозичує слова. Деякі майже зникають разом із предметами, які їх позначали, наприклад – кочерга чи коромисло. Інші з'являються услід за розвитком науки і технологій.
- Натомість російська залишалася упродовж століть більш консервативною, вона вороже сприймала іноземні запозичення. Традиціоналізм у Московії переважав у всіх сферах: і щодо царської влади, і в церковних справах, і в мові теж.
- Українська мова завжди була цілком природна для населення на цих землях, бо вона походить із народної. А от російській довелося розвиватися здебільшого там, де корінне населення не мало нічого спільного зі слов'янською мовою.
Мабуть, цих аргументів достатньо, аби зрозуміти, чому українці й росіяни спільні давні тексти читати могли, а от розмовляти між собою – ні. Отже, сучасна українська мова походить від народної, а російська – від мертвої церковнослов'янської. І теорія єдиної мови розбивається на дрібні друзки.