Праслов'янський етнос, звісно, існував десь від ІІ тисячоліття до нашої ери, з нього вийшли всі слов'яни. Але окремого народу українсько-російсько-білоруського не було й бути не могло.

Цікаво Козацькі землі, а не територія Росії: розвінчання міфів про Донбас

Історики зауважують, що праслов'яни як пранарод – дійсно існували. При чому, вони були на тих теренах, 99% яких в межах етнічної України.

Далі на землях цих праслов'ян у IX столітті з'явилася потужна імперія – Київська Русь. Але не варто собі уявляти єдиного руського народу одразу ж на початках цієї держави. Насправді Русь тоді зібрала різні племена, втім усі слов'янські.

З часом слов'янські племена у Київські Русі, зберігаючи свої особливості, формують єдину націю. Спільність мови, території, релігії – об'єднувало народ.

"Безумовно, що слов'янські племена, які увійшли до Київської Русі, а згодом до Галицько-Волинської держави – це були досить різні етнічні групи, які тим не менше мали спільне походження, релігію та історію", – розповів Сварник.

Спільна мова

Особливий параметр, який вказує на єдність етносу – це спільна мова. Однак це поняття досить відносне.


Мова як єдність / Скриншот

"Якщо взяти якогось хуторянина з Полісся і послати його на Гуцульщину, і хай вони між собою пробують говорити, то вони скажуть, що нічого не розуміють. Однак є такі речі, які і для них лишаться спільними – певний набір слів будуть незмінними в будь-якому діалекті, будь-якої мови", – пояснив історик.

Територія сучасної Росії

Що ж до сучасних російських теренів, то їх, безумовно, населяли дуже різні і строкаті етноси, але основою народу майбутнього Московського царства стали угро-фінські племена:

  • меря,
  • марі,
  • мещера,
  • мурома,
  • весь,
  • чудь,
  • вепси.

Усі вони – корінне населення, яке навіть зовні відрізнялося від слов'янського типу.


Корінне населення Росії / 24 канал

Але росіяни чомусь від угро-фінських коренів відцуралися, але ж архіви інших країн не горять. На московське нещастя, у 13 столітті жив такий чернець-місіонер Вільгельм де Рубрук. Він мандрував у Золоту Орду і описав те, що побачив у книжці "Подорож у східні краї".

Тези з оповіді ченця

  • По цей бік Дону є поселення русів, їхні жінки прикрашаються, як і наші жінки.
  • Вони займаються рибальством, вирощують культури, провадять торгівлю.
  • Вони спілкуються з чужоземними купцями, знають багато мов.
  • А за Доном живе зовсім інший народ, це є народ моксель.

І навіть дохристиянські вірування слов'ян значно відрізнялися від язичництва угро-фінських племен. Цілком іншими були культура, звичаї та устрій.


Угро-фіни / Скриншот

Це були роздрібнені племена, вони не мали єдиного правління, не мали єдиного центру, жили купками. І не мали міст – оце головна відмінність того населення від русів.

За російською вигадкою, після того, як монголи розгромили Київ 1240 року, русини начебто масово переселялися на північ, у Московію. І нібито слов'ян туди набігло так багато, що всі інші народності асимілювалися, розчинилися і стали слов'янами.

Народ не асимілювався

Сталося якраз навпаки, тому що кількість слов'янського населення на величезних просторах Сибіру, Поволжя Уралу – його просто там не було. Туди йшли слов'яни як колонізатори. З часом це населення змішалося з місцевим і чим далі, то тих слов'ян ставало все менше. Навіть так звані російські билини нічого спільного з Росією насправді не мають.

Насправді з Києва русини таки втікали від монголів, але у Чернігівську землю, а потім знову поверталися додому. Територію майбутньої Росії населяли десятки, якщо не сотні різних народностей. Тому стверджувати, що росіяни це лише слов'янська нація була б неправильно.

Зверніть увагу Як російська пропаганда брехала про Переяславську раду і Хмельницького

Щоправда, в підсумку до складу Московського царства таки потрапили деякі слов'янські князівства. Північних слов'ян московити жорстоко завойовували. Історія знає кілька каральних походів, під час яких знищили більшість цього слов'янського населення.

Ще один важливий аспект – монгольський домішок у крові московитів. Кілька століть їхнє князівство перебувала під Золотою Ордою і часто князі брали за дружин ханських доньок, а в найближчому оточенні двору були монгольські родини. Щодо українського етносу, то росіяни вважають, що він створився десь аж у часи козаччини і то ненадовго, а потім злився з "рускім братом".

З чого почались російські вигадки

Поживу для російських історичних вигадок дав наш земляк із Києво-Печерської лаври Інокентій Гізель, бо написав про спільні слов'янські корені у своєму "Синопсисі".


Інокентій Гізель / Скриншот з відео

У наступні періоди, особливо у XIX столітті, історики у Російській імперії розкручують вигадку про давньоруську народність і що єдиним спадкоємцем Київської Русі є Росія.

Але найважливіший момент полягав в тому: чому вони не мають бути такими. І тут починаються оті пошуки в давнині. Вони приводять до мови. Московитам псувало все те, що між українською та російською мовами надто багато відмінностей. Тому українську мову проголошують діалектом російської.

Звісно ж це вигадки. Прагнення бути слов'янами і походити від Русі у наших сусідів особливо загострилося у радянські часи перед гітлерівською загрозою.

Концепція "возз'єднання"

Від 1954 року виникла нова концепція про те, що українці ніби возз'єдналися з братнім російським народом. Так ніби Україна і Росія колись булим разом, потім їх хтось роз'єднав, насильно, а от тепер нарешті вони возз'єдналися. Це цілковитий нонсенс.

Для комуністичної влади це було важливо не тільки, щоб пояснити минуле, але щоб витворити єдиний радянський народ. Братніми народами їм хотілося створити ілюзію етнічної однорідності населення великих просторів Росії, а ще приписати собі Київську Русь. Століття вигадок тривають і донині.

Увага Крим – не Росія: як Москва вигадувала міфи про залежність півострова

Тож підсумок такий: російська і українська нації формувалися цілком окремо, на різних землях, із різним корінним населенням. І навіть домішки у крові були цілком відмінні.


Українці та росіяни – не брати / Фото PRM

Російська нація творилася дещо пізніше, коли русини-українці уже сформувалися. Різне корінне населення, різні домішки, різні мова і культура – то які ж ми брати?