Чи можливий компроміс з Путіним і як має діяти Захід
Джерело:
телеграм Костянтина ЄлісєєваЗ перших днів загарбницької війни Путіна проти України іноземні видання (а через них і офіційні столиці) ведуть фактично пряму трансляцію з поля бою. Передовою лінією боротьби з путінізмом. Правда та об'єктивна інформація, яку вони поширюють, створюють додатковий щит оборони України. І все б нічого, якби буквально в останні дні не з'явився новий тренд, на який вимушений відреагувати.
Мир чи перемир'я
З різним ступенем зацікавленості, інколи завуальовано, а часом і прямо, іноземні партнери питають про те, а на які ж компроміси готовий піти Київ для припинення війни. Адже, мовляв, тривати так далі не може, і будь-яка війна завершується перемир'ям і миром.
Читайте також У ненависті Путіна до України багато особистого
Відповім всім одразу: важко знайти більш миролюбної країни і нації в світі, ніж Україна і українці, які через трагічну історію своєї державності, як ніхто, знає ціну миру. Ми прагнемо миру і боремося за це.
Мушу розчарувати тих, хто серйозно думає про дієвість досягнення миру через компроміси коштом України. Коли Путін розпочинав віроломну війну проти нашої держави, він не думав про компроміси. Як божевільний диктатор, для нього єдиною метою було і залишається відродження Радянської імперії, знищення української державності та ослаблення колективного Заходу.
Ним керує жага помсти Вільному світові за поразку в Холодній війні та розпад СРСР. Він прагне лише реваншу без компромісів.
Путін прагне капітуляції
Капітуляції України. І капітуляції Заходу в Україні. А тому дозвольте спитати всіх тих на Заході, хто думає про компроміси коштом України. На які компроміси готові піти ви щодо Путіна?
Чи готовий Захід, аби після України його ракети почали нищити мирні міста країн ЄС і НАТО? Чи готовий Захід до того, що завтра путінські танки підуть і його землями? Чи готовий Захід на вимогу Кремля повернути військову інфраструктуру НАТО станом до 1997 року?
Компроміси треба вимагати не від України, а від Путіна
І вимагати всім світом. Якщо ж у світу буде спокуса загасити війну умиротворенням божевільного злочинця через поступки коштом України, то, боюся, що будь-які ситуативні домовленості з Путіним приречені бути тимчасовими і матимуть трагічні наслідки для демократичного світу.
Будь-які компроміси коштом України сьогодні будуть для Путіна лише тимчасовою передишкою, щоб провести роботу над помилками, загоїти рани та підготуватись до нової війни і з Україною, і з Вільним світом. Єдиним шляхом безпеки та довгострокового миру є депутінізація Росії та кардинальне посилення східного флангу НАТО та України. З путінською Росією домовлятись про мир неможливо і безперспективно.
Другий фронт
Сьогодні слід думати не про компроміси коштом України, а про примус Путіна до припинення війни, до миру. А якщо не хоче, то треба схиляти агресора – силою, єдиним фронтом, пекельними санкціями, тиском на всіх фронтах.
Треба не боятися зробити сюрприз Путіну через припинення закупівлі російських енергоносіїв країнами ЄС, надання Україні оборонної зброї, в тому числі через зміцнення протиповітряної оборони, гуманітарної і фінансово-економічної допомоги, надання Україні статусу країни-кандидата на членство в ЄС.
Матеріалізацією такої масштабної підтримки Україні має стати відкриття Другого – Західного – фронту боротьби з режимом Путіна.
Сьогодні будь-які компроміси з Кремлем щодо України стали б легалізацією його агресії і проти Києва, і проти НАТО, і проти колективного Заходу.
По суті, це було б визнанням Вільним Світом того, що за допомогою сили можна міняти кордони держав і накладати вето на вільний вибір незалежної нації. Що тисячі жертв та страждання мільйонів українців були зраджені. Маємо спільно змусити капітулювати Путіна!