“На газовій голці”. Історія газових відносин України з Росією

Після розвалу Радянського союзу Україна отримала неабиякий подарунок - частину газової труби, яка йшла від російських та азійських родовищ до Європи.

Внутрішній рівень споживання блакитного палива на початку 90-х був надзвичайно високим - близько 100 мільярдів кубометрів на рік. А це в 5 разів більше, аніж видобувалося на той час в Україні. І майже вдвічі більше ніж споживається зараз. Проте, на той час питання газу для України не стояло так гостро як сьогодні.

“Існували різні схеми - спочатку Україна просто платила за газ, потім з’явилася така корпорація “Республіка”, яка працювала на бартері між Україною та Туркменістаном”, - каже віце-прем'єр-міністр України з енергетичних питань (1992-1993) Юлій Іоффе.

Рентабельність посередника, якого створив Ігор Бакай, згодом керівник Держуправління справами, сягала на той час 300%. Такий успіх надихнув інших. В середині 90-х в Україні як гриби після дощу з’являлись один трейдер за іншим. Всі вони працювали за однаковими схемами, головним елементом яких була наближеність до влади. Найуспішнішими них стали "Єдини енергетичні системи України" та російська "Ітера".

“Тоді прем’єром був Лазаренко і за областями були закріплені транзитери, трейдери газу. І найкращі області були закріплені за ЄЕСУ. За 96-й рік оборот був 10 млрд., а податку вони сплачували 36 тисяч гривень”, - каже віце-прем'єр-міністр України з енергетичних питань (1992-1993) Юлій Іоффе.

“Найбільшим монополістом, посередником за всю історію незалежності була “Ітера”, яка постачала 100% газу, який поступав в Україну – і для населення, і для бюджету і так далі”, - каже міністр енергетики (1999-2000 та 2005-2006) Іван Плачков.

Обидві компанії експерти тісно пов’язують з ім’ям тодішньої "газової принцеси" Юлії Тимошенко, яка наприкінці 90-х перебувала у політичний опозиції. В цей час і держава намагалася не відставати - мала 2 власних оператори на ринку та продавала облгази. До кінця 90 всі вони відійшли комерційним структурам.

Ринок газу в Україні ставав все більш привабливим - і вже в 1998 році тим самим Ігорем Бакаєм був створений НАК "Нафтогаз України". Вже за рік частка компанії на ринку імпорту та видобутку газу зросла майже до 90%. Паралельно з НАКом на ринку працювали і посередники.

Одні змінювали інших : на початку 2000-тисячних з’являється компанія Eural TransGas, яка є посередником з перепродажу газу з України до Угорщини. У 2004-му її власник Дмитро Фірташ спільно з "Газпромом" та з політичного благословення Кремля та Банкової створює у Швейцарії нового посередника - РосУкрЕнерго.

“На той період РУЕ постачала невелику частину газу, а був контракт “Газпрому” з “Нафтогазом” на закупівлю газу. “Газпром” давав газ для населення, для бюджету, і для житлово-комунальних господарств, а для промисловості та всього решта продавала РУЕ. РУЕ поставляла газ в Чехію, Польщу, я пам’ятаю 5 чи 6 країн Європи, які купляли газ в РУЕ. РУЕ - посередник, а посередники були завжди”, - каже міністр енергетики (1999-2000 та 2005-2006) Іван Плачков.

Новий посередник був недовподоби новій помаранчевій владі в Україні. Яку в свою чергу недовподобала Москва. Вже у 2005 році розпочалася перша "газова війна" між Києвом та Москвою.
Несанкціонований відбір газу з ГТС який йшов до Західної Європи та неспроможність Києва його вчасно оплатити призвели до чергового скандалу між країнами, який завершився черговим підвищенням цін.

“Путін сказав: “Для України газ буде 230 дол. за тис. куб.м., це в 2005-му, потім сказав по 250… Але коли ми вже їхали, то продзвенів дзвінок: Вас запрошує Володимир Володимирович на чай”. І тоді з’явився мікс російського та туркменського газу. РУЕ купляла частину газу в “Газпрому” по 250 дол. за тис. куб.м., змішує з дешевим туркменським – тоді цей газ йде в Україну по 95 – звичайно, що ми підняли ціну за транзит”, - каже міністр енергетики (1999-2000 та 2005-2006) Іван Плачков.

Залагодили конфлікт ненадовго. Цього разу Росія припинила поставки газу до України з 1 січня 2009 року. А за 5 днів - взагалі припинила поставки газу. Київ викрутився качаючи газ зі сховищ у західних областях на Схід. Мерзнути почали громадяни Євросоюзу.

“Це непроста ситуація коли припиняється подача газу, як ви кажете - закручується вентиль. Взимку, коли мінусова температура, і коли ти знаєш, що ця температура буде постійно знижуватися, ніколи українська ГТС не працювала в умовах коли повністю було припинено постачання газу з Росії. Президент нам дав літак і я був у Європі 2 числа. Я був зранку в Чехії потім - перелетів в Словаччину і десь о 5-6 вечора я був в канцелярії пані Меркель, де підкреслив, що Україна буде чітко виконувати свої зобов’язання. Неофіційно - було співчуття до України, але офіційно - нейтрально і прохання найскоріше врегулювати цю ситуацію”, - каже міністр енергетики України (2007-2010) Юрій Продан.

Конфлікт тривав більше двох тижнів. 19 січня Україна та Росія підписують нові контракти. Одна з головних позицій - вперше з’являється формульний обрахунок вартості газу. При цьому базова ціна встановлена у 450 доларів за тисячу кубометрів. Найвища в Європі.

“Вперше в історії російсько-українських відносин ми перейшли на ринкове ціноутворення, на так звану “формулу”. Був виключений посередник з наших відносин, тобто продавцем газу став “Газпром”, а покупцем - “Нафтогаз”. Всі побажання української сторони були враховані, наша позиція не змінилася – ми вважаємо, що цей крок був правильним”, - каже радник посла РФ в Україні Олексій Урін.

Правильність цього кроку поставили під сумнів із зміною влади в Україні. У 2010 Президентом України стає Віктор Янукович. Вже з перших днів правління команда “біло-блакитних” веде активну пропаганду перегляду контрактів підписаних Тимошенко через непосильну ціну на газ.

За два місяці Янукович добивається 100-доларової знижки. Натомість віддає Москві базу під флот у Севастополі на 50 років. Все це назвуть Харківськими угодами.

“Це так звана знижка, але це не зовсім знижка – це оплата за базування Чорноморського флоту, вона вираховується з ціни за газ, і це дуже важливо для української економіки. Ці 100 дол. за рік становлять біля 4 млрд. дол. Ці 4 млрд. дол. вилучаються з російського бюджету – це експортне мито”, - каже радник посла РФ в Україні Олексій Урін.

Та однією знижкою ситим не будеш. Хоч і на 100 доларів менше, все одно - дорого, кажуть в Уряді. І протягом 1,5 років намагаються переписати самі контракти. В Росії погоджуються, але натомість хочуть "Нафтогаз". Він має об’єднатись з "Газпромом".

“Це може привести до повної енергетичної залежності від Росії і поглинанням “Нафтогазу” “Газпромом”, тому що інших умов Росія не розглядає. Хочеться вірити, що цей сценарій малоймовірний”, - каже енергетичний експерт Олександр Нарбут.

Контракти 2009 року настільки допекли новій команді, що саме через них екс-прем’єр Юлія Тимошенко постала перед судом. Звинувачують у тому, що погодившись на кабальні умови нанесла неабиякі збитки державі. Експерти пояснюють - одна з причин суду над Тимошенко - можливість визнати контракти недійсними. Оскільки, якщо будуть доведені порушення з боку екс-прем’ра, то і контракти - незаконні. Але навіть це не вирішить енергетичних проблем країни.