Це було страшно і криваво: спогади бійця, який у 18 років пережив Майдан та гарячі точки Донбасу

Джерело: "Ми" на 24 каналі

18 років – це вік на для нових знайомств і необачних вчинків. Це час закохуватися, робити помилки та обирати, чим хочеш займатися у майбутньому.

У попередньому випуску Повернувся з Польщі і на війну: ветеран АТО відкрив бізнес з нулем у кишені – мотивуюча історія

Хто такий Тесак

Ігор Галушка з позовним Тесак всього цього не мав, бо у 18 років він пішов на війну. Він – ветеран, який відслужив добровольцем у полку "Азов". Побував у найгарячіших точках війни на Сході України й ледь не загинув. Заново вчився ходити, говорити та вчив алфавіт.

У дитинстві Галушка був звичайною дитиною, грав у футбол, займався боксом та боротьбою. "Активна дитина, рентгенів у мене більше аніж фотографій", – розповів він. Згодом він вступив у коледж. Однак через події на Майдані навчання закинув.

Ми спали в Київській міській держадміністрації, до нас хлопці прибігли і сказали, що там "Беркут" відступає. Ми зібралися і побігли, а потім попали на розстріл на вулиці Інститутській. Це було страшно і криваво,
– пригадує ветеран АТО.

"Мені було 18 років і в медицині я не дуже сильний, але я знав, що там люди і я хотів щось корисне для них зробити. Після розстрілів, коли я вертався в КМДА, почав заїкатися. Довелось вживати алкоголь, бо інакше відключитись було неможливо", – розказав Галушка.

Тренування ветерана АТО

Останні роки військовий активно займається спортом. Зранку ходить у спортзал, а ввечері у басейн. Він розповів, що у жовтні вперше сів на греблю, яку придбав за гроші, які для нього зібрли небайдужі.

Тренування ветерана АТО / Фото Руслана Андрусіва, "Небайдужі"

Величезна фізична навантаження та незмінний графік – все це маленькі кроки до великої мети. Хлопець готується до змагань міжнародного рівня. Та аби цим займатися, йому спершу довелося себе "переламати".

Після Майдану – на війну

Повернутися до навчання Галушка не зміг через події на Майдані. Тому він поїхав на війну. Влітку 2014 року потрапив у тренувальний табір "Азова". Там він був одним із наймолодших. "Мене взяли, пройшов вишкіл менш ніж за місяць часу, перший раз вистріляв 20 патронів на полігоні з калаша", – згадує Галушка.

Доброволець "Азову" у 2014 році / Фото з фейсбуку Ігоря Галушки

Він ввійшов у довіру командування, адже швидко вчився та ідеально виконував завдання. Тож наприкінці першого літа війни він потрапив у справжнє пекло. Широкіно, Гранітне, Красногорівка. Загалом майже 3 роки у гарячих точках.

Жодного разу у мене не було думки, що я не тут та навіщо мені це все, що це не моє. Навпаки, хотів більше взнати, щось вивчити, щоб покращити мою функцію в підрозділі,
– зауважив ветеран.

Фатальне поранення

Хлопця часто відправляли на важкі завдання. Одне з таких стало фатальним. Під Мар'янкою Ігор Галушка із побратимом пішов у розвідку. Військовий розповів, що почув крик побратима про те, що його поранили. Він прибіг до побратима й побачив "дирку в шиї" – кульове поранення. Хлопці намагались втекти з-під обстрілів, і, за словами ветерана, вже будучи в кущах, Галушка і сам опинився на землі.

Я здивувався: а що це я тут валяюся? Був такий неприємний біль, таке враження, що запхали мені свердло. Я зауважив, що крові небагато, тому подумав, що напевне зачепило і кинуло мене додолу,
– розповів ветеран Галушка.

"Я намагався встати: ліва частина встає, а права – ні, як каменюкою завалило. Хочу хоч звук вичавити з себе – нуль, навіть зойку, напевне, не було і торвариш каже: "Лежи!" В нього був кращий ракурс, він міг всю картину побачити", – пригадав ветеран АТО.

Читайте також Змінив барабан на автомат: десантник страх і біль від війни перетворив у музику

Ігор Галушка витяг з-під обстрілу пораненого у шию побратима, а його самого поранили кулею в голову. З-під обстрілу хлопців з такими пораненнями хлопців могло врятувати лише диво і шанс на це диво дала група евакуації. "Це дуже погано виглядало все: я такий лежу і думаю Тесак (позовне Галушки – 24 канал) не спи, Тесак не можна спати", – наголосив він.

Життя після поранення

Війни по той бік Дніпра не чути. Нема і натяків на те, що за 1000 кілометрів від крайньої точки країни майже щодня гинуть воїни. Країна живе, приймає туристів, діти ходять до школи, працюють розважальні центри. Ті, хто воювали за це усе, вдячні долі за те, що бодай живі.

Ігор Галушка / Фото Руслана Андрусіва, "Небайдужі"

"Я попросив якось жестами написати букви і якось так наново вчив алфавіт. Спочатку "мама" сказав, елементарні такі легкі слова. Деякі букви вдавалися дуже важко", – пригадує Галушка. Це був не легкий процес відновлення. Кожне слово потребувало титанічних зусиль, кожен рух вперто відшліфовувався крізь біль.

В мене не виходив елементарний рух повернути рукою. Я пам'ятаю, що брав свою і намагався кинути її, робив відповідний рух, а вона не летіла. Тоді я іншою рукою розгинав пальці, викидав цю милицю, йшов до дивану й бив подушку, бо треба було кудись свою злість і емоції викидати,
– поділився ветеран АТО.

Мотивація жити далі

Спокій, мотивацію і мету ветерану дав спорт. За його словами, у лікарняній палаті, де одужував Галушка, на стіні висіла плазма, де у 2017 році показали перші відбори на Ігри Нескорених.

Тоді Галушка проаналізував, що він завжди займався спортом, а там учасниками є люди із різними травмами. "Моє поранення не має бути причиною не піти і не попробувати", – наголосив Ігор Галушка. Однак лікарі не давали жодної гарантії, що його рука знову функціонуватиме і чи він таки зможе ходити.

Шлях до перемоги

Насправді аби одужувати від кульового поранення, ветеран АТО в перший рік, робив надзвичайні зусилля. Крізь біль і фізичні особливості, які були нормальними для цього періоду реабілітації, він просто вимагав від себе нереального.

Ветеран АТО Ігор Галушка / Фото з фейсбуку Ігоря Галушки

Я дуже хочу перемогти, колись я був спортсменом і зараз займаюся спортом, бо хочу показати результат. Я хочу виграти і це нормально, що я викладаюсь на повну, на скільки мій організм дозволяє,
– наголосив Галушка

Від поранення минуло 3 роки. Ігор Галушка попри усі прогнози таки поставив себе на ноги й щодня вимагає від себе більшого. Щоденна праця і титанічні зусилля, таки зробили його переможцем, адже тепер він один із 20 найкращих спортсменів-ветеранів України Invictus Game.

Актуально Помер учасник війни на Донбасі та відомий волонтер Володимир Малофеєв

На думку Галушки, якщо людина щось втрачає, натомість отримує щось інше. "Я втратив здоров'я, але до мене прийшло багато розуміння", – зауважив ветеран.