Опіка суворого режиму: яких нелюдських знущань зазнають вихованці інтернатів

Володі Пилипенку 26 років. За своє життя хлопець змінив 12 інтернатних установ. Він з жахом згадує ті роки, адже усі його спогади – це знущання, приниження та катування.

Мене здали в чотири рочки в інтернат, точніше — в дитячий будинок. В чотири з половиною – мене на Слобідку в психушку поклали. Почали препарати колоти,
– розповів Володимир.

Хлопець мало що може згадати з дитинства, але ті уколи запам’ятав на все життя. Попереду у хлопця мав бути ще не один інтернат, і, не важко здогадатися, яке майбутнє на нього чекало, якби не випадкова зустріч.

В Піщанському інтернаті я знайшла Вову Пилипенка. Йому було тоді 12 років. Там були миші, пацюки, короста. Через те, що Вова розповідав, його, караючи, відправляли в психушку,
— розповіла правозахисниця Тетяна Макарова.

Тетяна роками допомагала дитині, як могла, і коли вже здавалося, що ось-ось воно повноліття – Володю зробили недієздатним.

Недієздатність мені поставили у 18 років в Білгородському, тому що багато розповідав. Зробили дурнем, почали колоти. Що галоперидол, що аміназин, себазол — робили овочем,
— додав хлопець.

Правозахисниця була шокована, коли дізналася, що чиновники просто масово робили недієздатними молодих людей, які були приречені працювати, жити і помирати у стінах інтернатів.

Сергія Неделевича та Дениса Холостенка спіткала та сама доля – статус "недієздатний". Хлопці розповіли, що в інтернатах їх використовували, як безкоштовну робочу силу і повністю ізолювали від зовнішнього світу.

"Неделевич працювати не хоче!" — "Як не хоче працювати? Все, значить зараз укольчик і на відпочинок". Словом, там я і всі інші хлопчики, щоб нас не кололи, так і працювали. Я працював у кочегарці, я працював інструктором, я працював двірником і охоронцем,
– поділився Сергій.

Пізніше з’ясувалося, що на Сергія та інших вихованців Новосавицького психоневрологічного були оформлені документи як на штатних працівників закладу.

Свідчення підопічних нікого не цікавили, тому що вони мали статус недієздатних. А на рахунку Тетяни Макарової вже не один виграний суд, а отже — врятовані долі. Серед яких Володимир, Сергій та Денис. Хлопці нарешті отримали нормальне життя – вони офіційно дієздатні, працюють, навчаються, створюють сім’ї. Та на цьому жінка не зупиняється. Її головна мета – покарати винних.

Ми намагалися притягнути до кримінальної відповідальності всіх. Потрібно ж довести, що це масове знущання. На те, що я кажу, вони відповідають — це ж не доведено. Сьогодні ми з прокуратурою області вже порушили кримінальні справи і доводимо, що це було масове насилля над особистістю,
— зауважила правозахисниця.

Вона показала журналістам "Слідство.Інфо" виписки з історій хвороб хлопців, де чорним по білому написано, що їх лікували психотропними лікарськими засобами.

Паралельно журналісти вивчали лист від головного позаштатного спеціаліста МОЗ України за спеціальністю "Психіатрія, наркологія", в якому зазначено, що такі психотропні засоби, як аміназин та галоперидол, не можуть застосовуватись в інтернатах, а їхнє призначення може розглядатися як катування.

Експлуатація дитячої праці — не рідкість в інтернатах. Так, у вересні прес-служба уповноваженого Верховної Ради з прав людини повідомила про те, що в Мукачівському дитячому будинку-інтернаті вихованців використовували як безкоштовну робочу силу. Частина підопічних регулярно здійснювала виїзди в села Мукачівського району, де виконувала різні господарсько-польові роботи – збір фруктів, обробка сіна, посадка картоплі.

Журналісти "Слідства.Інфо" потрапили в один з таких закладів – Залучанський дитячий будинок-інтернат, де проживають 124 вихованці. З них третина — лежачі діти та молоді люди з особливими потребами. За словами волонтерів, умови утримання дітей – просто жахливі.

Керівник організації "Українська благодійницька мережа" Василь Футерко розповів, що в цьому інтернаті ще більш-менш пристойний догляд за дітьми, на відміну, від, наприклад, Делятинського чи Коломийського дитячих будинків-інтернатів.

Коли журналісти вирішили навідатися до Коломийського інтернату, за поріг їх не пустили. Та вони зателефонували директорці інтернату і запитали, чому волонтери та журналісти не мають можливості потрапити до дітей і як розподіляється допомога в її закладі.

Я просто сказала, щоб дівчата волонтерів ніяких не допускали, поки у них не буде медичних книжок. Фрукти роздали, за це не переживайте. Взагалі-то фрукти, якщо привозяться, то має бути сертифікат на всі вироби. Волонтери привозять, пишеться акт, хто привіз. Якщо це є продукти харчування – це включається в меню, якщо засоби гігієни — це сестра-господиня виписує раз в місяць,
– заперечила все директорка Коломийського дитячого будинку-інтернату Марія Денис.

Експерти, волонтери і колишні вихованці будинків-інтернатів хвилюються. За їхніми словами, інтернатна система сама по собі не повинна існувати. Через ту форму, в якій існують ці заклади, умови утримання близькі до катастрофічних.

Нам казали, що ви нікому не потрібні. Так і казали. Ви нікому не потрібні, ми вас годуємо, ми працюємо. Всі працівники захищають інтернатну систему. Вони хочуть там працювати і відповідно гроші мати,
– розповіла волонтерка і сама в минулому вихованка дитячого будинку-інтернату Ангеліна Чендарова.

І скільки б не викривали журналісти інтернатну систему, скільки б волонтери та правозахисники не звертались по допомогу, кількість дітей в цих закладах не зменшується. Як і раніше, це близько 100 тисяч підопічних. І держава замість того, щоб зосередитись на усиновленні сиріт, підтримці сімей чи створенні будинків сімейного типу, знову і знову наповнює інтернати новими дітьми – майбутніми жертвами цієї системи.

Читайте також: Як лікарська мафія наживається на пацієнтах, які потрапили у скруту