Це була тінь людини, чиє ім'я змушувало тремтіти монархів від Лондона до Рима – султан Салах ад-Дін Юсуф ібн Айюб, відомий на Заході як Саладін, прийшов під стіни Святого міста. Що сталося далі, 24 Канал розповість трохи докладніше.

Чому стіни Святого міста не витримали натиску султана Саладіна?

Доля Єрусалима була фактично визначена за 3 місяці до того, 4 липня 1187 року, у пекельній м'ясорубці під Рогами Хаттіна. Там виснажений спрагою та палючим сонцем цвіт армії хрестоносців був знищений військами Саладіна. Король Гі де Лузіньян потрапив у полон, а Істинний Хрест – найсвятіша реліквія християн – опинився у руках мусульман.

Єрусалимське королівство залишилося без армії, відтак коли у вересні авангард Саладіна підійшов до стін міста, його захищала лише жменька вцілілих лицарів, деморалізовані містяни та тисячі біженців, які шукали порятунку за високими мурами. Оборону очолив Баліан д'Ібелін – один із небагатьох баронів, якому вдалося вирватися з пастки при Хаттіні.

Безпрецедентний відчай запанував у місті. Баліан, розуміючи катастрофічну нестачу професійних воїнів, пішов на важкий крок – він посвятив у лицарі понад 60 юнаків із родин міщан, яким ледь виповнилося 16 років. Проте ентузіазм не міг замінити військового досвіду та чисельної переваги. Тим часом 20 вересня розпочалася облога.

Спочатку Саладін атакував західні стіни поблизу вежі Давида, але сонце сліпило його лучників, а рельєф заважав ефективно використовувати облогові машини. Тоді султан, продемонструвавши блискуче тактичне мислення, переніс свій табір на Оливну гору, вдаривши по північно-східному куту мурів. Тут сапери Саладіна почали невпинно підкопувати стіни – і 29 вересня частина муру обвалилася, утворивши пролом.

Хрестоносці відбили перші штурми, але стало зрозуміло, що падіння міста – питання кількох днів. Саме тоді Баліан д'Ібелін вирушив до намету Саладіна на переговори. Але Саладін відмовився надати містянам гарантії безпеки, нагадавши про різанину мусульман у 1099 році.

Два завоювання Єрусалима, що змінили історію – 1099 та 1187 років: дивіться відео KamranIqbal-q5g

Тоді Баліан вдався до ультиматуму – він пригрозив, що хрестоносці власноруч переріжуть свої сім'ї, спалять усі багатства та, що найголовніше, зруйнують ісламські святині, а саме мечеть Аль-Акса та Купол Скелі. Ця погроза спрацювала – прагматичний, але глибоко віруючий Саладін погодився прийняти капітуляцію з правом викупу.

Як звістка про втрату Єрусалима змусила Європу здригнутися?

2 жовтня 1187 року, у річницю нічної подорожі пророка Мухаммеда до Єрусалима (Ісра і Мірадж), ворота міста відчинилися. На відміну від кривавої бані Першого хрестового походу, того дня передача влади відбулася мирно.

Саладін встановив викуп у 10 динарів за чоловіка, 5 за жінку й 1 за дитину, а тих, хто не міг заплатити, чекало рабство – проте султан та його брат Аль-Аділь виявили неабияку милість, викупивши тисячі бідняків із власної кишені та дозволивши їм вільно піти до християнських земель. Та гуманність переможця не пом'якшила шоку, який сколихнув Європу.

Звістка про падіння Єрусалима ширилися Середземномор'ям зі швидкістю лісової пожежі. Архієпископ Йосія Тірський привіз ці чорні новини на Сицилію, а згодом до Рима. Легенда стверджує, що Папа Римський Урбан III помер від розриву серця, щойно почувши про катастрофу. Сучасна наука каже, що він помер 20 жовтня, ймовірно, ще до того, як гінці дісталися Феррари, а проте цей міф ідеально ілюструє масштаб психологічного шоку суспільства.

Наступник Урбана Папа Григорій VIII вже 29 жовтня видав буллу Audita tremendi ("Почувши про страшне"), яка стала маніфестом нового етапу священної війни. У цьому документі втрата Єрусалима трактувалася не просто як військова поразка, а як божественне покарання за гріхи всього християнського світу. Європа, яка до того загрузла у міжусобних війнах, раптом об'єдналася в єдиному пориві гніву та каяття.

Ось так падіння Єрусалима 2 жовтня 1187 року спровокувало Третій хрестовий похід – а саме він вивів на шахівницю Близького Сходу таких титанів, як Річард Левине Серце та Філіп II Август. Проте Святе місто, втрачене того осіннього дня, залишалося під владою мусульман ще понад століття, а тріумф Саладіна назавжди закріпив його ім'я не тільки у пантеоні найвидатніших полководців світової історії, а й серед символів лицарства.