Павло Шеремет: журналіст, документаліст, письменник, учитель

Біографія

Народився у Мінську, в тодішній Білоруській РСР, у 1971 році.

Навчався на історичному факультеті Білоруського державного університету та на факультеті міжнародних економічних відносин Білоруського економічного університету.

До 2010 року був громадянином Білорусі. Потім — громадянином Росії. З 2014 постійно жив в Україні.

Професійна діяльність

У журналістику прийшов з банківської справи — з 1992 року був консультантом економічних програм Білоруського телебачення. Згодом — головним редактором "Білоруської ділової газети", завідувачем білоруським бюро Громадського російського телебачення (скорочено ОРТ, зараз — Перший канал) і власним кореспондентом ОРТ у Білорусі.

У 1998 році Шеремет почав працювати спеціальним кореспондентом програм "Новости" і "Время" дирекції інформаційних програм ОРТ, а в січні 1999 зайняв пост шеф-редактора російської та зарубіжної кореспондентської мережі дирекції інформаційних програм ОРТ. Був ведучим щотижневої аналітичної програми "Время".

У 2000 році Шеремет пішов з новинних програм та продовжив працювати на Першому каналі вже як автор документальних фільмів і спеціальних проектів в рамках інформаційних програм. Остаточно пішов з телеканалу у 2008-му.

З вересня 2013 по 2014 працював ведучим програми "Прав? Да!" на Громадському телебаченні Росії.

У 2012—2016 роках вів блоґ журналіста в інтернет-газеті "Українська правда".

Авторські роботи

Є автором документальних фільмів "Дике полювання" та "Дике полювання — 2", "Осетрова війна", "Чеченський щоденник", "1991 — Останній рік імперії", "Остання висота генерала Лебедя", "Страта Саддама. Війна без переможця", "Єгор Гайдар. Окаянні дні", ювілейного фільму про колишнього президента СРСР Михайла Горбачова, фільму, присвяченого 60-річчю початку блокади Ленінграда, документальної стрічки про російський ринок антикваріату і низки інших.

Є одним з авторів книги "Випадковий президент", присвяченої режиму президента Білорусі Олександра Лукашенка (у співавторстві зі Світланою Калінкіною). У 2005 році написав книгу "Пітерські таємниці Володимира Яковлєва" про нових російських політиків з Санкт-Петербурга. У 2009 році вийшла його книга про Саакашвілі, шестиденну війну в серпні 2008 року, російсько-грузинські відносини "Саакашвілі/Грузія. Загиблі мрії".

Навесні 2009 року опублікував навчальний посібник для журналістів "ТВ. Між ілюзією і правдою життя". Регулярно проводив майстер-класи для молодих регіональних журналістів.

Створив незалежний громадсько-політичний новинний сайт "Білоруський партизан" , який є одним з найбільш відвідуваних інтернет-ресурсів у Білорусі.

Політична позиція

Зарекомендував себе як противник режиму президента Білорусі Олександра Лукашенка. У липні 1997, під час зйомки репортажу про ситуацію на білорусько-литовському кордоні, був заарештований співробітниками силових структур Білорусі за звинуваченням у незаконному перетині державного кордону, в отриманні грошей від закордонних спецслужб і в незаконній журналістській діяльності. Був засуджений до двох років позбавлення волі умовно і до одного року іспитового строку, провівши у в'язниці в цілому три місяці.

Шеремет в суді за звинуваченням у незаконному перетині держкордону Білорусі, 1997 рік. Фото: Віктор Толочко, ТАСС

Двічі — в Білорусі і в Росії — Шеремет був позбавлений можливості працювати за професією. Говорив, що відчуває себе добре, вільно і безпечно в Києві, куди спочатку приїжджав працювати "вахтовим методом", а потім перебрався до кінця життя і навіть вивчив українську мову.

На похороні Бориса Нємцова. Фото: Денис Синяков, "Медуза"

Востаннє на публіці в Росії Павло з'явився в день похорону свого друга, опозиційного політика Бориса Нємцова — був ведучим панахиди. В ефірі каналу "Дождь" в той день показали останню телевізійну роботу Шеремета в Росії: фільм, присвячений 50-річному ювілею Нємцова.

Читайте також: Вбивство Павла Шеремета: реакція та версії журналістів