Як жорстокість одного монарха допомогла змінити історію та закласти підвалини обмеження влади – розкаже 24 Канал.
Чому Іоанн усе життя жив у тіні старшого брата?
Іоанн був наймолодшим сином короля Генріха II та Елеонори Аквітанської. Поки його старший брат Річард Левове Серце здобував славу воїна, Іоанн боровся за вплив і спадщину. Прізвисько Безземельний закріпилося за ним через те, що спочатку він не отримав значних володінь, хоча згодом став королем Англії.
Його шлях до трону супроводжувався інтригами та конфліктами з родиною. Іоанн виступав проти батька, а пізніше намагався скористатися відсутністю Річарда. Не менш суперечливою стала доля юного Артура Бретонського – племінника Іоанна та претендента на престол.
Артур зник із полону в 1203 році, і багато сучасників підозрювали короля в його вбивстві, хоча остаточних доказів немає.
Як король перетворив Англію на джерело грошей для своїх амбіцій?
Ставши королем у 1199 році, Іоанн успадкував значні володіння у Франції, але не зміг їх утримати. Після втрати Нормандії в 1204 році він намагався повернути землі військовим шляхом. Поразки виснажували скарбницю, а потреба фінансувати нові кампанії посилювала тиск на підданих.
Король вимагав великих платежів від феодалів, конфліктував із впливовими родинами та церквою. У 1209 році папа Інокентій III відлучив його від церкви через суперечку щодо призначення архієпископа Кентерберійського. Однією з наймоторошніших історій його правління стала доля Матильди де Браоз та її сина.
Після конфлікту родини з королем їх ув'язнили. За поширеною версією, вони померли від голоду в неволі. Цей епізод закріпив репутацію Іоанна як правителя, здатного використовувати королівську владу для жорстокої помсти.
Чому Іоанна називали Безземельним / Фото Вікіпедія
Як бунт баронів змусив короля піти на поступки?
Після військових невдач і років фінансового тиску англійські барони повстали проти короля й узяли під контроль Лондон. Опинившись під загрозою втратити владу, Іоанн погодився на переговори. 15 червня 1215 року в Раннімеді він скріпив печаткою Велику хартію вольностей – Magna Carta.
Документ мав:
- обмежити свавілля монарха,
- врегулювати фінансові вимоги корони,
- закріпити певні правові гарантії.
Це ще не був акт сучасної демократії: передусім барони прагнули захистити власні права й привілеї. Однак сама ідея письмово зафіксувати межі королівської влади мала далекосяжні наслідки. Іоанн не збирався миритися з обмеженнями й домігся, щоб папа оголосив угоду недійсною.
Конфлікт переріс у громадянську війну. Король помер у жовтні 1216 року, так і не побачивши її завершення. Незадовго до смерті його обоз із частиною королівських скарбів потрапив у небезпечні припливні води естуарію Вош. Частина вантажу, за історичними свідченнями, зникла. Сам Іоанн незабаром тяжко захворів і помер у замку Ньюарк.
Як невдала угода стала символом прав людини?
За життя Іоанна Велика хартія вольностей не принесла Англії тривалого миру. Однак після його смерті документ перевидали від імені малолітнього короля Генріха III. Згодом його принципи вплинули на розвиток англійського права та закріплення ідеї, що правитель також має діяти в межах закону.
Через століття Magna Carta стала символом боротьби проти свавільної влади. До її принципів зверталися й американські засновники, обґрунтовуючи необхідність обмежувати повноваження правителів. Водночас хартія не створила сучасну демократію сама по собі – її значення формувалося поступово.