Чорний піар і жодних тістечок: справжня трагедія королеви Марії-Антуанетти

У 15 років Марія-Антуанетта прибула з рідної Австрії до Франції, щоб стати королевою країни. Гучне весілля у Версалі з Людовіком XVI стало початком її кінця. Про правду та вигадки у трагічній біографії останньої королеви читайте у матеріалі 24 Каналу.

Від сяйва розкоші до тотального краху

Марія-Антуанетта народилася 1755 року у Відні. Вона стала п'ятнадцятою дитиною імператриці Марії Терезії з династії Габсбургів та Франца I. Тогочасна Європа переживала неспокійні часи, водночас Відень залишався одним з осередків її політичного, економічного та культурного життя.

Прагнучи зміцнити зв'язки між династіями Габсбургів та Бурбонів, Марія Терезія активно укладала династійні шлюби для своїх дітей. Марії-Антуанетті було лише 11, коли її руку і серце пообіцяли французькому дофіну Людовіку XVI.

Одруження за довіреністю відбулося через чотири роки у Відні, а другу пишну церемонію, на яку запросили 5 тисяч гостей, провели у Версалі. Водночас свято, сповнене блиску коштовностей, квітів та музики, не стало початком щасливого життя для молодого подружжя.

Юна королева опинилася в епіцентрі уваги та придворних інтриг. Публічне життя давалося Марії-Антуанетті нелегко. Тим більше що у шлюбі вона почувалася вкрай самотньою. Левову частку свого часу королева приділяла розвагам серед найближчого оточення. Зокрема, існує історія про ідилічну ферму, створену спеціально для Марії-Антуанетти, де вона з фрейлінами гралася у пастушок.

Молода королева стає героїнею численних дешевих памфлетів, які її висміювали й поширювали неправдиві, а часто навіть абсурдні чутки. Чим активніше поширювалися тогочасні фейки, тим у більшій кількості бід звинувачували Марію-Антуанетту.

Зрештою, дійшло мало не до того, що вона, не маючи в руках фактичної влади, стала головною винуватицею всього, що коїлося у Франції. Хоча, звісно, країна опинилася у вкрай скрутному становищі не через ферму чи тістечка для королеви. Однією з причин фінансового краху сучасні історики називають колоніальні війни. Крім того, найбагатші люди країни, як-от дворяни та духовенство, були фактично звільнені від податків.

Історики вважають, що сам Людовік XVI намагався запровадити бодай трохи справедливішу систему оподаткування, проте дворянство чинило опір. Тим часом звинувачувати у цьому й демонізувати продовжували Марію-Антуанетту. Вона стала зручною мішенню для гніву.

Тривалий час королеві приписували фразу "Якщо у них немає хліба, нехай їдять тістечка". Однак жоден історик не знайшов реального підтвердження, що Марія-Антуанетта справді промовила ці слова.

Ще одним гучним фейком про королеву стала "Справа про діамантове намисто". Тоді шахрайка придбала фантастично коштовну прикрасу начебто від імені королеви. І хоча Марія-Антуанетта не мала до намиста жодної причетності, вона стала головною жертвою масштабної афери.

Фейки й плітки наділили останню королеву Франції абсолютною владою чинити свої ганебні дії. Реальна Марія-Антуанетта мала вкрай обмежений вплив на політичні справи. Водночас її страта 16 жовтня 1793 року після місяців наклепів, жахіть та морального терору тривалий час подавалася як символ торжества справедливості.